Теодебальд
| Теодебальд | |
|---|---|
| Правління | 548—555 |
| Попередник | Теодеберт I |
| Біографічні дані | |
| Народження |
534[1] невідомо |
| Смерть |
555[2] Мец |
| Дружина | Вульдетрада |
| Династія | Меровінги |
| Батько | Теодеберт I |
| Мати | Деотерія |
Теодебальд (фр. Théodebald, Thibaut; бл. 535-555 рр.) — король франків у 548-555 рр. Правив Австразією. Син Теодеберта І та Деотерії.
Правління
Став королем у віці 13 років через передчасну смерть свого батька. Перебував під наглядом свого вчителя[3]. Григорій Турський називає його "злим" та стверджує, що він викликав страх та ненависть у народу. Боровся з розкраданням королівського майна[4].
На союз з Теодебальдом розраховували остготи, що вели в цей час запеклу боротьбу з Візантійською імперією в Італії. Вони відрядили посольство до правителя франків із проханням допомогти. Остготи підкреслювали, що Візантія після підкорення Апеннін може розпочати війну проти франків, виправдовуючись колишнім перебуванням їх території у складі Римської імперії. Проте невойовничий Теодебальд не погодився відновити франко-остготський союз, що фактично існував за правління Теодеберта І. Проте він не перешкоджав допомозі остготам з боку алеманських вождів Левтаріса та Бутілена, які вирушили з військом до Італії[5].
За часів правління Теодебальда посилився вплив королівської влади на церкву. Зокрема, незабаром після його сходження на престол відбувся собор єпископів у Меці під егідою короля, на якому всупереч волі місцевої громади єпископом Клермону був призначений архідиякон Каутин[6].
Родина та смерть
Жінкою Теодебальда була Вульдетрада, донька лангобардського короля Вахона та сестра мачухи Теодебальда Візігарди[7]. Дітей не мав.
Теодебальд довгий час сильно хворів та через біль у нижній частині спини не міг випростатись. Він поступово втрачав життєві сили та помер у 555 р. на сьомому році правління. Хлотар I, одружившись на вдові Теодебальда, приєднав його володіння до своїх. Проте через осуд єпископів відмовився від цього шлюбу та видав Вульдетраду за герцога Гарівальда[8].
Примітки
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 65. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #103146318 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Агафий Миринейский. О царствовании Юстиниана. М., 1996
- ↑ Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 87
- ↑ Агафий Миринейский. О царствовании Юстиниана. М., 1996
- ↑ Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 86
- ↑ Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 87
- ↑ Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 87