Східнояванський газопровід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Східнояванський газопровід. Карта розташування: Ява
Гресік
Гресік
1
1
Пагерунган
Пагерунган
Малео
Малео
Теранг
Теранг
Схема Східнояванського газопроводу (1 – приблизне місце виходу трубопроводу на берег Яви)

Східнояванський газопровід – газопровід, по якому на схід Яви в район Сурабаї подали природний газ із офшорних родовищ.

У 1990-х роках розпочалась розробка газових родовищ, виявлених на схід від індонезійського острова Ява. Їх продукція надходила на острів Пагерунган (перші свердловини виконали як похило-спрямовані з самого острова), де розташували потужності з підготовки. Вилучений конденсат подавався по трубопроводу довжиною 2,5 км для завантаження у танкери, тоді як товарний газ спрямували на Яву. Для цього в 1993-му ввели в дію трубопровід діаметром 700 мм, який перетинає море Балі та виходить на суходіл південніше від другого за величиною міста Індонезії Сурабаї. Загальна довжина газопроводу становить 427 км, з яких 357 км припадає на офшорну ділянку. Пропускну здатність трубопроводу визначили у понад 6 млрд м3 на рік з можливістю збільшення до 10 млрд м3 за умови встановлення на середині маршруту компресорної станції (втім, фактичний обсяг поставок передусім обмежувався видобутком на родовищах).[1][2][3]

Головним споживачем блакитного палива стала розташована поблизу Сурабаї ТЕС Гресік, на якій одночасно зі спорудженням газопроводу запустили потужну парогазову чергу, що збільшила показник майданчику більш ніж у 3,5 рази (варто відзначити, що того ж 1993 року до Гресік подали ресурс по газопроводу Поленг – Гресік, який бере початок на північ від острова Мадура). Іншим базовим споживачем є завод з виробництва добрив. Також можливо зазначити, що з 2016-го поряд з ТЕС Гресік діє завод стисненого газу Гресік, споруджений в межах проект поставок блакитного палива на малі острови Індонезії.

Проведене в 2006 році обстеження газопроводу виявило біля восьми сотень ділянок із провисанням труби. Для попередження виходу об’єкту з ладу найняли нідерландську компанію Boskalis, належне якій каменеукладальне судно провело роботи із заповнення лакун.[4]

В 2006-му через перемичку довжиною 7 км та діаметром 350 мм до трубопроводу подали продукцію з газового родовища Малео. А в 2014-му через систему пішов газ із родовища Пелуанг[5], яке сполучили з Малео трубопроводом довжиною 16 км та діаметром 250 мм.

У 2012-му в морі Балі розпочали розробку родовища Теранг, для чого свердловини під’єднали до плавучої установки підготовки «Joko Tole». З останньої через перемичку діаметром 450 мм товарний газ подається до Східнояванського газопроводу. В 2019-му в межах другої фази проекту ввели в експлуатацію родовища Сірасун та Батур.[6][7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Terang Gas Field, Java Sea, Indonesia. Offshore Technology (амер.). Процитовано 26 грудня 2022.
  2. StackPath. www.offshore-mag.com. Процитовано 26 грудня 2022.
  3. Publications | Indonesian Petroleum Association. www.ipa.or.id. Процитовано 26 грудня 2022.
  4. Detail | Smit Salvage. www.smit.com. Архів оригіналу за 26 грудня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.
  5. Maleo Gas Field - A Barrel Full. abarrelfull.wikidot.com. Процитовано 26 грудня 2022.
  6. Development PAG TBS fields.
  7. Commencement of Production in Kangean TSB Phase 2. www.euro-petrole.com. Процитовано 26 грудня 2022.