Східно-Мессояхське нафтогазоконденсатне родовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Східно-Мессояхське нафтогазоконденсатне родовище. Карта розташування: Уральський федеральний округ
Східно-Мессояхське
Східно-Мессояхське
Місце розташування родовища

Східно-Мессояхське нафтогазоконденсатне родовище – гігантське родовище у Тюменській області Росії, виявлене в районі за вісім десятків кілометрів на схід від узбережжя Тазівської губи. Відноситься до Західно-Сибірської нафогазоносної провінції.

Геологічна інформація[ред. | ред. код]

Сейсмічні дослідження показали наявність в районі майбутнього родовища гігантської перспективної структури із двома куполами – Західним та Східним. Пробурена в 1975-му між ними розвідувальна свердловина виявилась сухою, зате споруджені в 1983 та 1990 роках свердловини на куполах дозволили відкрити Західно-Мессояхське та Східно-Мессояхське родовища.

На Східно-Мессояхському виявлені численні поклади – щонайменше 6 нафтових, 3 газонафтові, 1 нафтогазоконденсатний, 2 газоконденсатонафтові, 5 газоконденсатних та 4 газові.

Основним промисловим об’єктом виступає пласт ПК 1-3, що залягає на глибині біля 800 метрів та містить нафту високої в’язкості. Пласт належить до сеноманського ярусу та формувався в умовах алювіальної рівнини (пояс меандрування), надводної дельтової рівнини та фронту дельти з активними припливно-відпливними течіями

Колектори – пісковики із лінзовидними вкрапленнями глин.

Запаси родовища за російськими категоріями С1+С2 оцінили у 340 млн тон нафти та газового конденсату і 113 млрд м3 газу (разом із сусіднім Західно-Мессояхським родовищем – 470 млн тон нафти та газового конденсату і 188 млрд м3 газу).

Розробка[ред. | ред. код]

В 2012-му під час дослідно-промислових робіт отримали першу нафту, а повномасштабне введення в розробку припало на 2016 рік. Видобуток ведуть виключно через свердловини із горизонтальною ділянкою, протяжність якої складає біля 1 км.

Для видачі продукції спорудили нафтопровід пропускною здатністю 8,5 млн тон на рік, який має довжину 98 км та прямує до головної насосної станції нафтопроводу «Заполяр'я – Пурпе».

Газ на першому етапі не монетизують, проте з 2020-го зберігають за допомогою закачування у газові пласти не введеного в розробку Західно-Мессояхського родовища. Для цього спорудили компресорну станцію продуктивністю 1,5 млрд м3 на рік та газопровід довжиною 50 км (його ділянку під руслом річки Мессояха виконали методом похило-спрямованого буріння). Частина газу використовується для живлення зведеної на родовищі газотурбінної електростанції потужністю 84 МВт.

Проект реалізують на паритетних засадах державні «Газпромнафта» та «Роснафта».[1][2][3][4][5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Восточно-Мессояхское нефтегазоконденсатное месторождение (НГКМ) - Что такое Восточно-Мессояхское нефтегазоконденсатное месторождение (НГКМ)? - Техническая Библиотека Neftegaz.RU. neftegaz.ru. Процитовано 28 березня 2024.
  2. Восточно-Мессояхское. Нефтянка (ru-RU) . 28 червня 2017. Процитовано 28 березня 2024.
  3. Гидроразрыв пласта показал эффективность на Мессояхе. Впервые в периметре «Газпром нефти» произведен МГРП на сеноманских залежах. neftegaz.ru (рос.). 9 серпня 2018. Процитовано 28 березня 2024.
  4. Мессояха: как добывается самая северная нефть России - Завод Модульных Конструкций. zmk55.ru. Процитовано 28 березня 2024.
  5. «Мессояханефтегаз» реализовал уникальную схему утилизации попутного нефтяного газа. www.rosneft.ru. Процитовано 28 березня 2024.