ТЕС Indah Kiat Pulp and Paper
| Країна |
 Індонезія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Індонезія | |||
| Введення в експлуатацію | 1984 – 2014 (станом на середину 2010-х) | |||
| Вид палива | чорний натр для содорегенераційного котла, біомаса, вугілля, природний газ | |||
| Турбіни | парові: 9 Simmering-Graz-Pauker + 5 + 1 ABB + 3 Nanjing і Dongfang + 2 (станом на середину 2010-х) | |||
| Встановлена електрична потужність |
1052 (станом на середину 2010-х) | |||
| Материнська компанія | Sinar Mas Group | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
Координати: 0°41′06″ пн. ш. 101°37′11″ сх. д. / 0.68500° пн. ш. 101.61972° сх. д.
ТЕС Indah Kiat Pulp and Paper – теплова електростанція на індонезійському острові Суматра, яка належить до комплексу целюлозно-паперового комбінату.
Ще в 1984 році на центральній Суматрі розпочав роботу целюлозний комбінат компанії Indah Kiat Pulp and Paper (належить до Sinar Mas Group), який первісно мав продуктивність у 100 тисяч тонн на рік[1]. Упродовж кількох десятків років своєї історії комбінат пройшов через численні етапи розширення та модернізації і станом на середину 2010-х мав 4 лінії по виробництву целюлози продуктивністю 2,6 млн тонн на рік та 9 машин з випуску паперу.
Разом із основними виробництвами розвивалось енергетичне господарство, яке на середину 2010-х мало 16 котлів різних типів, зокрема, 4 китайського виробництва продуктивністю по 670 тонн пари на годину. Пару отримували шляхом спалювання чорного натру (суміш органічних та неорганічних речовин, що залишається після варки целюлози), відходів перероблення деревини, вугілля та природного газу (останній надходить до регіону по трубопроводу Гріссік – Дурі). При цьому частка покриття енергетичних потреб коштом власних відходів становила 59%[2].
Частина виробленої пари використовувалась для живлення двадцяти парових турбін загальною потужністю 1052 МВт: дев’яти по 37 МВт від австрійської Simmering-Graz-Pauker (мають станційні номери 3, 4 та 11 – 17, три з них встановили у 1993 – 1994 та чотири у 1996 – 1997 роках), двох по 15 МВт (станційні номери 5 та 6), однієї з показником 55,3 МВт (номер 7), двох по 35 МВт (номери 18 та 19), однієї потужністю 90 МВт від ABB (станційний номер 21, встановлена у 2002 році), трьох по 150 МВт від китайських Nanjing і Dongfang (номер 23 встановлена не пізніше 2008 року, номери 24 та 25 додано у 2014 році) та ще двох інших.
Крім того, станом на 2008 рік були змонтовані 9 резервних генераторних установок на основі двигунів внутрішнього згоряння (станційні номери DG8 – 16) загальною потужністю 37,7 МВт.[3][4][5][6][7]
В планах інвестицій комбінату на 2019 рік рахувався ще один генеруючий комплект з показником у 27 МВт.[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ APP: Pulping the Planet - Papermart (амер.). 4 листопада 2015. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ SUSTAINABILITY REPORT 2016.
- ↑ ADE SAPUTRA PROJECT PLANNER TURBINE POWER & ENERGY (PDF).
- ↑ Indah Kiat Pulp & Paper, Sumatra, Indonesia Project Perawang MB & TG 21, Power Distribution (PDF).
- ↑ Perawang Mill power station. Global Energy Monitor (англ.). 28 червня 2021. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ PGN Salurkan Gas Dua Industri di Riau. Republika Online (індонез.). 14 серпня 2018. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ engine - 山东盛合电力工程设计. www.sdshdlgc.com. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ Mediatama, Grahanusa. Tjiwi Kimia (TKIM) dan Indah Kiat (INKP) Dorong Produksi Kertas. PT. Kontan Grahanusa Mediatama (індонез.). Процитовано 26 грудня 2022.