ТЕЦ Владиславово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ТЕЦ Владиславово
54°47′ пн. ш. 18°26′ сх. д. / 54.783° пн. ш. 18.433° сх. д. / 54.783; 18.433Координати: 54°47′ пн. ш. 18°26′ сх. д. / 54.783° пн. ш. 18.433° сх. д. / 54.783; 18.433
Країна Республіка Польща
РозташуванняПольща Польща, Владиславово
Введення в експлуатацію2003
Вид паливаприродний газ
Енергоблоки2х6,3
Котельні агрегати2 котли-утилізатори
Турбіни2 газові Rolls-Royce Allison 501-KB7
Встановлена електрична
потужність
11
Встановлена теплова
потужність
17,7
Материнська компаніяEnergobaltic
ідентифікатори і посилання
ТЕЦ Владиславово. Карта розташування: Польща
ТЕЦ Владиславово
ТЕЦ Владиславово
Мапа

ТЕЦ Владиславово — теплоелектроцентраль на півночі Польщі, на початку коси Гель.

На початку 2000-х реалізували проект утилізації попутного газу, котрий отримують під час видобутку нафти на розташованій у Балтійському морі платформі Baltic Beta. Замість спалювання його почали подавати на берег по трубопроводу довжиною 83 км з діаметром 115 мм. Тут на виробничому майданчику компанії Energobaltic спершу виділяють конденсат та пропан-бутанову фракцію, після чого газ подається на введену в експлуатацію у 2003 році ТЕЦ Владиславово.

На станції встановили дві газові турбіни Rolls-Royce Allison 501-KB7 потужністю по 6,3 МВт. Відпрацьовані ними гази надходять до двох котлів-утилізаторів, котрі продукують теплову енергію для міської тепломережі Владиславово. Загальна електрична та теплова потужність  станції визначається як 11 МВт та 17,7 МВт відповідно.

На випадок припинення подачі газу з платформи станція обладнана трьома резервними водогрійними котлами потужністю по 5 МВт, здатними споживати природний газ або нафтопродукти.[1][2][3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ENERGOBALTIC Sp. z o.o - Produkcja / Technologia. www.energobaltic.com.pl. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 19 травня 2020.
  2. Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 19 травня 2020.
  3. CZYSTE TECHNOLOGIE GAZOWE – SZANSĄ DLA POMORZA Paweł Ziółkowski, Witold Zakrzewski, Daniel Sławiński, Janusz Badur (PDF).