ТЕЦ Кузнецького металургійного комбінату

ТЕЦ Кузнецького металургійного комбінату

53°46′10″ пн. ш. 87°05′14″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1932 (перша черга), 1935 (друга черга), 1943 (турбіна 7)
Модернізація	1958 (заміна турбіни 1), 2001 (заміна турбіни 6), 2011 (заміна турбіни 4)
Вид палива	вугілля, вторинні гази металургійного виробництва, природний газ
Водозабір	Том
Котельні агрегати	4 парові Меллер (котли 1 — 4), 2 парові Ленінградський металічний завод («Стерлінг», котли 5 та 6), 1 паровий Ленінградський металічний завод КО-ІІІ-200 (котел 7), 1 паровий Таганрозький котельний завод ТО-ІІІ-200 (котел 8), 4 водогрійні Уральський котельно-машинобудівний завод ПТВМ-100
Турбіни	1 парова Калузький турбінний завод АР-6-11 / Р-3-29/11 (турбіна 1, після заміни / після переномінування, виведена з експлуатації), 1 парова (турбіна 2, виведена з експлуатації), 1 парова WUMAG Т-25-29 / Т-16-29 (турбіна 3, до / після переномінування), 1 парова Калузький турбінний завод ПТ-29/35-2,9/1,0 (турбіна 4, після заміни), 1 парова WUMAG Т-25-29 / Т-15-29 (турбіна 5, до / після переномінування), 1 парова Ленінградський металічний завод ПР-30-29 (турбіна 6, після заміни), 1 парова Ленінградський металічний завод АР-12-29 (турбіна 7, до / після переномінування, виведена з експлуатації)
Електрогенератори	1 Електросила (генератор 1, після заміни, виведений з експлуатації), 2 Електросила (генератори 3 та 5), 1 ТФП-36-2У3 (генератор 4, після заміни), 1 Електросила Т-32-2В3 (генератор 6, після заміни)
Встановлена електрична потужність	100 (2011), 90 (2020)
Встановлена теплова потужність	1215 (2011)
ідентифікатори і посилання
ТЕЦ Кузнецького металургійного комбінату

ТЕЦ Кузнецького металургійного комбінату — теплова електростанція у Кемеровській області Росії, яку почали зводити в комплексі з Кузнецьким металургійним комбінатом. Наразі більшість ділянок останнього виведені з експлуатації із залишенням рейкопрокатного виробництва, контроль над яким отримав Західно-Сибірський металургійний комбінат холдингу Євраз. Сама електростанція, що останнім часом відома як Центральна ТЕЦ, на тлі накопичених боргів за газ була продана за символічну суму.

В 1932—1933 роках на майданчику станції ввели в дію  чотири парові котли виробництва німецької компанії Меллер продуктивністю по 150 тонн пари на годину, від яких живились чотири парові турбіни:

• запущена в січні 1932-го потужністю 6 МВт (станційний номер 1);
• введена в лютому 1932-го (номер 2);
• запущена в квітні 1932-го потужністю 24 МВт виробництва німецької компанії WUMAG (Wagon sign wagon and maschinenbau AG Görlitz), яка також відома як турбіна типу Т-25-29 (номер 3);
• введена у вересні 1932-го турбіна потужністю 24 МВт (номер 4).

У 1935-му стала до ладу друга черга, яка мала два котли від Ленінградського металічного заводу, що використовували технологію котла Стерлінга та мали продуктивність по 210 тонн пари на годину, а також дві парові турбіни, з яких щонайменше турбіна № 5 була постачена все тією ж німецькою компанією WUMAG (тип Т-25-29). Загальна потужність двох черг ТЕЦ досягнула 108 МВт і вона була спроможна забезпечувати не лише потреби власного металургійного комбінату, але й різноманітних гірничодобувних підприємств регіону, де на основі родовищ вугілля та залізної руди розгортали необхідну для виробництва зброї базу.

В 1941-му котельне господарство підсилили за рахунок котла виробництва Ленінградського металічного заводу типу КО-ІІІ-200 продуктивністю 200 тонн пари на годину, а в 1943-му запустили парову турбіну № 7 виробництва Ленінградського металічного заводу типу АР-12-29 потужністю 12 МВт.

В 1949-му котельне господарство доповнили котлом від Таганрозького котельного заводу типу ТО-ІІІ-200 продуктивністю 200 тонн пари на годину. Також є відомості, що в якийсь момент ТЕЦ підсилили турбіною № 8.

В 1958-му турбіну № 1 замінили на вироблену Калузьким турбінним заводом типу АР-6-11 потужністю 6 МВт.

Для збільшення теплової потужності ТЕЦ її доповнили чотирма водогрійними котлами типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год, що стали до ладу в 1974 (два), 1980 та 1981 роках.

Фізичний знос, а також аварійне руйнування турбоагрегата, привели з плином часу до виводу з експлуатації турбін № 2, № 4, № 6 (вийшла з ладу в 1993-му) та № 8. Крім того, провадилось переноімнування турбін — турбіни № 1 до рівня Р-3-29/11 зі зменшенням потужності до 3 МВт, турбіни № 3 до рівня Т-16-29 зі зменшенням потужності до 16 МВт, турбіни № 5 до рівня Т-15-29 зі зменшенням потужності до 15 МВт, турбіни № 7 до рівня ПР-7-29 зі зменшенням потужності до 7 МВт.

З іншої сторони, могло монтуватись і нове обладнання — в 2001-му встановили нову турбіну № 6 від Ленінградського металічного заводу типу ПР-30-29 потужністю 30 МВт, а в 2011-му змонтували нову турбіну № 4 від Калузького турбінного заводу типу ПТ-29/35-2,9/1,0 потужністю 29 МВт.

В 2020-му вивели з експлуатації турбіни № 1 та № 7. Таким чином, загальна потужність ТЕЦ скоротилась до 90 МВт.

Складеним наприкінці 2010-х планом розвитку ТЕЦ планується вивід з експлуатації до 2032 року котлів № 4, № 5 та № 6 та всіх турбін крім турбіни № 6.

На момент спорудження ТЕЦ була розрахована на спалювання вугілля, а з 1979-го також отримала змогу споживати природний газ (надійшов до регіону по трубопроводу Нижньовартовськ – Кузбас). Крім того, станція споживала вторинні горючі гази металургійного виробництва. Коли в 2014-му зупинилась коксохімічна ділянка, ТЕЦ, яка й так мала значну заборгованість за природний газ, потрапила у ще гірше фінансове становище.

Для технологічних потреб використовують воду із річки Том.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 35 кВ.