Тибетська книга мертвих
«Тибетська книга мертвих» — найпоширеніша на Заході назва тибетського буддійського тексту «Бардо Тхедол» (також «Бардо Тодоль»; тиб. བར་དོ་ཐོས་གྲོལ (bar-do thos-grol), кит. 死 书 — «Звільнення в бардо за допомогою слухання»). Містить докладний опис станів-етапів (бардо), через які, згідно з тибетською буддійською традицією, проходить свідомість людини, починаючи з процесу фізичного вмирання і до моменту наступного втілення (реінкарнації) у новій формі. Для кожного етапу наводяться спеціальні рекомендації. Книга «Бардо Тхедол» пов'язана з певними тантричними практиками школи Ньїнґма, її образи і асоціації можуть бути незрозумілі без відповідних посвяти і пояснень.
Загальна тривалість бардо складає 49 днів.
Згідно з переказами, книга була написана вчителем, перевтіленням Будди, на ім'я Падмасамбгава у VIII столітті і прихована на пагорбах Гампо в Центральному Тибеті, а згодом знайдена в XIV столітті буддистським езотеричним практиком та шукачем книжкових скарбів, якого звали Карма Лінгпа.
Перший переклад книги на європейську мову був виконаний ламою Тибету Казі Дава Самдрупою під редактурою оксфордського професора У. І. Еванс-Венца. Еванс-Венц виявив манускрипт, але сам не знав мови Тибету, тому звернувся до лами за допомогою. У результаті книга була опублікована в 1927 і відразу викликала у західної публіки великий інтерес. Успіху, в тому числі, сприяла запропонована перекладачем назва - за аналогією з Давньоєгипетською книгою мертвих.
Один із найвідоміших коментарів стосовно книги дав психолог Карл Густав Юнг. На самому початку свого коментаря, говорячи про зміст, Юнг зазначає, що, згідно з «Книгою мертвих» вищий ступінь розуміння і просвітлення досягається людиною в момент смерті. Юнг вважає, що книга призначена і може бути цікава не лише фахівцям у галузі релігії, а й звичайним людям, які цікавляться цією областю знань, і що сам Юнг завдячує їй багатьма своїми прозріннями та ідеями. Також Юнг приділяє увагу різниці сприйняття європейцями та буддистами Азії описаних у книзі процесів, наголошуючи на відсталості та обмеженості західної (європейської) свідомості. Незважаючи на критику, саме Юнг заклав традицію трактування «Книги мертвих» в рамках західної психологічної науки. Цим же підходом користуватимуться інші коментатори, наприклад Анаґаріка Ґовінда .
Американський психолог і письменник Тімоті Лірі підготував на підставі "Бардо Тхедол" керівництво з використання психоделічних препаратів.
Звертаються до спадщини «Тибетської книги мертвих» також і сучасні буддійські автори, наприклад, Сог'ял Рінпоче , який написав твір «Книга життя та практики вмирання». Розуміючи, що сучасному читачеві, особливо у країнах заходу, важко зрозуміти зміст і вчення «Книги мертвих», автор викладає в більш доступною формі.
- Антологія мудрості. Тибетська книга мертвих.-Переклад Дудченко Леся.- Арій, 2015.- 192(160) с. ISBN 978-9-66498-413-0
