Ти знаєш, що ти — людина
«Ти знаєш, що ти – людина» — вірш В. Симоненка, написаний 16 листопада 1962 року.[1]
Історія написання поезії[ред. | ред. код]
Ставлення до людини як до гвинтика, яке принижувало людину, її гідність, убивало її творчий дух – змусило написати В. Симоненка вірш «Ти знаєш, що ти – людина?» Поезія належить його збірці «Земне тяжіння».[2] Завдання кожної особистості, кожної людини – дати відповідь на питання, яке містить назва програмового вірша В. Симоненка.
Тема[ред. | ред. код]
Роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожен повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.
Ідея[ред. | ред. код]
Неповторність і цінність кожної людини як особистості, заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Основна думка[ред. | ред. код]
Людина – велике творіння землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.
Композиція[ред. | ред. код]
Поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює, який сенс людини на землі, її призначення та швидкоплинність життя. Людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід. Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з яких містить по п’ять рядків.
Проблематика твору[ред. | ред. код]
- людина і суспільство (призначення людини на землі);
- індивідуальність кожної людини;
- швидкоплинність часу і життя.
Художні особливості поезії[ред. | ред. код]
Повтори[ред. | ред. код]
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Риторичні запитання[ред. | ред. код]
«Ти знаєш, що ти – людина?»
«Ти знаєш про це чи ні?»
Риторичний оклик[ред. | ред. код]
«Гляди ж не проспи!»
Епітети[ред. | ред. код]
«люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».
Епіфора (єдинокінець)[ред. | ред. код]
«І жити спішити треба, Кохати спішити треба»;
Анафора (єдинопочаток)[ред. | ред. код]
«Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди»;
Ідейний зміст поезії[ред. | ред. код]
Вірш «Ти знаєш, що ти – людина?» простий. За філософською наснаженістю, могутньою гуманістичною напругою він належить до найвищих досягнень не тільки поезії Василя Симоненка, а й усієї української літератури. Питання – «Ти знаєш, що ти – людина?» – має глибокий філософський підтекст. Людина повинна знати, що вона – не бездушний гвинтик. Має право на свободу, на визначення своєї людської гідності, на можливість жити так, як хоче, і має право на щастя.
Текст вірша[ред. | ред. код]
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба.
Кохати спішити треба. —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Література[ред. | ред. код]
- Симоненко В.А. Ти знаєш, що ти - людина : вірші, сонети, поеми, казки, байки / В. Симоненко, передм. В. А. Гончаренка. – Київ: Наукова думка, 2005. – 294 с.: іл. – (Бібліотека школяра). – ISBN 966-00-0316-1.
Музика[ред. | ред. код]
- Пісня «Ти знаєш, що ти людина» у виконанні Артема Пивоварова (2023) на Youtube
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ СимоненкоВ.А. Гончаренко В. А. (авт. передм.) (2005). "Земне тяжіння" (українська) . Наукова думка.
- ↑ Симоненко, Василь (1964). Земне тяжіння. https://www.slideshare.net/Oks123/ss-41052941 (українська) . Молодь.