Том-Усінська ТЕС
| 53°46′53″ пн. ш. 87°35′16″ сх. д. / 53.78138889002777745° пн. ш. 87.58777778002777836° сх. д.Координати: 53°46′53″ пн. ш. 87°35′16″ сх. д. / 53.78138889002777745° пн. ш. 87.58777778002777836° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Росія | |||
| Введення в експлуатацію | 1958 – 1960 (блоки 1 – 5), 1963 – 1965 (блоки 6 – 9) | |||
| Модернізація | 1992 – 1996 (модернізація блоків 6 – 9), 2014 (друга модернізація блоків 4 та 5) | |||
| Вид палива | вугілля | |||
| Водозабір | Том | |||
| Енергоблоки | 3х100 + 1х124 + 1х121 + 4х200 | |||
| Котельні агрегати | всі парові, 6 Таганрозький котельний завод ТП-42 (по 2 у кожному з блоків 1 – 3), 4 Таганрозький котельний завод ТП-10 (по 2 у кожному з блоків 4 та 5), 2 Подольський котельний завод ПК-40 ( блоки 6 та 7), 2 Уральський котельно-машинобудівний завод ПК-40-2 (блоки 8 та 9) | |||
| Турбіни | всі парові, 3 Ленінградський металічний завод К-100-90 (блоки 1 – 3), 2 Ленінградський металічний завод К-100-90 / Т-86-90/2,7 / 2 Силові машини КТ-120-8,8-2М (блоки 4 та 5, до / після модернізації / після заміни), 1 Ленінградський металічний завод К-200-130 / К-215-130-1(у кожному з блоків 6 – 9, до / після модернізації) | |||
| Електрогенератори | 3 Електроважмаш ТВ2-100-2 (блоки 1 – 3), 2 Електросила ТВФ-100-2Е / Елсиб ТВФ-125 (блоки 4 та 5, до / після заміни), 3 Електросила ТВВ-200-2А (блоки 6, 8 та 9), 1 Електросила ТВВ-200-2А / 1 Елсиб ТВФ-225-2У3 (блок 7, до / після заміни) | |||
| Встановлена електрична потужність |
900 (1965), 1345 (2014) | |||
| Встановлена теплова потужність |
194 Гкал/год | |||
| Материнська компанія | Сибірська вугільна енергетична компанія | |||
| Сайт | sibgenco.ru/about/enterprise/40838/ | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Том-Усінська ТЕС | ||||
 | ||||
Том-Усінська ТЕС — теплова електростанція у Кемеровській області Росії.
В 1958 – 1960 роках на майданчику станції стали до ладу п’ять енергоблоків, кожен з яких мав турбіну Ленінградського металічного заводу типу К-100-90 потужністю по 100 МВт та по два парових котла – у трьох перших блоках виробництва Таганрозького котельного заводу типу ТП-42 продуктивністю по 230 тон пари на годину і у двох наступних блоках типу ТП-10 продуктивністю по 220 тон пари на годину.
В 1963 – 1965 роках стали до ладу три енергоблоки, кожен з яких отримав паровий котел продуктивністю 640 тон пари на годину та парову турбіну від Ленінградського металічного заводу типу К-200-130 потужністю 200 МВт.
В якийсь момент турбіни блоків №4 та №5 були модернізовані у теплофікаційні типу Т-86-90/2,7 зі зменшенням потужності до 86 МВт, тоді як блоки №№ 6 – 9 в 1992 – 1996 роках отримали турбіни типу К-215-130-1.
В 2014-му блоки №4 та №5 пройшли ще одну модернізацію під час якої вони отримали нові турбіни виробництва концерну «Силові машини» типу КТ-120-8,8-2М потужністю 124 МВт (у блоці 4) та 121 МВт (у блоці 5). Таким чином, загальна потужність станції досягнула 1345 МВт.
В 2023-му завершили другу модернізацію блоку №7, під час якої він отримав нові паровий котел та генератор. До 2026-го планується провести модернізацію блоків 6, 8, 9 та 3.
Як паливо ТЕС використовує вугілля.
Для видалення продуктів згоряння призначені чотири димарі – один заввишки 120 метрів, один 130 метрів та два по 150 метрів.
Для технологічних потреб використовується вода з річки Том.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 220 кВ.[1][2][3][4][5][6][7][8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 53089489 (PDF).
- ↑ Сибирская генерирующая компания. «СГК» — Сибирская генерирующая компания (рос.). Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Kemerovskaja_oblast-Kuzbass (PDF).
- ↑ rostepl.
- ↑ Два турбогенератора ТВФ-125 поставлены на Томь-Усинскую ГРЭС. www.ruscable.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Новосибирский машзавод «ЭЛСИБ» начал отгрузку турбогенератора для Томь-Усинской ГРЭС. _ИнтерЭнерго_ (ru-RU) . 19 квітня 2021. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Томь-Усинская ГРЭС. bbgl.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ sibgenco (PDF).