Удо I фон дер Веттерау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Удо I фон дер Веттерау
Народився 895
Помер 949[1]
Титул граф[d] і граф[2]
Батько Гебхард (герцог Лотарингії)
Мати Hidda von Keldaggaud[3]
Брати, сестри Герман I (герцог Швабії)
У шлюбі з Cunegonde von Vermandoisd
Діти Herbert of Wetteraud, Uto IIId, Judith von Lahngaud[4] і Конрад I (герцог Швабії)

Удо I фон дер Веттерау (нім. Udo I. von der Wetterau; 895/900—949) — граф Веттерау, Рейнгау, Лангау.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі знатного франконського роду Конрадінів. Старший син Гебхарда, герцога Лотарингії. Народився між 895 та 900 роками. Після загибелі батька 910 року виховувався родичами. 914 року отримав графство Веттерау, 917 року — Рейнгау, 918 року — Оберлангау.

939 року під час повстання Гізельберта, герцога Лотарингії, та Ебергарда, герцога Франконії, проти імператора Оттона I разом із стриєчним братом Конрадом Курцбольдом, графом Нідерлангау, марно намагалися чинити опір повсталим в Нордгау (Північний Ельзас). Втім згодом при переправі Ебергарда і Гізельберта через Рейн до Лотаринзького пфальцграфства зненацька атакували їх біля Адернаху, завдавши тим нищівної поразки. Наслідком цього стало швидке завершення повстання. На дяку імператор передав Удо I фон дер Веттерау власні землі загиблого герцога Ебергарда (був стриєчним братом Удо I) і надав йому право передавати власні феоди у спадок. Втім Удо I фон дер Веттерау не отримав титул герцога.

У 948 році після смерті Конрада Курцбольда успадкував графство Нідерлангау. Помер 949 року. Графство Веттерау отримав син Герберт, Рейнгау — Конрад.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Кунігунда, донька Герберта I, графа Вермандуа

Діти:

  • Гебхард (д/н—938)
  • Герберт (930—992), граф Веттерау, пфальцграф
  • Оттон
  • Удо (д/н—965), єпископ Страсбургу
  • Юдит, дружина графа Штаде
  • Конрад (д/н—997), герцог Швабії

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.deutsche-biographie.de/pnd136458777.html
  2. ↑ Catalog of the German National Library
  3. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rudolf Schieffer, Die Karolinger. Kohlhammer, Stuttgart 2000, ISBN 3-17-016480-5
  • Dunbabin, Jean (2000). France in the making, 843—1180. Oxford University Press.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Удо_I_фон_дер_Веттерау&oldid=27485007