Уренгойська ТЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уренгойська ТЕС
66°02′05″ пн. ш. 78°05′01″ сх. д. / 66.034991670027778810° пн. ш. 78.08384722002777778° сх. д. / 66.034991670027778810; 78.08384722002777778Координати: 66°02′05″ пн. ш. 78°05′01″ сх. д. / 66.034991670027778810° пн. ш. 78.08384722002777778° сх. д. / 66.034991670027778810; 78.08384722002777778
Країна  Росія
Розташування Росія Росія
Введення в експлуатацію 1990 – 1991 (пуско-опалювальна котельня), 2012 (парогазовий блок)
Вид палива природний газ
Водозабір озеро Ямилімуяганто
Енергоблоки 1х506 (парогазовий блок)
Котельні агрегати 2 котла-утилізатора ЭМАльянс E-229/50.2-7.85/0.59-507/227 (ліцензія Nooter/Eriksen) (парогазовий блок 3), 2 парові БКЗ-75-39 ГМ + 2 водогрійні КВГМ-100-150 (пуско-опалювальна котельня)
Турбіни 2 газові Силові машини ГТЭ-160 (ліцензія Siemens SGT5-2000E) + 1 парова Силові машини К-160-7.5 (парогазовий блок), 2 парові Калузький турбінний завод ПТ-12/15-35/10М (пуско-опалювальна котельня)
Електрогенератори 2 Siemens SGen 5-100А-2Р + 1 ТЗФП-160-2МУЗ (парогазовий блок)
Встановлена електрична
потужність
530
Встановлена теплова
потужність
310 Гкал/год
Материнська компанія Інтер РАО / «Роснафта»
ідентифікатори і посилання
Уренгойська ТЕС. Карта розташування: Росія
Уренгойська ТЕС
Уренгойська ТЕС
Мапа

Координати: 66°01′59″ пн. ш. 78°05′00″ сх. д. / 66.03306° пн. ш. 78.08333° сх. д. / 66.03306; 78.08333{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку

Уренгойська ТЕС — теплова електростанція в Тюменській області Росії.

Станція повинна була обслуговувати потреби надпотужного центру газовидобувної промисловості (зокрема, неподалік знаходиться унікальне Уренгойське родовище), при цьому первісний проект передбачав зведення дванадцяти однотипних блоків з паровими турбінами потужністю по 210 МВт. Роботи стартували в середині 1980-х, встигли створити свайне поле на місці перших блоків та почати зводити димар, проте на тлі краху планової економіки в 1994-му будівництво зупинилось. Втім, в 1990 – 1991 роках встигли ввести в дію пуско-опалювальну котельню з двома паровими турбінами Калузького турбінного заводу типу ПТ-12/15-35/10М потужністю по 12 МВт, які живляться від двох парових котлів типу БКЗ-75-39 ГМ продуктивністю по 75 тон пари на годину (також котельня має два водогрійні котла типу КВГМ-100-150 продуктивністю по 100 Гкал/год).

В 2007-му вирішили відновити будівництво Уренгойської ТЕС, проте тепер повністю відмовились від первісного проекту. Натомість в 2012-му запустили енергоблок комбінованого парогазового циклу, в якому дві газові турбіна виробництва концерну «Силові машини» типу ГТЭ-160 (ліцензійна Siemens) живлять через відповідну кількість котлів-утилізаторів парову турбіну від «Силових машини» типу К-160-7.5. Номінальна потужність парогазового блоку первісно була визначена як 450 МВт, а в 2015 – 2016 роках у три етапи переномінована на 506 МВт. Паливна ефективність блоку становить 50,6%.

Як паливо ТЕС використовує природний газ.

Для охолодження використовують воду із озера Ямилімуяганто (сточище річки Пур).

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 220 кВ та 110 кВ.[1][2][3][4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. russos.livejournal.
  2. Референции. www.paoktz.ru. Процитовано 28 березня 2024.
  3. urengoyskaya-gres.
  4. Уренгойская ГРЭС. irao-generation.ru. Процитовано 28 березня 2024.