Усть-Кам'янський курган
Усть-Кам’янський могильник – поховальна пам’ятка сарматів І-ІІ ст. н. е. в Нижньому Подніпров’ї. Розташованій біля села Усть-Кам'янка Апостолівського району Дніпропетровської області.
Історія дослідження[ред. | ред. код]
Його розкопки були розпочаті в 1951 р. експедицією НА АН УРСР під керівництвом Є. В. Махно. В 1983-1985 рр. їх продовжила Сарматська експедиція Дніпропетровського держуніверситету під керівництвом В. І. Костенко. Всього в могильнику розкопано 82 сарматських поховання, у тому числі 71 основних та 11 впускних.
Опис могильника та знахідок[ред. | ред. код]
Могильник розташований на мису між річками Базавлук та Кам’янка, недалеко від давньої Нікопольської переправи через Дніпро. Більша частина насипів споруджена на південному схилі мису, який спускається до берега Кам’янки. Форма і розміри насипів курганів в могильнику збереглися не повністю. Частина некрополя виявилася розорана, і конструкції насипів не відтворюються. Збережені індивідуальні насипи над могилами мають овальну та округлу форму 7-30 м в діаметрі та до 1 м у висоту.
Поховання в названих курганах здійснені були в прямокутних могилах і могилах з підбоєм. Положення скелетів в могилах - на спині, з витягнутими кінцівками, головою в основному на південь. Часом зустрічалися скелети зі стиснутими колінами і стопами, перехрещеними гомілками. Положення деяких скелетів вказує на те що перед захороненням їх туго сповивали. В одній з могил були сліди рослинної підстилки, у двох - залишки дерев'яних трун.
Частина скелетів зруйнована і супроводжувалася розбитим інвентарем, зібраним на рівні давнього горизонту. Є. В.Махно пов'язує це з особливим ритуалом.
У жіночих та дитячих похованнях виявлені різноманітні кружальної глечики і порівняно однотипні ліпні горщики, бронзові дзеркала, фібули, скляні, кам'яні і пастові намиста. У чоловічих могилах, як правило, знаходилися наконечники стріл, точильні бруски, пряжки і тому подібні предмети. Весь інвентар датований І-ІІ ст. н. е.
Інтерпретації[ред. | ред. код]
В. І. Костенко пов’язує появу Усть-Кам’янського могильника з нашестям аорсько-роксоланських племен, на що, на його думку, вказує загибель одних та укріплення інших навколишніх городищ у І ст. н. е. Дніпровські плавні були зручним місцем для зимівлі аорської орди Фарзоя-Інісмея, територія якої простяглася від Дністра до Середнього Подніпров’я. Багатство інвентаря могил вказують на інтенсивні зв’язки аорсів з Ольвією. О. В.Симоненко і Б. І. Лобай вважають, що між Ольвією та царем Фарзоєм міг бути укладений антиримський союз, адже Ольвія в боспорсько-римському конфлікті підтримала Мітрідата VIII. Визнання Фарзоя, а потім Інісмея номінальним правителем Ольвії фиксується карбуванням золотих монет з їх іменами, царськими титулами, а також монограмами архонтів. Монети Фарзоя датуються 60-70-х рр. н.е., Інісмея - кінцем 70-х - початком 80-х рр. Припинення функціонування могильника може бути пов’язане з нашестям аланів між 72 та 138 роками нашої ери.
Джерела[ред. | ред. код]
- Костенко В. И. Сарматы в Нижнем Поднепровье по материалам Усть-Каменского могильника / Днепропетровск, 1993. – 152 с. (рос.)