Школа фабрично-заводського учнівства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Школа фабрично-заводського учнівства, школа ФЗУ[1] (рос. Школа фабрично-заводского ученичества) — нижчий (основний) тип професійно-технічної школи в СРСР у 1920-1940 роках.

Школи ФЗУ діяли при великих підприємствах для підготовки кваліфікованих робітників. Термін навчання 3-4 роки. У школу приймалася молодь 14-18 років з початковою освітою. Поряд з професійним навчанням в школі велася загальноосвітня підготовка.

У 1930—1939 роках навчання проходило в основному на базі 7-річної школи та, через скорочення годин на загальноосвітні предмети, термін навчання знизився до 1,5-2 років. У 1940 році більшість шкіл ФЗУ були реформовані у школи фабрично-заводського навчання і ремісничі училища, зберігшись переважно в легкій і харчовій промисловостях.

У 1959—1963 роках поряд з усіма професійно-технічними навчальними закладами системи Державних трудових резервів СРСР школи ФЗУ були перетворені в професійно-технічні училища (ПТУ) з різними термінами навчання.

За час існування шкіл ФЗУ було підготовлено близько 2,5 млн кваліфікованих робітників.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рада народних комісарів Союзу РСР постановляє: Для забезпечення підготовки в школах фабрично-заводського учнівства готівкового контингенту та учнів прийому 1931 р. (360000 осіб), а також для підняття ефективності навчання в школах фабрично- заводського учнівства , визнати за необхідне негайне проведення в життя наступних заходів: …. Постанова РНК СРСР 8 червня 1931 № 33 «Про заходи щодо поліпшення роботи шкіл фабрично- заводського учнівства, що у віданні Вищих рад народного господарства Союзу РСР і союзних республік»