Фейсал бін Туркі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фейсал бін Туркі
араб. فيصل بن تركي بن سعيد
Faysal bin Turki.jpg
Народився 8 червня 1864(1864-06-08)
Маскат, Оман
Помер 4 жовтня 1913(1913-10-04) (49 років)
Маскат, Оман
Країна Flag of Muscat.svg Оман
Діяльність політик
Посада султан Оману[d]
Рід Бусаїди
Батько Туркі бін Саїд
Діти Теймур бін Фейсал
Нагороди
Knight Grand Commander of the Order of the Indian Empire

Фейсал бін Туркі (араб. فيصل بن تركي‎; нар. 8 червня 1864 — 4 жовтня 1913) — султан Маскату і Оману в 18881913 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Бусаїдів. Син султана Туркі бін Саїда та представниці народу сурма. Спадкував трон після смерті батька 1888 року.

Невдовзі поновилися міжплемінні чвари в країні, зокрема між племенем бану-хіна та клан аль-гафірі з племені нізар. Фейсалу зрештою вдалося замирити більшість з них. Разом з тим внутрішні складнощі та фінансова криза, викликана припиненням сплати данини з Занзібару, привели за послаблення держави. Цим скористалися Велика Британія й Франція, що почали боротьбу за встановленням свого протекторату над Оманом. оскільки британці мали тривалі стосунки з правлячою династією, то переможницею у такому протистояння вийшла Велика Британія. 20 березня 1891 року було укладено угоду щодо встановлення британського протекторату.

У 1895 році Фейсал за допомогою британських військ зумів придушити повстання, підтримане Хамадом ібн Тувайні, султаном Занзібару. В подальшому Фейсалу доводилося припиняти змови і спроби своїх родичів захопити владу в країні і скинути його з трону. 1899 року під тиском вимушений був дозволити створення британської бази в Маскаті, чим його авторитет було остаточно знищено.

Втім султан все ж намагався продовжувати маневри між французами й британцями. У 1898 році Фейсал уклав договір з Францією, дозволивши будівництво французької вуглезаправочной станції в порту Бандар-аль-Джісса. У відповідь британські військові кораблі обстріляли палац в Маскаті, після чого Фейсал капітулював і розірвав співпрацю з Францією.

У 1903 році звернувся до Джорджа Керзона, віце-короля Індії, з проханням зректися влади, але отримав відмову. У травні 1913 року Саїда ібн Рашид аль-Харусі обирають імамом в Нізві, після чого почалося повстання племен бану-хіна і аль-гафірі проти султана. Сам Фейсал помер у жовтні того ж року. Йому спадкував син Теймур.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Peterson, John E. Oman in the Twentieth Century, New York: Barnes and Noble Books, 1978.