Перегляд вихідного коду сторінки Фердинанд Шернер

{{Військовик
| ім'я                     = Фердинанд Шернер
| оригінал імені           = Ferdinand_Schörner
| портрет                  = Bundesarchiv Bild 183-L22898, Bulgarien, Generaloberst Ferdinand Schörner.jpg
| розмір                   = 250px
| signature                = Ferdinand Schörner signature.svg
| ім'я при народженні      = 
| дата народження          = 12.6.1892
| місце народження         = {{Прапорець|GERold}} [[Мюнхен]], [[Німецька імперія]]
| дата смерті              = 2.7.1973
| місце смерті             = {{Прапорець|FRG}} [[Мюнхен]], [[Західна Німеччина]]
| прізвисько               =
| приналежність            = {{fРейхсхеер}}<br/>{{fРейхсвер}}<br/>{{fВермахт}}
| країна                   = {{GERold}}<br/>{{GERwei}}<br/>{{GERnazi}}
| вид збройних сил         = {{fHeer}}
| рід військ               = [[піхота]]<br>[[гірсько-піхотні війська]]
| роки служби              = [[1911]]–[[1945]]
| звання                   = {{Ранг|країна=3 Рейх|звання=Генерал-фельдмаршал}}
| формування               =
| командування             = [[Група армій «Південь»]]<br/>[[Група армій «Північ»]]<br/>[[Група армій «Центр»]]<br/>[[ОКХ]]
| битви                    = '''[[Перша світова війна]]'''<br>{{*}} [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західний фронт]]<br>{{*}} [[Італійський фронт Першої світової війни|Італійський фронт]]<br>'''[[Аншлюс Австрії]]'''<br>'''[[Окупація Судетів]]'''<br>'''[[Друга світова війна]]'''<br>{{*}} [[Польська кампанія (1939)|Польська кампанія]]<br>{{*}} [[Французька кампанія (1940)|Французька кампанія]]<br>{{*}} [[Балканська кампанія (Друга світова війна)|Балканська кампанія]]<br>{{*}} [[Німецько-радянська війна]]
| нагороди                 =
{{(!}} style="background: transparent"
{{!}}{{Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами}}{{!!}}{{Застібка до Залізного хреста 1-го класу}}{{!!}}{{Застібка до Залізного хреста 2-го класу}}
{{!}}-
{{!}}{{Pour le Mérite}}{{!!}}{{Залізний хрест 1-го класу}}{{!!}}{{Залізний хрест 2-го класу}}
{{!}}-
{{!}}{{Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)}}{{!!}}{{Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)}}{{!!}}{{За поранення (срібний нагрудний знак Німецької імперії)}}
{{!}}-
{{!}}{{Офіцер ордена Заслуг (Чилі)}}{{!!}}{{Почесний хрест ветерана війни}}{{!!}}{{Командор ордену Корони Італії}}
{{!}}-
{{!}}{{Медаль «За вислугу років у Вермахті» 2-го класу}}{{!!}}{{Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу}}{{!!}}{{Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу}}
{{!}}-
{{!}}{{Медаль «У пам’ять 13 березня 1938 року»}}{{!!}}{{Великий офіцер ордена «Святий Олександр»}}{{!!}}{{Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»}}
{{!}}-
{{!}}{{Золотий знак НСДАП}}{{!!}}{{Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами}}
{{!)}}
{{Нарукавна стрічка «Курляндія»}}
| відносини                =
| інше                     =
|місце поховання={{Прапорець|FRG}} [[Баварія]]|підпис=Фердинанд Шернер (в центрі), 1941 рік}}
'''Фердинанд Шернер''' ({{lang-de|Ferdinand Schörner}}; {{н}} [[12 червня]] [[1892]], [[Мюнхен]]&nbsp;— {{†}} [[2 липня]] [[1973]], [[Мюнхен]])&nbsp;— [[Німеччина|німецький]] [[воєначальник]] часів Третього Рейху, [[генерал-фельдмаршал]] ([[1945]]) [[Вермахт]]у. Кавалер [[Pour le Mérite]] ([[1917]]), [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами та діамантами]] (1945). Командував [[Гірська піхота|гірськими]], [[Танкові війська|танковими]] з'єднаннями та [[Об'єднання (військова справа)|оперативними об'єднаннями]] під час Європейських кампаній та в ході [[Німецько-радянська війна|війни з Радянським Союзом]]. Наприкінці війни керував військами низки груп армій на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному театрі воєнних дій]]. Єдиний з гітлерівських вищих воєначальників, який пройшов шлях від [[солдат]]а до [[генерал-фельдмаршал]]а.

== Біографія ==

=== Ранні роки ===
Шернер народився [[12 червня]] [[1892]] року в [[Мюнхен]]і в [[Королівство Баварія|Королівстві Баварія]] в родині офіцера поліції. У жовтні 1911 року Шернер розпочав свою військову кар'єру відразу після закінчення середньої школи, пішовши на військову службу на посаду [[волонтер (військова служба)|волонтера]]-[[Рядовий|рядового]] до [[Лейб-гвардія|лейб-гвардійського]] Баварського [[піхотний полк|піхотного полку]] терміном на один рік. Відслуживши належний термін і отримавши звання [[молодший лейтенант|молодшого лейтенанта]] запасу, звільнився з лав армії. Після цього продовжив навчання в [[Мюнхенський університет Людвіга—Максиміліана|Мюнхенському]], [[Лозанський університет|Лозаннському]] і [[Гренобльський університет|Гренобльському університетах]], вивчаючи філософію та іноземні мови за фахом шкільного вчителя.

=== Перша світова війна ===
У 1914 році з початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]], Шернер, отримавши ранг [[фельдфебель|віце-фельдфебеля]], повернувся до свого [[полк]]у; вже в листопаді 1914 року він отримав [[Тимчасове військове звання|тимчасове офіцерське звання]] [[лейтенант]]а. Брав участь в боях на [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західному]] і [[Італійський фронт Першої світової війни|Італійському фронтах]], [[Верденська битва|бився під Верденом]] (1916), потім&nbsp;— в Румунії і знову в Італії, де командував ротою гірських стрільців.
[[Файл:LeutnantFerdinandSchoerner.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Лейтенант]] Фердінанд Шернер&nbsp;— [[герой]] битви при Капоретто]]
Особливо відзначився при штурмі гірської фортеці Монте-Колонрат в ході [[битва при Капоретто|битви при Капоретто]], в якій Шернер командував 12-ю [[рота (армія)|ротою]] лейб-гвардійського Баварського піхотного полку. [[5 грудня]] [[1917]] за [[мужність]], проявлену в цій битві він був удостоєний вищої бойової нагороди кайзерівської Німеччини&nbsp;— ордена [[Pour le Mérite]]. У 1918 році знову на [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західному фронті]], важко поранений у боях під [[Реймс]]ом. Після лікування був відправлений на [[Балканський театр воєнних дій Першої світової війни|Балканський фронт]], де його і застав кінець війни. Майже всю Першу світову війну він провів в [[Гірська піхота|гірсько-піхотних частинах]]. За бойові заслуги Шернер був нагороджений [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізними хрестами]] обох ступенів, двома баварськими і одним австрійським орденами. Протягом Першої світової війни був тричі поранений, завершив її в званні [[обер-лейтенант]]а та залишився на військовій службі в [[рейхсвер]]і.
{{Вставка
|Вирівнювання  =right
|Ширина        =260px
|Текст         ='''Військова кар'єра'''
* жовтень [[1911]]&nbsp;— [[волонтер (військова служба)|волонтер]] 
* [[1 квітня]] [[1912]]&nbsp;— [[єфрейтор]]
* [[1 серпня]] [[1912]]&nbsp;— [[унтер-офіцер]]
* [[22 травня]] [[1913]]&nbsp;— [[фельдфебель|віце-фельдфебель]]
* [[29 листопада]] [[1914]]&nbsp;— [[лейтенант]] ''<tt>(тимч.)</tt>''
* [[26 грудня]] [[1917]]&nbsp;— [[лейтенант]]
* [[15 липня]] [[1918]]&nbsp;— [[обер-лейтенант]]
* [[1 серпня]] [[1926]]&nbsp;— [[гауптман]]
* [[14 серпня]] [[1934]]&nbsp;— [[майор]]
* [[16 березня]] [[1937]]&nbsp;— [[оберст-лейтенант]]
* [[27 серпня]] [[1939]]&nbsp;— [[оберст]] ''<tt>([[Тимчасове військове звання|тимч.]])</tt>''
* [[30 січня]] [[1940]]&nbsp;— [[оберст]]
* [[17 грудня]] [[1941]]&nbsp;— [[генерал-майор]]
* [[28 лютого]] [[1942]]&nbsp;— [[генерал-лейтенант]]
* [[15 травня]] [[1942]]&nbsp;— [[генерал гірсько-піхотних військ]]
* [[20 травня]] [[1944]]&nbsp;— [[генерал-полковник]]
* [[5 квітня]] [[1945]]&nbsp;— [[генерал-фельдмаршал]]
|Підпис        =}}

=== Інтербеллум ===
Після розпуску кайзерівської армії залишений на службі в [[рейхсвер]]і. У 1919 році Фердинанд Шернер приєднався до Добровольчого корпусу [[полковник]]а Ф. фон Еппа, у складі якого брав участь у [[Баварська Радянська Республіка|придушенні революції в Баварії]] і [[Рурське повстання|Рурі]], а також в боях з [[Сілезьке повстання|поляками в Сілезії]]. В подальшому служив у 19-му піхотному полку ([[Мюнхен]]), [[командир роти]].

Симпатизував [[Націонал-соціалізм|нацистському руху]] з самого початку його зародження в Німеччині. Одночасно був членом кількох націоналістичних організацій. У 1922 році проведено в капітани. У [[1923]] році, як це не парадоксально, брав участь в придушенні [[Пивний путч|«Пивного путчу»]] нацистів у [[Мюнхен]]і. Однак, вже в 1924 році вступив в лави нацистської партії ([[НСДАП]]). На початку 1930-х років переведений в [[гірсько-піхотні війська]] ([[Альпійський корпус]]), командир батальйону, [[майор]] (1934). У 1934—1937 роках служив у Генеральному штабі. У [[1937]] році підвищений в [[оберст-лейтенант]]и і призначений командиром 98-го гірсько-піхотного полку (м. [[Міттенвальд]]).

Брав участь в [[аншлюс Австрії|аншлюсі Австрії]] та [[Окупація Судетів|окупації Судетської області]].

=== Друга світова війна ===

==== Європейські кампанії ====
Безпосередньо перед початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Шернер отримав звання [[оберст]]а. Як командир 98-го [[Єгер (військова справа)|єгерського]] полку брав участь у [[Польська кампанія (1939)|Польській компанії]] [[Вермахт]]у, де особливо відзначився [[13 вересня]] [[1939]] в [[Битва за Львів (1939)|боях під Львовом]], під час опануванні висот біля міста. Потім на чолі свого полку у [[Французька кампанія (1940)|Французькій кампанії]] бився на [[Бельгійська кампанія (1940)|території Бельгії]] та Франції.

У червні 1940 року призначений командиром знов сформованої [[6-та гірсько-піхотна дивізія (Третій Рейх)|6-й гірсько-піхотної дивізії]] і незабаром підвищений в [[генерал-майор]]и ([[1 серпня]] [[1940]] року). Після завершення Французької кампанії 1940 року [[дивізія]] Шернера була перекинута до Польщі, де входила до складу окупаційних військ. Навесні 1941 року Ф. Шернер на чолі з'єднання бере найактивнішу участь у [[Балканська кампанія (Друга світова війна)|Балканській кампанії]].

Дивізія Шернера вела [[Операція «Маріта»|бойові дії в Греції]], відзначилася при прориві «лінії Метаксаса», опанувала [[Лариса (місто)|м. Лариса]] і захопила гору [[Олімп]]. [[20 квітня]] 1941 року нагороджений [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарським хрестом Залізного хреста]] за прорив грецької оборони. [[27 квітня]] 1941 Шернер у взаємодії з [[2-га танкова дивізія (Третій Рейх)|2-ю танковою дивізією]] зайняв столицю Греції&nbsp;— [[Афіни]], в подальшому брав участь у [[Критська повітряно-десантна операція|захопленні острова Крит]].

[[Дивізія]] Шернера залишалася в [[Греція|Греції]] до осені 1941 року.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-L29176, Ferdinand Schörner.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Оберст]] Фердінанд Шернер в Греції на руїнах [[Афінський акрополь|Акрополя]]. Квітень 1941]]

==== Німецько-радянська війна ====
У жовтні 1941 року [[6-та гірсько-піхотна дивізія (Третій Рейх)|6-ту гірсько-піхотну дивізію]] перекидають в Заполяр'я. На Східному фронті вона увійшла до складу [[гірський корпус «Норвегія»|гірського корпусу «Норвегія»]] (згодом перейменований в [[19-й гірський корпус (Третій Рейх)|19-й гірський корпус]]), що діяв на [[Мурманськ]]ому напрямку в [[Лапландія|Лапландії]]. Особливо відзначився 21 грудня 1941 при відбитті наступу радянських військ у грудні 1941 року, за що був проведений в генерал-лейтенанти і 15 січня 1942 року призначений командиром [[гірський корпус «Норвегія»|гірського корпусу «Норвегія»]]. У квітні 1942 року знову відбив великий наступ росіян. 1 червня 1942 Фердінанд Шернер отримав чин [[генерал гірсько-піхотних військ|генерала гірсько-піхотних військ]].

У жовтні [[1943]] року Гітлер несподівано призначив Шернера командиром [[40-й танковий корпус (Третій Рейх)|40-го танкового корпусу]] в [[Україна|Україну]], попри те, що той не мав ні відповідної підготовки, ні досвіду командування [[Танкові війська|танковими з'єднаннями]]. Незабаром Шернер очолив [[армійська група «Нікополь»|армійську групу «Нікополь»]], до складу якої, крім його корпуса, входили ще 3 [[армійський корпус|армійські корпуси]]. Перед цією групою [[Гітлер]] поставив завдання обороняти [[Нікопольсько—Криворізька операція|Нікопольський плацдарм на Дніпрі]]. Вибір фюрера, мабуть, ґрунтувався на тому, що Шернер до того часу зумів проявити себе, як один з найбільш видатних в німецькій армії організаторів міцної [[оборона|оборони]] і майстром ведення оборонних дій. Його 2-річний [[Бойовий досвід|досвід]] ведення успішної оборони в суворих умовах [[Крайня Північ Росії|Крайньої Півночі]] був високо оцінений [[ОКВ|верховним командуванням вермахту]]. І Шернер виправдав довіру Гітлера, завзято утримуючи [[Нікопольський плацдарм]] протягом 4 місяців. Він був залишений німцями тільки тоді, коли у лютому 1944 радянські війська обійшли його, створивши загрозу [[оточення]]. Незважаючи на винятково складні умови обстановки (сильне [[бездоріжжя]], потужний натиск радянських військ, які прагнули замкнути кільце оточення), Шернеру вдалося вивести основну масу своїх військ з-під удару противника на захід і врятувати їх від неминучої загибелі. Оборона Нікопольського плацдарму принесла Шернеру славу талановитого [[воєначальник]]а. У лютому 1944 року він був призначений начальником штабу [[Націонал-соціалізм|націонал-соціалістичного]] керівництва при [[ОКГ|головному командуванні сухопутних військ]]. Його основне завдання на цій посаді полягала в розповсюдженні нацистської ідеології серед особового складу [[Сухопутні війська Німеччини|сухопутних військ]]. Проте вже через 1,5 місяця він вступив у конфлікт з всемогутнім шефом [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|НСДАП]] [[Мартін Борман|М. Борманом]] і залишив цей пост.

[[7 квітня]] [[1944]] року за рекомендацією [[Генріх Гіммлер|Г. Гіммлера]] Гітлер підвищив Шернера в [[генерал-полковник]]и і призначив командувачем [[Група армій «A»|групи армій «A»]], яка незабаром була перейменована на [[група армій «Південна Україна»|групу армій «Південна Україна»]]. В цей час розбиті Червоною Армією на Півдні Україні німецькі війська в безладді відступали до Дністра. Суворими заходами новому командувачу вдалося відновити порядок у військах і створити новий фронт оборони по р.[[Дністер]], на якому наступ радянських військ було зупинено. Серед прийнятих Шернером заходів був і відданий їм наказ, згідно з яким частини і [[Підрозділ (військова справа)|підрозділи]], котрі 
самовільно залишили свої позиції, підлягали негайному [[розстріл]]у за [[боягузтво]].

Як командувач військами Вермахту на південному [[фланг|фланзі]] радянсько-німецького фронту Шернер відповідав за усі війська на півдні України. Ізольована радянськими військами в Криму [[17-та армія (Третій Рейх)|17-та польова армія]] була приречена. Розуміючи це, Шернер запропонував Гітлеру евакуювати її, а [[Крим]] залишити, але отримав відмову. У травні 1944 року 17-та армія була знищена радянськими військами в Криму. Винуватцем цього нищівного для вермахту розгрому був оголошений командувач 17-ю армією. [[5 липня]] [[1944]] Шернер здав командування [[група армій «Південна Україна»|групою армією «Південна Україна»]] генералу [[Йоханес Фріснер|Й. Фріснеру]], а сам [[25 липня]] був призначений командувачем [[Група армій «Північ»|групи армій «Північ»]] в Прибалтиці, де обстановка для німецьких військ на той час склалася критична.
[[Файл:Generel Schoerner links Eismeerfront.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ф. Шернер на інспекції військ в [[Лапландія|Лапландії]]]]
Радянські війська [[1-й Прибалтійський фронт|1-го Прибалтійського фронту]], що наступали, досягли узбережжя [[Балтійське море|Балтійського моря]] і відсікли в Прибалтиці угруповання німецьких військ від Східної Пруссії. В цих умовах Шернер жорсткими заходами вдалося утримати фронт в [[Прибалтика|Прибалтиці]] від повного розвалу. Щоб скоротити ширину фронту оборони, для утримання якого сил у нього було явно недостатньо, Шернер запропонував Гітлеру залишити [[Естонія|Естонію]], але отримав відмову. [[14 вересня]] [[1944]] Червона Армія розпочала [[Прибалтійська операція (1944)|наступ в Прибалтиці]] по всьому фронту. У лічені дні оборона ворога звалилася. Майже вся територія трьох прибалтійських республік Радянського Союзу була звільнена від гітлерівських окупантів. Залишки групи армій «Північ» були заблоковані в [[Курляндія|Курляндії]]. В ході цієї [[оборонна операція|оборонної операції]] Шернер допустив велику оперативну помилку, що значно прискорило поразку німецьких військ у Прибалтиці. Він проігнорував пропозицію [[Начальник Генерального штабу (Німеччина)|начальника Генерального штабу]] сухопутних військ генерала [[Гайнц Вільгельм Гудеріан|Г. Гудеріана]] про посилення свого правого флангу і неправильно використовував [[3-тя танкова армія (Третій Рейх)|3-тю танкову армію]], яка перед цим пробила коридор до групи армій «Північ» і відновила її зв'язок зі [[Східна Пруссія|Східною Пруссією]]. В результаті на початку жовтня 1944 року радянські війська завдали потужного удару в районі Клайпеди, розгромили німецьку [[3-тя танкова армія (Третій Рейх)|3-тю танкову армію]] і остаточно відсікли групу армій «Північ» від основних сил німецького Східного фронту. Правда, всі спроби радянських військ ліквідувати «[[Курляндський котел]]» наприкінці 1944 були Шернером відбиті.

Гітлер високо оцінив заслуги Шернера на Східному фронті в 1943—1944 роках, нагородивши його [[Лицарський хрест Залізного хреста|дубовим листям і мечами до Лицарського хреста]], а [[1 січня]] [[1945]] удостоїв найвищою бойовою нагороди нацистської Німеччини&nbsp;— діамантів до Лицарського хреста. У Третьому рейху таку нагороду мали тільки 27 осіб, з них лише 4 фельдмаршала. Шернер був останнім з них.

[[17 січня]] [[1945]] Гітлер призначив свого улюбленця командувачем [[Група армій «Центр»|групи армій «Центр»]] у [[Польща|Польщі]] та [[Словаччина|Словаччини]]. Положення цього угруповання німецьких військ на той час було катастрофічним. [[Оборона]] її в багатьох місцях була зламана, і радянські війська стрімко розвивали успіх в глибину. Драконівськими заходами Шернер намагався зупинити втечу своїх військ. Лютували [[Військово-польовий трибунал|військово-польові суди]], за вироками яких були повішені багато десятків солдатів і офіцерів, що не продемонстрували належної [[Моральна стійкість|стійкості]] в боях або втекли з фронту. Але всі зусилля Шернера виявилися марними. Його спроба утримати [[Сілезія|Сілезію]]&nbsp;— останню військово-промислову базу Німеччини після розбитого і розбомбленого союзної авіацією [[Рурський регіон|Рура]]&nbsp;— також закінчилася невдачею.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-2007-0313-500, Rumänien, Schörner bei Lagebesprechung.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ф. Шернер з генералом [[Отто Велер]]ом]]
Залишки розгромлених Червоною Армією військ Шернера відступили до Чехословаччини і Саксонії. Тут [[група армій «Центр»]] (колишня [[група армій «A»]]) була приведена в порядок і відновила свою [[боєздатність]]. Її чисельність зросла до 600 тис. чоловік. На початок весни 1945 року це було найпотужніше з усіх угруповань німецьких військ. Пояснювалося це тим, що [[Гітлер]], як його переконав в цьому Шернер, вважав найбільш ймовірним нанесення Червоною Армією навесні 1945 року удару не на [[Берлін]], а на [[Прага|Прагу]] і [[Відень]].

[[5 квітня]] [[1945]] року Гітлер присвоїв Шернеру звання [[генерал-фельдмаршал]]а та призначив командувачем стратегічного об'єднання, що захищало [[Берлін]]. [[16 квітня]] почалася [[Битва за Берлін|Берлінська операція]]. У 2-й половині квітня Шернер зробив кілька спроб перейти в [[наступ]], щоб полегшити становище німецьких військ на берлінському напрямку, але змінити загальну несприятливу для Вермахту оперативно-стратегічну обстановку він не зміг. Всі його досягнення звелися лише до ряду приватних успіхів.

[[30 квітня]] [[1945]] року своїм останнім наказом Гітлер призначив Шернера головнокомандувачем [[сухопутні війська Німеччини|сухопутними військами Вермахту]], передавши йому таким чином свій пост, який обіймав з грудня [[1941]] року. Однак вступити в нову посаду Шернеру так і не вдалося. В останні дні війни він був лише номінальним [[головнокомандувач]]ем, продовжуючи командувати своєю групою армій.

Наприкінці квітня 1945 року група армій «Центр» була оточена радянськими військами на схід від Праги. Фердінанд Шернер командував обороною німецьких військ на території [[Чехословаччина|Чехословаччини]] в рамках [[Празька операція|Празької операції]], намагаючись затримати наступ частин [[Червона армія|Червоної армії]] та надати час іншим частинам вермахту відступити на захід та здатися у полон [[Збройні сили США|американським військам]]. [[7 травня]], віддавши своїм військам наказ прориватися на Захід, який був швидше схожий на заклик ''«Рятуйся, хто як може!»'', Шернер кинув підлеглих і на легкому [[літак]]у вилетів у бік [[Альпи|Баварських Альп]]. Досі не ясно, чи виконував він останню волю Гітлера, згідно з якою Шернер повинен був сформувати на Півдні Німеччини нову армію й очолити оборону так званої Альпійської фортеці, або ж це було звичайнісіньке [[дезертирство]], банальна спроба врятувати власну шкуру. На користь останньої версії свідчить і той факт, що в останні дні війни, як свідчать очевидці, Шернер зовсім втратив завжди притаманні йому [[бойовий дух]] і [[рішучість]], виглядав морально пригніченою людиною. Але як би там не було, а сотні тисяч солдатів і офіцерів групи армій «Центр», кинуті своїм командувачем напризволяще, вважали втечу Шернера з котла зрадою.

=== Повоєнний період ===
Дістатися до [[Баварія|Баварії]] Шернер не вдалося. В [[Австрія|Австрії]] його літак здійснив вимушену [[Посадка літального об'єкту|посадку]]. Через кілька днів Шернер, що намагався сховатися в сільській місцевості у маленькому містечку в [[Тіроль (земля)|Тіролі]], був пізнаний місцевими жителями, і за їх інформацією затриманий німецькими [[військовослужбовець|військовослужбовцями]], які [[18 травня]] [[1945]] року передали його [[Американці США|американцям]]. Незабаром американське командування видало Шернера представникам радянської влади. Утримувався в [[Бутирська тюрма|Бутирській]], [[Лефортовська тюрма|Лефортовській]] та [[Владимирський централ|Володимирській]] тюрмах.

[[11 лютого]] [[1952]] року засуджений до 25 років утримання в таборах. У квітні того ж року [[Президія Верховної Ради СРСР]] пом'якшила вирок вдвічі до 12,5 років, однак, вже 7 січня [[1955]] року Шернер був переданий [[Федеративна Республіка Німеччина|ФРН]], де звільнений з-під варти. [[1957]] року суд у Мюнхені визнав його винним «у загибелі 4,5 тисяч німецьких солдатів, стратах без судового розгляду»<ref>[http://www.vu.mil.gov.ua/?part=article&id=505 А.Чайковський «Полон за свої і чужі гріхи.»]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}&nbsp;— Часопис «Військо України», №&nbsp;5, 2007.</ref> та засудив до 4,5 років позбавлення волі<ref>За іншими даними: західнонімецький суд (в Мюнхені) засудив Шернера до 4,5 років в'язниці за [[страта|страту]] за його наказом без [[суд]]у і [[слідство|слідства]] одного німецького солдата, який валявся п'яним під колесами своєї армійської [[вантажівка|вантажівки]]</ref>. Після звільнення у 1963 році жив у Мюнхені.

Фердинанд Шернер помер 2 липня 1973 року у віці 81 року, останнім з усіх [[генерал-фельдмаршал]]ів Третього Рейху.

== Роль Фердінанда Шернера в історії ==
Шернер був передостаннім з німецьких генералів, що отримали під час Другої світової війни з рук Гітлера [[Маршальський жезл|фельдмаршальський жезл]]. Це сталося за місяць з невеликим до [[Капітуляція Німеччини|капітуляції гітлерівської Німеччини]]. Власно присвоєння Шернеру найвищого у німецькій армії [[військове звання|військового звання]] саме в цей період здається більш ніж дивним. Ймовірно, воно було не більше ніж черговою примхою нацистського [[диктатор]]а, що остаточно втратив перед своїм безславним кінцем контроль над собою і своїм вчинками. Якщо раніше звання фельдмаршала присвоювалося [[воєначальник]]ам, як правило, тільки за видатні військові заслуги, то в цьому конкретному випадку все було навпаки. Як командувач [[група армій|групою армій]] Шернер не виграв жодної битви, а протягом останніх 13 місяців війни, коли він займав цей пост, зазнавав тільки поразки. Тому і вагомих підстав для підвищення його у фельдмаршали начебто не було, але… така була воля [[фюрер]]а, який за 3 дні до свого [[самогубство|самогубства]] назвав Шернера «єдиною людиною, що показав себе справжнім воєначальником на всьому [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]]». Пояснення цьому алогічному [[феномен]]у, імовірно, слід шукати в тому, що Гітлеру імпонувало поєднання в Шернері нацистського фанатизму з крайньою жорстокістю, його готовність ревно виконувати будь-які, навіть самі навіжені накази свого фюрера.

Шернер був переконаним [[Нацизм|нацистом]], сповідував ідеї нацизму з моменту їх зародження в Німеччині. Він не належав до числа аристократичних снобів і рафінованих генштабістів. Будучи вихідцем з дрібнобуржуазного середовища, Шернер плекав погано приховану [[ненависть]] до зарозумілих аристократів з [[генштаб]]у, котрі завжди дивилися на таких, як він, зверхньо, з [[презирство]]м, прикриваючи це поблажливістю. Погляди, [[переконання]], пристрасті і забобони Шернера були добре відомі Гітлеру, який інтуїтивно відчував свою духовну спорідненість з цим генералом і на цьому ґрунті демонстрував до нього особливе відношення.

Шернер був найжорстокішим з гітлерівських [[фельдмаршал]]ів, що нещадно і з однаковим завзяттям [[Повішення|вішав]] і [[розстріл]]ював за щонайменші порушення як [[рядовий|рядових]], так і офіцерів, до [[оберст]]а включно. Він з рівною безжальністю поводився як зі своїми підлеглими, котрі не виявили належного, на його думку, бойового духу, так і з росіянами, яких він взагалі не вважав за людей. Ті методи війни, яких Шернер дотримувався при [[Німецько-радянська війна|веденні бойових дій на Східному фронті]], були не тільки аморальними, але й злочинними. Тим не менш, вони знаходили повне схвалення з боку Гітлера, всіляко заохочувалися нацистським керівництвом і оцінювалися ним як найбільш ефективні. Варто відмітити, що за допомогою таких своїх «методів» Шернер іноді вдавалося тимчасово досягати певних результатів, у той час, як інші домагалися набагато більших успіхів, не опускаючись до такого варварства, яким «прославився» Шернер.

Велика частина [[військова служба|військової служби]] Шернера пройшла в [[Гірська піхота|гірсько-піхотних військах]]. Будучи молодшим офіцером, викликаним із запасу, він хоробро бився в рядах [[альпійські стрільці|альпійських стрільців]] у роки Першої світової війни. Потім довгі роки тягнув армійську лямку в [[рейхсвер]]і, не маючи будь-якої особливої перспективи зробити добру військову кар'єру. Така можливість перед ним відкрилася тільки з [[прихід нацистів до влади|приходом до влади нацистів]]. На 23-му році офіцерської служби він отримав посаду командира полку, і за час Другої світової війни зробив феноменальну військову кар'єру, пройшовши за неповних 6 років шлях від нічим не примітного, звичайного [[оберст]]а вермахту, яких в німецькій армії того часу були сотні, до [[генерал-фельдмаршал]]а німецької армії, від командира полку&nbsp;— до [[головнокомандувач]]а [[сухопутні війська Німеччини|сухопутними військами Німеччини]].

Як командир полку Шернер відзначився під час [[Польська кампанія (1939)|Польської кампанії 1939 року]], потім як командир дивізії&nbsp;— в ході [[Балканська кампанія (Друга світова війна)|Балканської кампанії 1941 року]] і [[Оборона Заполяр'я|в Заполяр'ї]] (кінець 1941) під час війни проти Радянського Союзу. У 1942—1943 роках успішно командував [[Корпус (армія)|корпусом]] в суворих умовах [[Крайня Північ Росії|Крайньої Півночі]]. Широку популярність здобув наприкінці 1943&nbsp;— початку 1944 років наполегливої обороною Нікопольського плацдарму на [[Дніпро|Дніпрі]].

Бойові заслуги в [[Польща|Польщі]], [[Греція|Греції]], [[Заполяр'я|Заполяр'ї]] і на Дніпрі висунули Шернера в число найбільш відомих командирів спочатку дивізійної, а потім&nbsp;— корпусної і армійської ланки німецької армії, створили йому репутацію здібного і перспективного воєначальника, який представляв більш молоде покоління німецьких генералів. Неабиякою мірою цьому сприяли [[Моральна стійкість|стійкість]], [[мужність]] та особиста [[хоробрість]] Шернера (неодноразово брав участь навіть у [[Рукопашний бій|рукопашних боях]] на Крайній Півночі, часто перебував на передовій, особисто керував оборонними боями окремих [[Підрозділ (військова справа)|підрозділів]] тощо), не втрачав присутності духу в самих критичних ситуаціях. Але військові обдарування Шернера виявилися надмірно перебільшеними. [[Дивізія]] і [[Корпус (армія)|корпус]]&nbsp;— це область [[Військова тактика|тактики]], і далеко не кожен [[командир]] дивізії або корпусу здатний керувати великими [[Об'єднання (військова справа)|оперативно-стратегічними угрупованнями військ]]. Приблизно те ж саме відбулося і з Шернером, який, до того ж, ще й не мав і вищої [[Військова освіта|військової освіти]]. Висунутий на посаду командувача групою армій (минаючи посаду командувача армією і маючи лише невеликий термін командування [[армійська група|армійської групою]]), він нічим особливим себе не проявив, зазнавши цілий ряд жорстоких поразок від Червоної Армії (в [[Крим]]у, [[Балтійські країни|Балтійських країнах]], [[Польща|Польщі]], [[Сілезія|Сілезії]] і [[Чехословаччина|Чехословаччини]]). Гучну популярність на цьому терені Шернер принесли лише драконівські заходи, за допомогою яких він прагнув відновити [[боєздатність]] своїх розгромлених армій і змусити їх за будь-яку ціну утримувати займані рубежі. Проте всі його зусилля виявилися марними. При цьому сам Шернер допустив ряд великих оперативних прорахунків, за які очолюваним ним військам довелося жорстоко розплачуватися.

Шернер проявив себе головним чином лише як [[воєначальник]] оборонного плану. Жодної великої [[наступальна операція|наступальної операції]] за весь час війни йому провести не довелося. Проведені ж ним [[оборонна операція|оборонні операції]] майже всі врешті-решт закінчилися нищівною поразкою німецьких військ. Винятком можуть служити лише відновлення Шернером [[Лінія фронту|фронту оборони]] на р.[[Дністер]] навесні [[1944]] року і на північному кордоні Чехословаччини навесні 1945 року. Але й тут головна заслуга належала не стільки йому, скільки збігом несприятливих для радянських військ обставин. Вичерпавши свої наступальні можливості в результаті проведення операцій на велику глибину, радянські війська самі були змушені переходити до оборони на досягнутих рубежах. Разом з тим, об'єктивності заради, не можна заперечувати і такий чинник, що оперативно-стратегічна обстановка, в якій доводилося діяти Шернеру на завершальному етапі війни, була вкрай несприятлива для Вермахту. Значну чисельну перевагу радянських військ, їх високу бойову майстерність і [[рішучість]] дій не залишали противнику майже ніяких шансів на сприятливий для нього результат оборонних боїв. До того ж, постійне втручання Гітлера в процес [[управління військами|керівництва військами]], його неодноразові відмови санкціювати цілком розумні пропозиції Шернера, на яких той у силу свого підлабузництва перед фюрером, як правило, не наполягав, також надавали вкрай негативний вплив на проведення оборонних операцій [[група армій|груп армій]], які очолював Шернер. В таких умовах поразки від Червоної Армії терпіли і куди більш талановиті та досвідчені в порівнянні з Шернером гітлерівські полководці. І, нарешті, на бойовій репутації Шернера, крім патологічної [[Жорстокість|жорстокості]], лежить незмивною плямою його ганебне [[дезертирство]] з поста командувача [[група армій «Центр»|групою армій «Центр»]] в останні дні війни. Кинувши сотні тисяч своїх підлеглих, які опинилися в безвихідному становищі, на милість переможців, він здійснив той же самий вчинок, за подібні свого часу Шернер нещадно карав чимало людей. Цим непристойним вчинком Шернер остаточно зганьбив своє ім'я і заслужив презирство колишніх товаришів по службі.

== Нагороди генерал-фельдмаршала Фердінанда Шернера ==
{{hidden
| style = border:solid 0.5px black; width: 100%; 
| headerstyle = background: #F0F8FF; font-size: 110%;
| contentstyle = text-align: left; color:black;
| header = '''Нагороди генерал-фельдмаршала Фердінанда Шернера'''
| content =
; Перша світова війна
* [[Файл:Ek23f.JPG|25пкс]] [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізний Хрест]] 2-го класу ([[22 грудня]] [[1914]])
* [[Файл:Ek23f.JPG|25пкс]] [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізний Хрест]] 1-го класу ([[27 січня]] [[1917]])
* [[Файл:Militärverdienstkreuz mit Kriegsdekoration und Schwertern.jpg|25пкс]] [[Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)]] III ступеня з бойовою відзнакою ([[20 квітня]] [[1916]])
* [[Файл:BMV4X.jpg|25пкс]] [[Військовий орден «За заслуги» (Баварія)]] IV ступеня
** з мечами (11 жовтня 1915)
** з короною і мечами ([[24 жовтня]] [[1917]])
* [[Файл:Pour le mérite Neilebock.jpg|25пкс]] [[Pour le Mérite]] ([[5 грудня]] [[1917]]) — представлений [[Франц Ріттер фон Епп|Францом фон Еппом]].
* Пам'ятний знак золотого весілля баварської королівської пари (20 лютого 1918)
* [[За поранення (нагрудний знак)|Срібний нагрудний знак «За поранення»]] ([[1918]])
* [[Орден Заслуг (Чилі)]], офіцерський хрест (1933)
* [[Файл:Ehrenkreuz fuer Frontkaempfer.JPG|25пкс]] [[Почесний хрест ветерана війни]] з мечами ([[1934]])
* [[Файл:WMLSA1944.jpg|25пкс]] [[Медаль «За вислугу років у Вермахті»]] 4-го, 3-го і 2-го класу (за 18 років [[військова служба|військової служби]]) (2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно.
* [[Файл:Italian Kruunuritarikunnan rintatähti.png|25пкс]] Командор [[Орден Корони Італії|ордену Корони Італії]] (2 серпня 1938)
* [[Файл:Anchlussmedal front.JPG|25пкс]] [[Медаль «У пам’ять 13 березня 1938 року»]] ([[8 листопада]] [[1938]])
; Друга світова війна
* [[Файл:Wiederholungsspange EK2 (cropped).jpg|25пкс]] Пряжка до [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізного хреста]] 2-го класу ([[12 вересня]] [[1939]])
* [[Файл:Spange-EK1.JPG|25пкс]] Пряжка до [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізного хреста]] 1-го класу ([[20 вересня]] [[1939]])
*Великий офіцерський хрест [[орден Святого Олександра (Болгарія)|ордена Святого Олександра]] 2-го класу з мечами ([[15 липня]] [[1941]]) ([[Болгарія]])
* [[Файл:Vapaudenristin 1lk rintatähti mk.png|25пкс]] [[орден Хреста Свободи]] I ступеня з Дубовим листям та мечами ([[Фінляндія]]) ([[1 липня]] [[1942]])
*[[Лицарський хрест Залізного хреста]] ''№ 268'' ([[20 квітня]] [[1941]])
**  [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям]] ''№ 398'' ([[17 лютого]] [[1944]])
**  [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами]] ''№ 93'' ([[28 серпня]] [[1944]])
** [[Файл:Knight's Cross of the Iron Cross with Oakleaves, Swords, and Diamonds.png|25пкс|Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, мечами та діамантами]] [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, мечами та діамантами]] ''№ 23'' ([[1 січня]] [[1945]])
* [[Файл:Winterkriegsmedaille front.jpg|25пкс]] [[Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»]] ([[20 серпня]] [[1942]])
* [[Файл:ParteiabzeichenGold.jpeg|25пкс]] [[Золотий партійний знак НСДАП]] ([[30 січня]] [[1943]])
* [[Файл:Ärmelband Kurland.jpg|65px|]] [[Нарукавна стрічка «Курляндія»]]
* 5 разів відмічений в доповіді [[Вермахтберіхт]] ([[18 лютого]] [[1944]], [[30 листопада]] [[1944]], [[1 січня]] [[1945]], [[5 квітня]] [[1945]], [[9 травня]] [[1945]])
}}

== Див. також ==
* [[Операція «Багратіон»]]
* [[Східно-Карпатська операція]]
* [[Львівсько-Сандомирська операція]]
* [[Моравсько-Остравська операція]]
* [[Операція «Фрюлінгсервахен»]]

== Література ==
* {{книга
|автор          = Роланд Кальтенэггер
|частина        =  
|заголовок      = Фердінанд Шернер. Генерал-фельдмаршал последнего часа 
|оригінал       = 
|посилання      =
|відповідальний = Пер. Ю. Чупров 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = «ЭКСМО» , «Яуза» 
|рік            = 2007 
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 384
|серія          =«Великие полководцы Второй мировой» 
|isbn           = 978-5-699-22657-3
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* Rudolf Aschenauer: ''Der Fall Schörner'', 1962.
* Erich Kern: ''Generalfeldmarschall Ferdinand Schörner: Ein deutsches Soldatenschicksal'', ISBN 3-87725-083-1.
* Klaus Schönherr: ''Ferdinand Schörner&nbsp;— Der idealtypische Nazigeneral'', in: Roland Smelser/ Enrico Syring (Hrsg.): ''Die Militärelite des Dritten Reiches&nbsp;— 27 biographische Skizzen'', Ullstein Verlag, Berlin / Frankfurt am Main 1995, S. 497—509. ISBN 3-550-07080-2
* Peter Steinkamp: ''Generalfeldmarschall Ferdinand Schörner''; in: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): ''Hitlers militärische Elite. Vom Kriegsbeginn bis zum Weltkriegsende'' Bd. 2, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-089-1, ISBN 3-534-12678-5 (Wissenschaftliche Buchgesellschaft), Seite 236—244
* Duffy, Christopher (1993), ''Red Storm on the Reich''. Cassell Military. ISBN 0-306-80505-7.
* Fraschka, Günther (1994). ''Knights of the Reich''. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military/Aviation History. ISBN 0-88740-580-0.
* Knappe, Siegfried (1992). ''Soldat: Reflections of a German Soldier, 1936—1949''. Dell Publi. ISBN 0-440-21526-9.
* Scherzer, Veit (2007). ''Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives'' (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
* Searle, Alaric (2003). ''Wehrmacht Generals, West German SOciety, and the Debate on Rearmament, 1949—1959''. Praeger Pub.
* Williamson, Gordon (2006). ''Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45''. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-644-5.
* Ziemke, Earl F. ''Battle for Berlin: end of the Third Reich''

== Посилання ==
{{Commons|Category:Ferdinand Schörner}}
* {{cite web|url=http://www.hrono.ru/biograf/sherner.html|title=Шернер Фердінанд|publisher=на hrono.ru|deadurl=yes|accessdate=12 липня 2009|archiveurl=https://web.archive.org/web/20081208023219/http://www.hrono.ru/biograf/sherner.html|archivedate=8 грудня 2008}}{{ref-ru}}
* {{cite web|url=http://www.peoples.ru/military/general/ferdinand_schorner/|title=Фердінанд Шернер|publisher=на peoples.ru|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HrIhW3KJ?url=http://www.peoples.ru/military/general/ferdinand_schorner/|archivedate=2013-07-04|accessdate=2012-02-05|deadurl=no}}{{ref-ru}}
* {{cite web|url=http://s-s.name/sherner.html|title=Шернер Фердінанд|publisher=на s-s.name|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HrIiqsro?url=http://s-s.name/sherner.html|archivedate=2013-07-04|accessdate=2012-02-05|deadurl=yes}}{{ref-ru}}
* {{cite web|url=http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Personenregister/SchoernerF.htm|title=Schörner, Ferdinand|publisher=на lexikon-der-wehrmacht.de|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HrIkJMt9?url=http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Personenregister/SchoernerF.htm|archivedate=2013-07-04|accessdate=2012-02-05|deadurl=no}}{{ref-de}}
* {{cite web|url=http://www.ritterkreuztraeger-1939-45.de/Infanterie/S/Schoerner-Ferdinand.htm|title=23. Brillantenträger Ferdinand Schörner|publisher=на ritterkreuztraeger-1939-45.de|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HrIl1Rcd?url=http://www.ritterkreuztraeger-1939-45.de/Infanterie/S/Schoerner-Ferdinand.htm|archivedate=2013-07-04|accessdate=2012-02-05|deadurl=yes}}{{ref-de}}
* {{cite web|url=http://www.geocities.com/orion47.geo/WEHRMACHT/HEER/Generalfeldmarschall/SCHOERNER_FERDINAND.html|title=Generalfeldmarschall Johann Ferdinand Schörner|publisher=на geocities.com|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HrIm8rzN?url=http://www.geocities.com/orion47.geo/WEHRMACHT/HEER/Generalfeldmarschall/SCHOERNER_FERDINAND.html|archivedate=2013-07-04|accessdate=2012-02-08|deadurl=yes}}{{ref-de}}
* [http://www.nazireich.net/forum/viewtopic.php?t=1909&sid=e65ef98e928d5d0da11598305916dbfe Фердінанд Шёрнер]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-en}}
* {{cite web|url=http://www.historyofwar.org/articles/people_schorner.html|title=Ferdinand Schörner (1892 – 1973)|publisher=на historyofwar.org|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HrImqmbD?url=http://www.historyofwar.org/articles/people_schorner.html|archivedate=2013-07-04|accessdate=2012-02-05|deadurl=no}}{{ref-en}}
* [http://www.ww2awards.com/person/1054 Schörner, Johann Ferdinand] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081211205322/http://www.ww2awards.com/person/1054 |date=11 грудня 2008 }}&nbsp;— нагороди фельдмаршала Шернера {{ref-en}}
* [http://www.generals.dk/general/Schörner/Ferdinand/Germany.html Schörner Ferdinand, Field Marshal (1892—1973)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200205002521/http://www.generals.dk/general/Schörner/Ferdinand/Germany.html |date=5 лютого 2020 }} {{ref-en}}
* [http://www.multilingualarchive.com/ma/dewiki/en/Ferdinand_Schörner Ferdinand Schörner]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}

== Примітки ==
{{reflist}}

{{start box}}
|-
! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами)<br/> Третього Рейху
{{succession box|титул=[[Файл:6th Mountain Division logo 1.svg|25px]]<br /> [[6-та гірсько-піхотна дивізія (Третій Рейх)|командир 6-ї гірсько-піхотної дивізії]]|попередник=сформована|наступник=[[генерал-лейтенант]]<br />[[Крістіан Філіпп]]|роки='''[[1 червня]] [[1940]]&nbsp;— [[15 січня]] [[1942]]'''}}
{{succession box|титул=[[Гірський корпус «Норвегія»|командир гірського корпусу «Норвегія»]]|попередник=[[генерал гірсько-піхотних військ]] <br/>[[Едуард Дітль]] |наступник=переформований на <br/>[[19-й гірський корпус (Третій Рейх)|19-й гірський корпус]]|роки='''[[15 січня]]&nbsp;— [[10 листопада]] [[1942]]'''}}
{{succession box|титул= [[19-й гірський корпус (Третій Рейх)|командир 19-го гірського корпусу]]|попередник=сформований з <br/>[[Гірський корпус «Норвегія»|гк «Норвегія»]]|наступник=[[генерал гірсько-піхотних військ]] <br/>[[Георг Ріттер фон Генгль]]|роки='''[[10 листопада]] [[1942]]&nbsp;— [[1 жовтня]] [[1943]]'''}}
{{succession box|титул=[[40-й танковий корпус (Третій Рейх)|командир XXXX-го танкового корпусу]]|попередник=[[генерал-полковник]]<br/> [[Готтард Хейнріці]]|наступник=[[генерал танкових військ]]<br/> [[Отто фон Кнобельсдорф]]|роки='''[[15 листопада]] [[1943]]&nbsp;— [[31 січня]] [[1944]]'''}}
{{succession box|титул= [[17-та армія (Третій Рейх)|командувач 17-ї армії]]|попередник=[[генерал-полковник]]<br/> [[Ервін Єнеке]]|наступник=[[генерал-полковник]]<br/> [[Ервін Єнеке]]|роки='''[[2 березня|2]]&nbsp;— [[14 березня]] [[1944]]'''}}
{{succession box|титул= [[Група армій «Південна Україна»|командувач групою армій «Південна Україна»]]|попередник=сформована|наступник=[[генерал-полковник]]<br/> [[Йоганнес Фріснер]]|роки='''[[31 березня]] — [[23 липня]] [[1944]]'''}}
{{succession box|титул= [[Група армій «Північ»|командувач групою армій «Північ»]]|попередник=[[генерал-полковник]]<br/> [[Йоганнес Фріснер]]|наступник=[[генерал-полковник]]<br/> [[Лотар Рендуліч]]|роки='''[[23 липня]] [[1944]]&nbsp;— [[27 січня]] [[1945]]'''}}
{{succession box|титул= [[Група армій «Центр»|командувач групою армій «Центр»]]|попередник=[[генерал-полковник]]<br/>[[Георг-Ганс Райнгардт]]|наступник=капітуляція |роки='''[[27 січня]]&nbsp;— [[10 травня]] [[1945]]'''}}
{{end box}}

{{Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами}}
{{Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям і мечами}}
{{Кавалер Pour le Mérite та Лицарського хреста Залізного хреста}}
{{Фельдмаршали нацистської Німеччини}}
{{Authority control}}

{{ВП-портали|Німеччина|Друга світова війна|Військова справа}}

{{DEFAULTSORT:Шернер Фердінанд}}
[[Категорія:Оберлейтенанти (Баварія)]]
[[Категорія:Німецькі військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Майори Рейхсверу]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни з Німеччини]]
[[Категорія:Відзначені у Вермахтберіхті 5 разів]]
[[Категорія:Уродженці Мюнхена]]
[[Категорія:Померли в Мюнхені]]