Перегляд вихідного коду сторінки Фотографія

[[Файл:View from the Window at Le Gras, Joseph Nicéphore Niépce, uncompressed UMN source.png|міні|300пкс|Перша вдала зафіксована фотографія, зроблена [[Н'єпс Джосеф Нісефор|Нісефором Ньєпсом]] [[1826]] року.]]

'''Фотогра́фія''' або '''світло́пис'''<ref>{{Cite web |url=http://sum.in.ua/s/svitlopys |title=Світло́пис |accessdate=3 лютого 2017 |archive-date=4 лютого 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170204085411/http://sum.in.ua/s/svitlopys }}</ref> (від [[грецька мова|грецького]] φώς (φωτός)&nbsp;— [[світло]] та γράφω&nbsp;— пишу)&nbsp;— сукупність різноманітних науково-технічних засобів і [[технологія|технологій]], які мають на меті реєстрацію поодиноких довготривалих [[зображення|зображень]] об'єктів за допомогою [[світло|світла]].

Фотографією ('''світли́ною'''<ref>{{Cite web |url=https://slovnyk.ua/index.php?swrd=світлина |title=Світли́на |website=СЛОВНИК.ua |accessdate=2024-02-16}}</ref>) називають також результат [[Фотографічні процеси|фотографічного процесу]]&nbsp;— [[фотографічний твір]], зображення, електронне або отримане на певному матеріалі, здебільшого на цупкому папері. Колекції фотографій називають [[фотоальбом]]ами. Для відтворення електронного зображення потрібне устаткування на зразок [[комп'ютер]]а з [[монітор]]ом або [[проєктор]]ом.

== Означення ==
Зазвичай процес отримання фотографічного зображення охоплює отримання [[дійсне зображення|дійсного зображення]] за допомогою [[оптична система|оптичної системи]] на час [[Експозиція (фотографія)|експозиції]] та фіксації цього зображення за допомогою світлочутливої системи у вигляді електронного [[файл]]у або на [[фотоплівка|фотоплівці]]. У випадку фотоплівки отримане зображення зазвичай є [[негатив (фотографія)|негативом]], з якого потім отримують позитивне зображення при друкуванні світлин (фотографій) за допомогою [[фотозбільшувач]]а. Як при отриманні негатива, так і при друкуванні фотографій, зображення спочатку латентне: його потрібно спершу проявити (за допомогою проявника), а потім&nbsp;— зафіксувати. Під час отримання електронної фотографії зображення від оптичної системи [[Оцифровування|оцифровується]].

Фотографія широко застосовується на [[виробництво|виробництві]], в [[наука|наукових дослідженнях]], для офіційних [[документ]]ів і в дозвіллі. [[Художня фотографія]] є окремим видом [[мистецтво|мистецтва]]. Фотографічний процес лежить в основі створення [[кіно]].

== Класифікація ==
За використанням технічних засобів фотографію можна умовно поділити на:
* Фотографію традиційну (аналогову), яка базується на досягненнях [[оптика|оптики]] та хімічних технологій у галузі [[Світлочутливі матеріали|світлочутливих матеріалів]]. Аналогова фотографія своєю чергою поділяється на монохромну (зокрема, [[Чорно-біла фотографія|чорно-білу]]) та [[кольорова фотографія|кольорову]].
* Фотографію електронну, яка базується на електронно-оптичних технологіях і технічних засобах, як аналогових, так і цифрових&nbsp;— [[цифрова фотографія]].

За відтворюваними подіями на:
* Фотографію репортажну&nbsp;— фіксуються події, що відбуваються без втручання фотографа.
* Фотографію постановну&nbsp;— зрежисовані фотографом кадри на певному тлі.

== Принцип дії ==
Принцип дії фотографії заснований на фіксуванні за допомогою хімічних і фізичних [[Фотографічні процеси|процесів]] зображень, отриманих за допомогою [[світло|світла]] або [[електромагнітне випромінювання|електромагнітного випромінювання]] інших [[довжина хвилі|діапазонів хвиль]].

Зображення за допомогою відбитого від предметів світла одержували ще в далеку давнину й застосовували для живописних і, можливо, технічних робіт. Застосовувався метод, названий пізніше [[Ортоскопічне зображення|ортоскопічною фотографією]], який не вимагає оптичних приладів, а тільки вузьких щілин або малих отворів. [[Зображення]] проєктувалися на поверхню, що розміщували за цими щілинами або отворами.

Пізніше метод був удосконалений за допомогою оптичних [[прилад]]ів, що розміщувались на місці щілини або отвору. Метод послужив основою для створення [[фотокамера|камери]], що оберігає одержуване зображення від засвічення. Незабаром після винаходу кількома винахідниками методу фіксації зображення, [[камера-обскура]] стала конструктивним прообразом [[фотоапарат|фотографічного апарата]].

{{Розширити розділ|дата=серпень 2012}}
<!-- [[Файл:View from the Window at Le Gras, Joseph Nicephore Niepce.jpg|right|thumb|250px| Перша у світі фотографія «Вид із вікна», 1826]] -->
[[Файл:Daguerreotipo.bw.jpg|right|thumb|250px|[[Дагеротипія|Дагеротип]]]]

== Історія фотографії ==
{{see also|Камера-обскура}}
[[Альберт Великий|Альберт Магнус]] виявив [[Нітрат срібла(I)|нітрат срібла]] який пізніше буде використовуватися як світлочутливий матеріал в фотоемульсії на плівці.

{{нп|Георг Фабріціус|||Georg Fabricius}} (1516–71) виявив [[хлорид срібла]] що став основою виробництва [[Фотопапір|фотопаперу]].

1727 року лікар з Галлі [[Йоган Шульц]] проводив досліди з розчином [[Нітрат срібла(I)|азотнокислого срібла]] й [[Крейда|крейдою]]. Коли посудину з сумішшю виставляли на сонячне світло, її поверхня одразу чорніла. При струшуванні розчин знову ставав білим. За допомогою шматочків паперу Шульц одержував на поверхні рідини силуети, за допомогою збовтування знищував їх й одержував нові візерунки. Але ці оригінальні досліди здавалися йому тільки забавою. Минуло ще сто років, перш ніж помічену ним властивість здогадалися використати при виготовленні фотографічних пластин.

Одного разу [[Йоганн Християн Фабрицій]] змішав [[кухонна сіль|кухонну сіль]] з розчином [[азотна кислота|азотнокислого]] [[срібло|срібла]] й одержав молочно-білий осад, що чорнів від сонячного світла. Фабриціус досліджував це явище, й у своїй книжці про метали, виданій 1556 року, повідомив, що за допомогою лінзи одержав зображення на поверхні осаду, відомого тепер під назвою [[хлористе срібло|хлористого срібла]], і що зображення це ставало чорним або сірим залежно від тривалості освітлення його сонячними променями. Це був перший дослід в історії фотографії.

Наступна сторінка в історії фотографії пов'язана з ім'ям [[Томас Веджвуд|Томаса Веджвуда]]. Він клав на папір, зволожений розчином азотнокислого срібла, листя рослин. Після витримки на сонці вкрита листям частина паперу залишалася світлою, освітлена ж частина чорніла. Результатом цього досліду був білий силует на чорному тлі. Однак ці зображення можна було розглядати тільки у світлі свічки, тому що під сонячним промінням вони псувалися. Веджвуд спробував просочити розчином шкіру й виявив, що зображення на ній з'являються швидше. 1802 року Веджвуд опублікував результати своїх дослідів. Поступово він навчився одержувати контурні зображення на папері, шкірі й склі: протягом трьох хвилин&nbsp;— при експозиції їх на сонці, і протягом декількох годин&nbsp;— при витримці їх у тіні. Але ці знімки не витримували сонячного світла (вони не були «зафіксовані»). Лише 1819 року [[Джон Гершель]] знайшов речовину, що закріплювала зображення.
1813 року за досліди з фотографічними пластинками взявся французький художник [[Нісефор Ньєпс]] ({{lang-fr|Nicephore Niepce}}), якому належить основна заслуга у винаході фотоапарата. Близько 1816 року він дійшов до думки одержувати зображення предметів за допомогою так званої [[камера-обскура|камери-обскури]]. Ця камера була відома ще з давнини. У найпростішому вигляді вона являє собою світлонепроникний ящик з невеликим отвором. Якщо стінка, протилежна отвору, буде з матового скла, то на ній виходить перевернуте зображення предметів, що перебувають перед камерою. Чим менший отвір, тим чіткіші контури зображення й тим воно слабше. На жаль, перше зображення, отримане Ньєпсом 1822 року, не збереглося. Тому першою в історії фотографією вважають «вид із вікна», отриманий ним [[1826]] року за допомогою [[камера-обскура|камери-обскури]] на циновій пластинці, вкритій тонким шаром [[асфальт]]у. [[Експозиція (фотографія)|Експозиція]] тривала вісім годин на яскравому сонячному світлі.

[[1839]] року француз [[Луї Жак Дагерр]] опублікував спосіб одержання зображення на [[мідь|мідній]] пластині, вкритій [[срібло]]м. Після 30-хвилинного [[експонування]] Дагерр переніс пластину до темної кімнати і якийсь час тримав її над парами нагрітої [[ртуть|ртуті]]. Як [[Закріплення фотографічне|закріплювач]] зображення Дагерр використав [[кухонна сіль|кухонну сіль]]. Знімок вийшов досить високої якості&nbsp;— добре видно деталі як у світлих місцях, так і в тінях. Свій спосіб одержання фотографічного зображення Дагерр назвав [[дагеротипія]].

Практично тоді ж англієць [[Вільям Генрі Фокс Телбот]] винайшов інший спосіб одержання фотографічного зображення, який він назвав [[калотипія|калотипією]]. Як носій зображення Телбот використав [[папір]], просочений [[хлористе срібло|хлористим сріблом]]. Телбот одержав перший у світі [[негатив]]. [[Експозиція (фотографія)|Експозиція]] тривала близько години, на знімку&nbsp;— ґратчасте вікно будинку Телбота.

{{Фоторяд|Daguerreotype of Caesar - A Slave; 1851.jpg|John Adams Aged 100, 1845.png|Conrad Heyer (1852).jpg|align=right|текст=[[Цезар (раб)|Раб Цезар]], [[Джон Адамс (чоботар)|Джон Адамс]] та [[Конрад Гаєр]] — особи, що претендують на звання найраніше народженої коли-небудь сфотографованої людини}}

На звання найраніше народженої коли-небудь сфотографованої людини претендують кілька осіб: останній нью-йоркський раб [[Цезар (раб)|Цезар]] ({{нар}} 1737), дата народження якого непідтверджена, а також [[Джон Адамс (чоботар)|Джон Адамс]] ({{нар}} 1745) та [[Конрад Гаєр]] ({{нар}} 1749 або 1753)<ref>{{Cite web|title=First photo - the human subject|url=https://benbeck.co.uk/firsts/2_The_Human_Subject/photo1h.htm|website=benbeck.co.uk|accessdate=2023-05-30}}</ref>.

Назву «фотографія» було обрано як наймилозвучнішу з декількох варіантів у [[Французька академія|Французькій академії]] [[1839]] року.

Першою жінкою-фотографом була ботанік [[Анна Аткінс]].

== Фотографія в Україні ==
{{main|Фотографія в Україні}}

В Україні фотографія з'явилася приблизно в 40-х роках XIX сторіччя, коли в Україну почали приїздити іноземні фотографи, учасники щорічних міжнародних Київських ярмарок&nbsp;— «Контрактів». Фотографи почали залишатися в Україні. Першими фотографами-поселенцями були французи Жак і Шарль-Поль Гербсти. У 1860—90-х роках відкрилися фотостудії професіоналів у Львові, Коломиї, в Одесі, Харкові, Полтаві та інших великих містах. До 1914 року в Києві працювало близько 70 комерційних фотографів{{Джерело?}}.

Одним з найвідоміших фотографів в Україні був свого часу [[Альфред Федецький]] (1857—1902). Уродженець [[Житомир]]а, випускник Фотографічного інституту Віденської Академії мистецтв, він спочатку працював у [[Київ|Києві]] у фотоательє [[Влодзімеж Висоцький|Володимира (Влодзімєжа) Висоцького]] (1846—1894), уродженця Волині. Потім відкрив власну фотомайстерню у Харкові. Один з класиків художньої фотографії. Робив фотознімки видатних діячів мистецтва, коронованих осіб, чиновників, військових, шляхтичів, міщан. Велика колекція фотознімків харківської майстерні Альфреда Федецького зберігається в фондах історико-культурного комплексу «[[Замок Радомисль]]»<ref>Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia».&nbsp;— Київ, 2013</ref>.

Одним з перших фотографів у Галичині був Юліуш Дуткевич, який у 1870-х роках відкрив свій фотобізнес у Львові й Коломиї, виконав серію етнографічних світлин з Гуцульщини й Покуття, які експонувалися на міжнародних фотовиставках та досі не втратили власної вартості. Відомим фотографом був українець Омелян (Еміль) Юркевич, що мав фотоательє в Коломиї, а потім у Перемишлі. Знаним у фотосвіті був і австрієць Александр Кіблер (1874—1964). Він відкрив спочатку фотоательє у Львові, а потім у Коломиї, фотографував останнього імператора Австро-Угорщини Карла Франца Йосифа І, видатних діячів української та польської культур, типи покутян і гуцулів.

Фотографію починають викладати на кінооператорському факультеті Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого; техніку фотографії&nbsp;— у Львівському Політехнічному Інституті. Для потреб побуту влаштовуються періодично в більших містах курси фотографії. При Міністерстві культури в Києві існує експериментальна фотостудія. Виробництво фотоматеріалів: кіно- і великоформатні фотоплівки виробляються в м. Шостка, Сумської області; фотографічний папір&nbsp;— на фабриках у Києві та Переяславі{{сумнівно|У якому Переяславі вироблявся фотографічний папір|дата=лютий 2021}}. Фотоапаратура виробляється в Києві (камера [[Киев|«Київ»]] для 35&nbsp;мм плівки, яка спочатку копіювала німецький Цейс «Контакс») і біля Харкова (камера «[[ФЕД]]» для 35&nbsp;мм плівки, яка спочатку копіювала німецьку «[[Лейка]]»). У Києві виробляють ще дзеркальні однооб'єктивні камери «Київ-88» (6x6&nbsp;см, яка спочатку копіювала шведську «[[Хассельблад]]») та «Київ-60» (6x6&nbsp;см, яка спочатку копіювала німецьку «[[Пентакон]] Сікс»<ref>{{cite web|url=http://kamepa.ru/articles.htm?id=40|title=Среднеформатный Pentacon и его клоны. Часть 2|author=Б.П. Бакст|work=|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Ha56bX4Q?url=http://kamepa.ru/articles.htm?id=40|archivedate=2013-06-23|accessdate=2012-12-18|deadurl=no}}</ref>) і виробляли камери «Київ-Вега» (для плівки 16 мм), «Київ-35» (для плівки 35 мм). Фотозбільшувачі виробляються у Дніпропетровську, освітлювальна апаратура у Києві (фабрика «КИНАП») та в Одесі, де також виробляють кіноапаратуру.

Видатним українським фотомитцем і теоретиком фотографії був Роман Баран (1925—2004), що видав надзвичайно вартісні спогади «Фотографія впоперек життя» (2015).

Зараз в Україні діє «[[Національна спілка фотохудожників України]]» ([[Національна спілка фотохудожників України|НСФХУ]]). Вона була заснована у Києві ще в грудні 1989 року. На сьогодні НСФХУ перетворилась на велику організацію фотомитців, що має свої творчі осередки в усіх обласних центрах України та АР Крим. У великих містах діють фотоклуби, основною метою яких є популяризація фотографії та фотомистецтва й сприяння творчому розвитку фотоаматорів.

== Див. також ==
{{Вікіпосилання
|Тема               = Фотографія
|Портал             = 
|Портал-зображення  = 
|Вікідані           = 
|Вікісловник        = 
|Вікіпідручник      = 
|Вікіцитати         = Фотографія
|Вікіджерела        = 
|Віківиди           = 
|Вікісховище        = Category:Photography
|Метавікі           = 
|Медіавікі          = 
|Вікімедіа          = 
|Вікіновини         = 
|Вікімандри         = 
|Тест Вікіпедія     = 
|Translatewiki      = 
|Вікіінкубатор      =
|Проєкт             = Фотографія
|Проєкт-зображення  = Nuvola camera.svg
}}
* [[Фотокамера]]
* [[Мікротипія]]
* [[Фотографічний твір]]
* [[Обід на хмарочосі]]
* [[Мобілографія]]
* [[Фотокнига]]
* [[Рейн II]]&nbsp;— найдорожча фотографія у світі
* [[Правило третин]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53412/23058.html Фотографія]}}
* [http://wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/102006208 Фотографія. Вчора і сьогодні&nbsp;// «Пробудись!», червень 2006, с.&nbsp;20-23] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160306020327/http://wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/102006208 |date=6 березня 2016 }}
* [http://www.europeana.eu/portal/en/collections/photography Архів старих знімків на Europeana Photography] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170527014745/http://www.europeana.eu/portal/en/collections/photography |date=27 травня 2017 }}
* [http://leksika.com.ua/16291022/legal/fotografiya_sudova Фотографія судова] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161121105713/http://leksika.com.ua/16291022/legal/fotografiya_sudova |date=21 листопада 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|6}}
* [https://familytimes.com.ua/istoriya/istoriya-fotohrafiyi-u-kartynkakh Історія фотографії у картинках]

== Джерела ==
* {{ЕУ}}
* {{УРЕС-2/3}}
* {{Книга |автор=Борис Іваницький |заголовок=Практична фотографія |посилання=https://diasporiana.org.ua/miscellaneous/ivanyczkyj-b-praktychna-fotografiya/ |місце=Подєбради |рік=1933 |сторінок=168 |видавництво=Український Технічно-Господарський Інститут позаочного навчання при Українській Господарській Академії в ЧСР}}
* Савчук Микола. Коломийські фотографи // Світло й Тінь [Львів]. &nbsp;— 1993. &nbsp;— №&nbsp;4; &nbsp;— 1994. &nbsp;— №&nbsp;1.
* Українська художня фотографія: етапи становлення та мистецькі засади розвитку: навч. посіб. / В.&nbsp;В.&nbsp;Пилип'юк ; [наук. ред. Ю. Сливка].&nbsp;— 2-ге вид., переробл. і доповн.&nbsp;— Л. : Світ, 2011.&nbsp;— 176 с. : фотогр.&nbsp;— Бібліогр.: с. 173—175 (87 назв).&nbsp;— ISBN 978-966-603-500-7
* Баран Роман. Фотографія впоперек життя. &nbsp;— Червоноград, 2015.

{{Photographer-stub}}
{{Бібліоінформація}}
{{Фотографія}}

[[Категорія:Фотографія|Фотографія]]
[[Категорія:Образотворче мистецтво]]