Філь Ярослава
| Ярослава Філь | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Ярослава Мороз |
| Народилася | 22 січня 1925 |
| Померла |
30 листопада 2014 (89 років) Мюнхен, Німеччина |
| Поховання | Вальдфрідгоф (Мюнхен) |
| Громадянство | ФРН |
| Національність | українка |
| Діяльність | лікар, викладач, громадський діяч |
| Партія | ОУН |
| Конфесія | греко-католицтво |
| Батько | Адам Мороз |
| Мати | Катерина Лятошинська |
| У шлюбі з | Микола Філь |
| Діти | син, донька |
Ярослава-Ірина Філь (*22 січня 1925 — 30 листопада 2014) — український лікар та зв'язковий в роки Другої світової війни, громадський діяч. Учасниця боротьби проти Радянського Союзу у складі Української Повстанської армії, довголітня очільниця відділу Об'єднання українських жінок у Німеччині в Мюнхені.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 1925 року у м. Любачів (тепер підкарпатське воєводство, Польща). Донька Адама Мороза, інженера-будівника, та Катерини Лятошинської. У 1928 році втратила батька, який помер від запалення легенів. В рідному місті закінчила 6 класів народної школи, потім навчалася у Любачівській гімназії. 1939 року після окупації території радянськими військами гімназію було ліквідовано: замість 4 класу гімназії Ярослава пішла до 8 класу радянської школи. Проте встигла закінчнити 9 класів, оскільки почалася радянсько-німечька війна у 1941 році. Незабаром стає членом юнацького підрозділу Організації українських націоналістів. 1942 року перебирається до Львова, де навчалася на курсах для української молоді. Водночас навчалася на санітарних курсах ОУН.
У 1943 році стала членом цивільної мережі УПА, отримавши псевдо «Марта». Спочатку допомагала з облаштування, харчами Любачівському загону самооборони, що боронив українські села від польських збройних формувань. Влітку 1944 року пройшла вишкіл радіооператорів. З кінця того ж року стає однією зі зв'язкових на Равнщині та Любачівщині. У 1946 року її родину було переселено до міста Вінники. Того ж року очолила Український Червоний Хрест на Лемківщині (9 район в надрайоні «Бескид»). Тут познайомилася з майбутнім чоловікоом Моколою Філь (псевдо «Пугач»)
1947 року декілька місяців після акції «Вісла» їй вдалося з відрозділами «Хріна» незаконно перебратися з Польщі до Радянської України, а потім знову до Польщі (Ольштинського воєводства) й через Варшаву до південної Німеччини, куди потрапила вже 1948 року. Поступила на філософський факультет Українського вільного університету, де вивчала українську літературу. При цьому мешкала в Ульмі. 1950 року вийшла заміж. Закінчила університет у 1951 році.
1951 року стала працювати в Антибольшевицькому бюро народів — секретарем його голови Ярослава Стецька. 1957 року стала членом Об'єднання українських жінок у Німеччині, почавши з секретаря відділу Мюнхен, закінчивши головою цього відділу. З 1958 року стала працювати в українській суботній школі. Водночас була однією з виховательною у Спілці української молоді в Німеччині.
1960 року стала директором суботньої української школи у Мюнхені (до 1989 року). 1970 році обрано головою церковної організації Світського Апостоляту жінок у Німеччині (член організації з 1968 року). У 1983 році помер її чоловік. У 1992 році померла мати Ярослави Філь.
2003 року у Варшаві видала свої спогади «Оглянувшись у минуле».
Нагороди[ред. | ред. код]
Орден папи римського «Pro Ecclesia et Pontefice» (1995 рік)
Родина[ред. | ред. код]
Чоловік — Микола Філь, вояк УПА, диригент хору кафедрального собору у Мюнхені, доктор філософії УВУ в Мюнхені.
Діти:
- Христина (нар. 1951)
- Орест (нар. 1954)