Перегляд вихідного коду сторінки 1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»

{{Otheruses|1-ша дивізія}}
{{Картка військового формування
| назва                      = 1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»
| оригінальна_назва          = 1. SS-Panzer-Division Leibstandarte-SS Adolf Hitler
| зображення                 = 1. SS-Panzer-Division Leibstandarte-SS Adolf Hitler.svg
| розмір_зображення          = 200пкс
| альт                       = 
| підпис                     = Емблема дивізії СС «Ляйбштандарте-СС Адольф Гітлер»
| дати                       = [[17 березня]] [[1933]]{{#tag:ref|Дата формування «СС-Штабвахе Берлін» ({{lang-de|SS-Stabswache Berlin}}); [[9 листопада]] [[1933]] року члени «Зондеркомандо» [[Присяга|присягнули]] Гітлеру на особисту вірність і підрозділ отримав нову назву&nbsp;— «Ляйбштандарт Адольф Гітлер»|group=Прим.}}&nbsp;— [[8 травня]] [[1945]]
| країна                     = {{ПрТ|Третій Рейх}}
| належність                 = [[Файл:Flag Schutzstaffel.svg|25px]] [[СС]]
| вид                        = {{FВаффен-СС}}
| тип                        = [[Панцерваффе|Танкові війська]]
| роль                       = 
| спеціалізація              = 
| розмір                     = [[танкова дивізія]]
| командна_структура         = Див. [[#Підпорядкованість|Підпорядкованість]]
| гарнізон                   = {{нп|Ліхтерфельде||en|Lichterfelde}}
| гарнізон_назва             = 
| прізвисько                 = ''LSSAH''
| оборонець                  = [[Адольф Гітлер]]
| гасло                      = ''«Моя честь називається вірність»'' (''[[Meine Ehre heißt Treue]]'')
| штандарт                   = <!-- або | кольори = -->
| штандарт_назва             = <!-- або | кольори_назва = -->
| марш                       = ''«Похідна пісня LSSAH»'' ({{lang-de|Marschlied der LSSAH}})
| талісман                   = 
| річниці                    = 
| оснащення                  = 
| оснащення_назва            = 
| битви                      = {{hidden
|''Війни та битви (див.):''
|{{tree list}}
* [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східний фронт]]
** [[Польська кампанія (1939)|Польська кампанія]]
* [[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Західний фронт]]
** [[Французька кампанія (1940)|Французька кампанія]]
*** [[Голландська операція (1940)]]
*** [[План «Рот»|Операція «Рот»]]
* [[Балканська кампанія (Друга світова війна)|Балканська кампанія]]
** [[Операція «Ауфмарш 25»]]
** [[Операція «Маріта»]]
* [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східний фронт]]
** [[Операція «Барбаросса»]]
*** [[Прикордонні битви (1941)|Прикордонні битви]]
*** [[Львівсько-Чернівецька операція]]
**** [[Битва під Дубном]]
**** [[Битва під Уманню]]
*** [[Тирасполь-Мелітопольська операція]]
*** [[Битва за Київ (1941)|Битва за Київ]]
*** [[Битва за Крим (1941—44)|Битва за Крим]]
*** [[Донбаська операція (1941)|Донбаська операція]]
** [[Ростовська операція (1941)]]
*** [[Ростовська оборонна операція (1941)|Ростовська оборонна операція]]
*** [[Ростовська наступальна операція (1941)|Ростовська наступальна операція]]
** [[Третя битва за Харків]]
** [[Битва на Курській дузі]]
*** [[Операція «Цитадель»]]
**** [[Битва під Прохорівкою]]
** [[Битва за Київ (1943)|Друга битва за Київ]]
*** [[Київська оборонна операція (1943)|Контрнаступ під Києвом]]
** [[Житомирсько-Бердичівська наступальна операція (1943—1944)|Житомирсько-Бердичівська операція]]
** [[Кам'янець-Подільський мішок]]
* [[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Західний фронт]]
** [[Битва за Кан]]
** [[Операція «Льєж»]]
** [[Фалезька операція]]
** [[Арденнська операція|Операція «Вахт ам Райн»]]
* [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східний фронт]]
** [[Операція «Фрюлінгсервахен»]]
** [[Віденська операція]]
** [[Битва за Берлін]]
|-
|headerstyle=background:#A2B5CD
|style=text-align: center;
}}
| битви_назва                = 
| нагороди                   = 
| почесні_найменування       = 
| почесні_найменування_назва = 
| розформовано               = <!-- або | розпущено = -->
| льотні_години              = 
| вебсайт                    = 
<!-- Командувачі -->
| командувач1                = <!-- або | поточний_командувач = -->
| командувач1_назва          = 
| командувач2                = 
| командувач2_назва          = 
| командувач3                = 
| командувач3_назва          = 
| командувач4                = 
| командувач4_назва          = 
| визначні_командувачі       = [[Йозеф Дітріх]]<br/>[[Теодор Віш]]
<!-- Знаки розрізнення -->
| знак_розрізнення           = [[Файл:LSSAH (Vorderseite).jpg|55px]]
| знак_розрізнення_назва     = Бойовий прапор дивізії
| знак_розрізнення2          = 
| знак_розрізнення2_назва    = 
| знак_розрізнення3          = 
| знак_розрізнення3_назва    = 
| знак_розрізнення4          = 
| знак_розрізнення4_назва    = 
| знак_розрізнення5          = 
| знак_розрізнення5_назва    = 
}}
'''1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»''' ({{lang-de|1. SS-Panzerdivision "Leibstandarte SS Adolf Hitler"}}), також '''«Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер»''' ({{lang-de|Leibstandarte SS Adolf Hitler}}, LSSAH)&nbsp;— [[військове з'єднання]], [[Елітні війська|елітна]] [[танкова дивізія]] [[Ваффен-СС]], що діяла у складі [[СС]] в роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. З'єднання вело свою історію від заснованого в 1923 році невеликого підрозділу [[Охоронець|особистої охорони]] [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]]. Після участі у невдалому [[Пивний путч|пивному путчі]] було розформоване. У 1925 році сформований знову як підрозділ охоронців&nbsp;— «Шутцкоммандо», що потім став йменуватися «Штурмштаффель», а в листопаді&nbsp;— «Шутцштафель», скорочено [[СС]]. Восени 1933 року утворений підрозділ «СС-Зондеркоммандо Берлін» під командуванням [[Йозеф Дітріх|Зеппа Дітріха]]. Спочатку мав чисельність [[полк]]у, згодом за рахунок злиття з [[Частини посилення СС|частинами посилення СС]] та бойовими [[Підрозділи «Мертва голова»|підрозділами «Мертва голова»]] ''LSSAH'' поступово розрісся і врешті-решт перетворився на формування відбірних есесівців штатною чисельністю до танкової дивізії.

Ще до початку світового конфлікту «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» залучався до найважливіших місій нацистської Німеччини: входив у [[Саар|Саарську область]], окупував Австрію, Судети, Чехословаччину<ref name="dday-overlord">{{Cite web |url=https://www.dday-overlord.com/en/battle-of-normandy/forces/germany/1-ss-panzer-division-history |title=1. SS Panzer-Division LSSAH history |accessdate=26 лютого 2021 |archive-date=27 березня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220327092840/https://www.dday-overlord.com/en/battle-of-normandy/forces/germany/1-ss-panzer-division-history }}</ref>. З розв'язанням нацистами Другої світової війни брав участь у бойових діях на Східному та Західному фронтах, діяв на найзагрозливіших ділянках фронту, його сім раз передислоковували зі сходу на захід і зазвичай кидали на найнебезпечніші напрями. Брав участь у вторгненні в Польщу, Нідерланди, Францію, бився в Югославії та Греції. З початком німецько-радянської війни, діючи на південному фланзі фронту, бригада ''LSSAH'' змагалася в Україні, вела бої за Ростов. У 1943 році дивізія відіграла важливішу роль у відбитті у Рад [[Харків|Харкова]], пізніше у битвах на Курській дузі та боях за Київ. Взимку 1944 року билася в [[Корсунь-Шевченківська операція|Черкаському]] та [[Кам'янець-Подільський мішок|Кам'янець-Подільському «мішках»]], сприяла деблокаді німецьких військ, що опинилися в оточенні Червоної армії. Влітку 1944 року діяла в Нормандії проти [[Операція «Оверлорд»|морського десанту союзників]]. У грудні 1944 року участь в останньому стратегічному наступі вермахту на Західному фронту, в [[Арденнська операція|операції «Вахт ам Райн»]] та у березні 1945 року в Угорщині&nbsp;— в останній наступальній операції на Східному фронті&nbsp;— в [[Операція «Фрюлінгсервахен»|операції «Фрюлінгсервахен»]]. Остаточно розгромлена в боях в Угорщині та Австрії, частково у Берліні.

За часи Другої світової війни вояки «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» учинили численні жорстокості та [[Воєнний злочин|воєнні злочини]] на території Польщі, Бельгії, Франції, Радянського Союзу та Італії. За оцінками дослідників у період 1939—1945 років вони сумарно стратили приблизно 5000 [[Військовополонений|військовополонених]], більшість&nbsp;— на Східному фронті{{перехід|#Військові злочини Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер»|1}}.

== Історія з'єднання ==

=== Попередники (1923—1933) ===
З початком активної діяльності [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|нацистської партії (НСДАП)]] її керівництво зрозуміло, що для охорони партійних лідерів потрібний спеціальний підрозділ, що комплектуватиметься надійними та перевіреними людьми. Першим це зробив [[Ернст Рем]]. Він сформував з 19-ї гранатометної роти охоронний підрозділ, з якого незабаром розпочалося утворення [[Штурмові загони|Штурмових загонів]] або ''СА'' ({{lang-de|Sturmabteilung (SA)}}). На початку 1923 року [[Адольф Гітлер]] наказав сформувати невеликий окремий загін для власної охорони, який буде безпосередньо підпорядкований особисто йому і не входитиме до решти штурмових загонів{{sfn|McNab|2009|pp=14, 16}}. Спочатку загін мав лише вісім осіб, якими командували [[Юліус Шрек]] та [[Йозеф Берхтольд]]. Він отримав назву ''Штабна охорона'' ({{lang-de|Stabswache}}){{sfn|Hoffmann|2000|p=45}}. ''Stabswache'' видали унікальні відзнаки, але на той час він все ще перебував у складі СА. Шрек відродив використання знаку [[Totenkopf|«Тотенкопф»]] («голови смерті») як пізнавального знаку загону&nbsp;— символу, який раніше використовували різні елітні формування, зокрема спеціалізовані штурмові війська [[Німеччина в Першій світовій війні|Німецької імперії в Першій світовій війні]], що застосовували [[Інфільтрація (тактика)|тактику інфільтрації]] генерала [[Оскар фон Гут'єр|Оскара фон Гут'єра]]{{sfn|McNab|2009|p=16}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1973-026-43, Kapp-Putsch, München.jpg|міні|праворуч|220пкс|Штурмовий загін {{не перекладено|Штосструп-Гітлер|«Штосструп-Гітлер»|en|Stoßtrupp-Hitler}} у ході [[Пивний путч|Пивного путчу]] в Мюнхені. Листопад 1923]]

У травні 1923 року підрозділ перейменували на {{не перекладено|Штосструп-Гітлер|«Штосструп-Гітлер»|en|Stoßtrupp-Hitler}}{{sfn|Weale|2012|p=16}}. Тоді підрозділ налічував не більше 20 осіб{{sfn|McNab|2009|pp=10, 16}}. [[9 листопада]] [[1923]] року «Штосструп» разом із СА та кількома іншими нацистськими воєнізованими підрозділами в [[Мюнхен]]і взяли участь у невдалому [[Пивний путч|пивному путчі]]. Після провалу ходи Гітлер був ув'язнений, а його партія та всі пов'язані з нею організації, включаючи «Штосструп», були розформовані{{sfn|Wegner|1990|p=62}}.
[[Файл:Early Stabswache.jpg|міні|праворуч|220пкс|А.Гітлер з охоронцями «Шутцкоммандо». 1925]]
У 1925 році Гітлер наказав сформувати новий підрозділ охоронців&nbsp;— «Шутцкоммандо» ({{lang-de|Schutzkommando}}){{sfn|Weale|2012|p=26}}. Потім його перейменували на «Штурмштаффель» ({{lang-de|Sturmstaffel}}), а в листопаді&nbsp;— на «Шутцштафель» ({{lang-de|Schutzstaffel}}), скорочено [[СС]]{{sfn|Weale|2012|pp=26–29}}. До 1933 року СС зросло з невеликого підрозділу охорони до формування, що налічувало понад 50 000 осіб. Було ухвалено рішення про формування нового підрозділу охорони, що знову отримав назву ''Stabswache'' і в основному складався з чоловіків з {{не перекладено|1-й СС-штандарт|1-го СС-штандарту|en|1st SS-Standarte}}{{sfn|Reynolds|1997|p=3}}.
{| class="simple" cellpadding=3 border="1" line-height:1.5; style="float:left; margin-left: 0,5em"
|- style="background:#c9dcc7;"
! Назва !! Час
|-
|SS-Stabswache Berlin||березень 1933&nbsp;— травень 1933
|-
|SS-Sonderkommando Zossen||травень 1933&nbsp;— вересень 1933
|-
|Leibstandarte SS Adolf Hitler||вересень 1933&nbsp;— грудень 1934
|-
|Leibstandarte SS Adolf Hitler (mot)||грудень 1934&nbsp;— липень 1942
|-
|SS-Division (mot) LSSAH||липень 1942&nbsp;— листопад 1942
|-
|SS-Panzergrenadier-Division LSSAH||листопад 1942&nbsp;— жовтень 1943
|-
|1. SS-Panzer-Division LSSAH||жовтень 1943&nbsp;— травень 1945
|}
До 1933 року цим підрозділом керував [[Йозеф Дітріх|Зепп Дітріх]]. [[17 березня]] 1933 року він відібрав 117 кандидатів для формування «СС-Штабвахе Берлін» ({{lang-de|SS-Stabswache Berlin}}){{sfn|Cook|Bender|1994|p=9}}, і незабаром замінив армійську охорону в рейхсканцелярії на своїх людей{{sfn|Cook|Bender|1994|p=9}}. З цієї групи особистих охоронців Гітлера першого набору врешті-решт троє стали командирами дивізій, принаймні вісім [[Командир полку|командирами полків]], п'ятнадцять&nbsp;— [[Командир батальйону|командирами батальйонів]], а понад тридцяти&nbsp;— [[Командир роти|командирами рот]] у військах СС{{sfn|Reynolds|1997|p=1}}. Одинадцять зі 117 охоронців першого набору здобули [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарський хрест]], а сорок з них були нагороджені [[Німецький хрест|німецьким хрестом у золоті]] за [[хоробрість]]{{sfn|Johnson|1999|p=15}}.

У тому ж 1933 році було сформовано два навчальні підрозділи: [[10 травня]]&nbsp;— «СС-Зондеркомандо Зоссен» та [[8 липня]]&nbsp;— «СС-Зондеркомандо Ютербог»{{sfn|Cook|Bender|1994|p=11}}. На той час це були єдині підрозділи у лавах СС, що проходили військову підготовку. Більшість персоналу до цих навчальних зондеркоманд перейшла з лав армії [[рейхсвер]]у{{sfn|Cook|Bender|1994|p=11}}. 3 вересня 1933 року дві «Зондеркомандо» об'єдналися в «СС-Зондеркомандо Берлін» ({{lang-de|SS-Sonderkommando Berlin}}) під командуванням Дітріха{{sfn|Cook|Bender|1994|p=13}}. Їхніми основними функціональними обов'язками було забезпечення безпеки Гітлера в його резиденціях, під час публічних виступів, а також охорони [[Рейхсканцелярія|рейхсканцелярії]]{{sfn|Hoffmann|2000|p=45}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 102-17311, Berlin-Lichterfelde, Hitler bei Leibstandarte.jpg|міні|праворуч|220пкс|[[Адольф Гітлер]] приймає парад поблизу казарми «Ляйбштандарт Адольф Гітлер» (1935). У деяких офіцерів можна помітити [[Почесна шпага рейхсфюрера СС|почесні шпаги]]]]

=== Початок і становлення ===
У листопаді 1933 року, до 10-ї річниці [[Пивний путч|Пивного путчу]], «Зондеркоммандо» взяли участь у мітингу та меморіальній службі за членами НСДАП, вбитими під час путчу. На церемонії члени «Зондеркомандо» [[Присяга|присягнули]] Гітлеру на особисту вірність. На завершення підрозділ отримав нову назву «Ляйбштандарт Адольф Гітлер» ({{lang-de|Leibstandarte Adolf Hitler (LAH}}){{sfn|Cook|Bender|1994|pp=17, 19}}{{#tag:ref|Термін «Ляйбштандарт» частково походить від слова ''Leibgarde''&nbsp;— історичного німецького перекладу «гвардії тіла» або особистого охоронця полководця (''«Leib»'' = буквально «тіло, тулуб»&nbsp;— і ''«Standarte»'': у [[СС]] ({{lang-de|Schutzstaffel (SS}}) або [[Штурмові загони|СА]] ({{lang-de|Sturmabteilung (SA}})&nbsp;— підрозділ, що умовно еквівалентний розміру полку, також німецьке слово для певного типу геральдичного прапора ({{lang-de|Standard}})|group=Прим.}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101III-Weill-057-37, Metz, Sepp Dietrich.jpg|thumb|ліворуч|200px|Перший командир «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» СС-групенфюрер [[Йозеф Дітріх]]. [[Мец]]. Вересень 1940]]

[[13 квітня]] 1934 року [[рейхсфюрер-СС]] [[Генріх Гіммлер]] перейменував «Ляйбштандарт Адольф Гітлер» (LAH) у «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» (LSSAH). Гіммлер вставив у назву літери СС, щоб було зрозуміло, що підрозділ незалежний від СА або армії{{sfn|Cook|Bender|1994|pp=17, 19}}. ''LSSAH'' вважався «націонал-соціалістичним» підрозділом, який із часом переріс у елітну [[танкова дивізія|танкову дивізію]] Ваффен-СС{{sfn|Stein|1984|pp=xxv, 12, 18, 58, 202, 203, 285}}. Хоча номінально Гіммлер вважався керівником цього підрозділу, вся повнота влади належала [[Йозеф Дітріх|Зеппу Дітріху]], який переймався повсякденним управлінням ''LSSAH''{{sfn|Cook|Bender|1994|pp=19, 33}}.

Протягом 1934 року [[начальник штабу СА]] [[Ернст Рем]] продовжував демонструвати свій вплив на політичну арену Німеччини, використовуючи свої і без того потужні СА. Вбачаючи у Ремі серйозну для себе загрозу, Гітлер вирішив ліквідувати СА як незалежну політичну силу, і наказав ''LSSAH'' підготуватися до акції. [[Юрґен Вагнер]] та Отто Рейх сформували з числа членів ''LSSAH'' дві роти, що 30 червня прибули до [[Мюнхен]]а{{sfn|Cook|Bender|1994|pp=22, 23}}.

Гітлер наказав усім керівникам СА взяти участь у зустрічі в готелі «Ганзельбауер» у [[Бад-Вісзее]], поблизу Мюнхена. Фюрер разом із Зеппом Дітріхом та зведеним загоном ''LSSAH'' вирушили до Бад-Вісзее, щоб [[30 червня]] особисто контролювати арешт Рема. Пізніше, приблизно о 17:00, Дітріх отримав наказ від Гітлера підготувати з відданих людей ''LSSAH'' «[[розстріл]]ьну команду» і вирушив до [[Штадельгайм (в'язниця)|в'язниці Штадельгайм]], де утримували кількох лідерів СА{{sfn|Cook|Bender|1994|pp=22, 23}}. Там, у дворі в'язниці, спеціальна група ''LSSAH'' розстріляла п'ятьох генералів та [[оберст]]а СА{{sfn|Cook|Bender|1994|p=23}}. Ще декілька потенційних «зрадників» були розстріляні підрозділом «Ляйбштандарта» в Берліні{{sfn|Cook|Bender|1994|p=24}}{{#tag:ref|Серед жертв розправи у [[Ніч довгих ножів]] також були високопосадовці та відомі німецькі діячі: [[Курт фон Шляйхер]], [[Ґустав фон Кар]], [[Фріц Герліх]], [[Грегор Штрассер]], [[Едгар Юліус Юнг]], [[Герберт фон Бозе]], [[Август Шнайдгубер]], [[Карл Ернст]], [[Едмунд Гайнес]], [[Петер фон Гайдебрек]], [[Фердинанд фон Бредов]] та інші|group=Прим.}}.

[[1 липня]] Гітлер остаточно домовився з Герінгом та Гіммлером про те, що Рем має бути страчений{{sfn|Kershaw|2008|pp=309–314}}. У [[Ніч довгих ножів]] ''LSSAH'' разом з підрозділами [[гестапо]] та [[Дивізія «Герман Герінг»|земельної поліції Герінга]] провели акції в ролі [[Ескадрони смерті|«загонів смерті»]]. Щонайменше 85 німецьких високопосадовців СА, але, швидше за все, не менше ніж удвічі більше за цю кількість, були страчені без суду протягом наступних кількох днів{{sfn|Kershaw|2008|pp=309–314}}{{sfn|Evans|2005|p=39}}.

Цією акцією Гітлеру вдалося ефективно обезголовити СА і усунути загрозу з боку Рема для власної влади. На знак визнання їхніх дій,як ''LSSAH'', так і «земельна поліція» Герінга були розгорнуті до розмірів полків та моторизовані. Крім цього, СС стала незалежною організацією, яка більше не входила до складу СА{{sfn|Kershaw|2008|p=316}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101III-Weill-056-36, Metz, Heinrich Himmler, Ehrenkompanie.jpg|thumb|праворуч|200px|[[Генріх Гіммлер]] вітає вояків полку «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер». [[Мец]]. Вересень 1940]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101III-Lerche Stereo-046-03, Metz, Sepp Dietrich bei Ordensverleihung.jpg|thumb|праворуч|200px|[[Командир полку]] «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» СС-групенфюрер [[Йозеф Дітріх]] зі своїми солдатами. [[Мец]]. Вересень 1940]]
''LSSAH'' продовжували виконувати свої прямі обов'язки, зокрема забезпечуючи почесну варту на багатьох [[З'їзди НСДАП|Нюрнберзьких з'їздах НСДАП]]. В 1935 році елітний підрозділ брав участь в [[Саар (Ліга Націй)|окупації Саарської області]]{{sfn|Reynolds|1997|p=2}}. [[6 червня]] 1935 року ''LSSAH'' офіційно перейшли на сіро-польову форму «[[фельдграу]]», щоб більше ідентифікувати себе з армією вермахту, шо носила подібну форму{{sfn|Cook|Bender|1994|p=44}}. У березні 1938 року ''LSSAH'' були в авангарді походу на [[Перша Австрійська Республіка|Австрію]] при проведенні [[аншлюс]]у, а в жовтні 1938 року підрозділ брав участь в [[Окупація Судет|окупації Судетської області]]{{sfn|Reynolds|1997|p=4}}.
{| class="simple" cellpadding=3 border="1" line-height:1.5; style="float:left; margin-left: 0,5em"
|- style="background:#c9dcc7;"
! Час!! Чисельність<ref name="axishistory.com">{{Cite web |url=https://www.axishistory.com/axis-nations/germany-a-austria/waffen-ss/119-germany-waffen-ss/germany-waffen-ss-divisions/1243-1-ss-panzer-division-leibstandarte-ss-adolf-hitler |title=1. SS-Panzer-Division Leibstandarte SS Adolf Hitler |accessdate=27 лютого 2021 |archive-date=9 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210509225122/https://www.axishistory.com/axis-nations/germany-a-austria/waffen-ss/119-germany-waffen-ss/germany-waffen-ss-divisions/1243-1-ss-panzer-division-leibstandarte-ss-adolf-hitler }}</ref>
|-
|Січень 1935||2 531
|-
|Січень 1936||2 650
|-
|Січень 1937||3 177
|-
|Січень 1938||3 607
|-
|Грудень 1938||3 626
|-
|Червень 1941||10 796
|-
|Грудень 1942||20 844
|-
|Грудень 1943||19 867
|-
|Червень 1944||19 691
|-
|Грудень 1944||~20 000
|-
|7 квітня 1945||1 582
|}
До 1939 року «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» став повноцінним [[Піхотний полк|піхотним полком]] із трьома [[Піхотний батальйон|піхотними батальйонами]], артилерійським дивізіоном та протитанковими, розвідувальними та інженерними підрозділами. Незабаром після участі в [[Німецька окупація Чехословаччини|анексії Богемії та Моравії]] ''LSSAH'' перейменували на моторизований полк «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер»{{sfn|Reynolds|1997|p=4}}. Коли в середині 1939 року Гітлер наказав сформувати зі складу сил СС повноцінну дивізію, «Ляйбштандарту» почав формування власного підрозділу, на відміну від решти [[Частини посилення СС|частин посилення СС]] ({{lang-de|SS-Verfügungstruppe (SS-VT}}){{sfn|Reynolds|1997|p=6}}. Кандидати до ''LSSAH'' проходили жорсткий відбір, зараховувалися лише військовослужбовці, що відповідали наступним вимогам: вік 23-30 років, зріст не менше 184&nbsp;см, відмінна [[фізична підготовка]], німецьке громадянство, [[Арійська раса|арійське походження]], відсутність приводів до поліції, крім того, потрібно було підтвердити вірність націонал-соціалістичній державі і не бути членом будь-якої конфесії{{sfn|Уорвал|2010|p=25}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101III-Wisniewski-001-19, Berlin, Kaserne der LSSAH, Gebäude.jpg|thumb|ліворуч|200px|Казарми «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер»]]

За особистим розпорядженням фюрера ''LSSAH'' передали в підпорядкування командиру [[13-й армійський корпус (Третій Рейх)|XIII армійського корпусу]] генералу [[Максиміліан фон Вайкс|Максиміліану фон Вайксу]] [[Група армій «Південь»|групи армій «Південь»]], що готувався до вторгнення в Польщу<ref name="dday-overlord"/>.

=== Друга світова війна ===

==== Польська кампанія ====
{{main|Польська кампанія (1939)}}
Під час [[Польська кампанія (1939)|вторгнення до Польщі]] «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» входив до складу [[17-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|17-ї піхотної дивізії]] [[генерал-лейтенант]]а [[Герберт Лох|Герберта Лоха]]{{sfn|Butler|2001|p=23}}. Есесівці діяли на південному фланзі свого з'єднання. [[Полк]] взяв участь у кількох зіткненнях з польськими [[Кавалерійська бригада|кавалерійськими бригадами]], що намагалися атакувати ударне угруповання вермахту у фланг.

У містечку [[Паб'яниці]] поблизу [[Лодзь|Лодзі]] ''LSSAH'' зійшовся у запеклому бою з підрозділами польської [[28-ма піхотна дивізія (Польща)|28-ї піхотної дивізії]] та Волинської кавалерійської бригади{{sfn|McNab|2013|p=157}}. Після боїв під Паб'яниці ''LSSAH'' був передислокований у [[Оборона Варшави (1939)|район поблизу Варшави]], де полк передали [[4-та танкова дивізія (Третій Рейх)|4-ій танковій дивізії]] генерал-майора [[Георг-Ганс Райнгардт|Георга-Ганса Рейнгардта]]. Есесівці вели активні дії, перешкоджаючи прориву оточених під столицею польських підрозділів, і відбили кілька спроб противника прорватися.

У Вересневій кампанії полк зазнав значних втрат&nbsp;— 108 загиблих, 292 поранених і 15 убитих унаслідок нещасних випадків{{sfn|Залесский|2007|p=40—43}}. Рівень військових втрат був дещиця вищим, ніж в аналогічних формуваннях вермахту, при тому, що значну частку кампанії «Ляйбштандарт» активних наступальних дій не вів. Армійські генерали поспішили звинуватити частини СС в неефективності і відзначити низький рівень підготовки командного складу. Незважаючи на швидку військову перемогу над Польщею, керівництво [[Сухопутні війська Третього Рейху|сухопутними військами]] висловило сумніви щодо ефективності подальшого бойового застосування ''LSSAH'' та ''SS-VT'' через їхні великі втрати, що перевищували середньостатистичні армійські{{sfn|Reynolds|1997|p=5}}.

Разом з цим, у кампанії [[Механізований полк|моторизований полк СС]] сумно прославився тим, що спалював польські села{{sfn|Butler|2001|p=45}}. Крім того, члени ''LSSAH'' вчинили розправи у численних польських містах, зокрема вбили 50 євреїв у [[Блоне]] та влаштували різанину 200 мирних жителів у [[Злочев]]і, у тому числі дітей, яких есесівці розстріляли з кулеметів. Масові страти також відбувалися у Болеславці, [[Тоженець|Тоженці]], [[Ґоворово (Плонський повіт)|Ґоворові]], [[Млава|Млаві]] та [[Влоцлавек]]у{{sfn|Rossino|2003|pp=114, 159–161}}.
[[Файл:LSSS AH.svg|thumb|ліворуч|200px|Штандарти «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер»]]

==== Французька кампанія ====
{{main|Французька кампанія (1940)|Голландська операція (1940)}}
На початку 1940 року «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» реформували до штатів повноцінного окремого моторизованого полку, до його складу увели батарею самохідних штурмових гармат «[[Штурмгешуц]]»{{sfn|Reynolds|1997|p=6}}. Після нетривалого виконання окупаційних функцій у [[Протекторат Богемії та Моравії|Богемії та Моравії]] перед початком [[План «Гельб»|операції «Гельб»]] його перевели на [[німецько-голландський кордон]], до складу [[10-й армійський корпус (Третій Рейх)|X армійського корпусу]] [[генерал артилерії|генерала артилерії]] [[Крістіан Гансен|Крістіана Гансена]]. Полк СС підпорядкували командиру [[227-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)|227-ї піхотної дивізії]]<ref name="okh.it">{{Cite web |url=http://www.okh.it/units/4division/SSDiv/SSDLAH.htm |title=Leibstandarte SS Adolf Hitler |accessdate=27 лютого 2021 |archive-date=19 серпня 2011 |archive-url=https://www.webcitation.org/612vUyPYV?url=http://www.okh.it/units/4division/SSDiv/SSDLAH.htm }}</ref> [[генерал-лейтенант]]у [[Фрідріх-Карл фон Вахтер|Фрідріху фон Вахтеру]] та посилили {{Comment|IV./SS-Art. Rg|4-й дивізіон артилерійського полку СС}}. Ця дивізія входила до авангарду ударного угруповання, що [[Голландська операція (1940)|вторгалося в Нідерланди]]. Есесівський полк Дітріха отримав завдання прорвати основну лінію оборони голландської армії на напрямку [[Ренен (Утрехт)|Греббебергу]], захопити стратегічно важливий міст через річку [[Ейссел]], і в подальшому з'єднатися з [[Повітрянодесантні війська Третього Рейху|десантниками]] [[7-ма повітряна дивізія (Третій Рейх)|7-ї]] та [[22-га планерна дивізія (Третій Рейх)|22-ї дивізій]] генерала [[Курт Штудент|Курта Штудента]], що паралельно [[Голландська операція (1940)|висаджувалися повітряним десантом]] на важливі об'єкти [[Битва за Гаагу|поблизу Гаагі]]{{sfn|Залесский|2007|p=50-51}}.

[[10 травня]] [[1940]] року за [[план «Гельб»|планом операції «Гельб»]] розпочалося вторгнення Німеччини до Франції та Нижніх країн. У ранкові години ''LSSAH'' перетнув голландський кордон{{sfn|Reynolds|1997|p=6}} і подолавши понад 75 кілометрів, після того, як виявив, що визначена полку ціль&nbsp;— міст&nbsp;— зруйнований, захопив та забезпечив переправу через Ейссел поблизу [[Зютфен]]а. Протягом наступних чотирьох днів ''LSSAH'' з боями подолав понад 215 кілометрів. Але на в'їзді до [[Роттердам]]а стався інцидент, коли кілька есесівців обстріляли голландських солдатів, що здавалися в полон, і випадково важко поранили генерала Люфтваффе Штудента{{sfn|McNab|2013|p=158}}. Після капітуляції Роттердама «Ляйбштандарт» вирушив до Гааги, куди вони увірвалися 15 травня, захопивши при цьому 3500 голландських солдатів військовополоненими{{sfn|Flaherty|2004|p=154}}{{sfn|Залесский|2007|p=52}}. Після капітуляції Нідерландів, 24 травня полк передислокували південніше на французький фронт, де вермахт фактично оточив війська противника під Дюнкерком{{sfn|Stein|1984|p=65}}.

Після відбиття британської [[Битва при Аррасі (1940)|контратаки в Аррасі]] підрозділи ''LSSAH'', діючи разом із дивізією [[2-га танкова дивізія СС «Дас Райх»|СС-«Верфюгунгс»]], закріпилися на позиціях по периметру навколо Дюнкерка. Головним завданням есесівським частинам визначалося активними діями зменшити кільце оточення, в якому опинилися [[Британський експедиційний корпус (Друга світова війна)|британські експедиційні сили]] та французькі війська{{sfn|Stein|1984|pp=65–69}}. Формування ''LSSAH'' зайняли позицію в 25&nbsp;км на південний захід від Дюнкерка біля [[Ваттан]]а вздовж лінії каналу Аа{{sfn|Flaherty|2004|p=154}}. Тієї ночі ОКВ наказало зупинити наступ. Вночі есесівці зупинилися на визначеному рубежі, однак наступного дня, [[25 травня]], всупереч наказам Гітлера, Дітріх наказав своєму 3-му батальйону перетнути канал і захопити Ваттанбергські висоти, на яких облаштувалися британські [[Артилерійський спостерігач|артилерійські спостерігачі]], які координували вогонь союзної артилерії. Німці форсували перешкоду й атакували висоти, звідкіля вибили ворожих спостерігачів. Але Дітріх замість того, щоб бути покараним за акт непокори й пряме порушення наказу фюрера, був нагороджений [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарським хрестом Залізного Хреста]]{{sfn|Flaherty|2004|pp=143, 154}}.

[[26 травня]] німецький [[Битва за Дюнкерк|наступ на Дюнкеркський плацдарм]] відновився. До [[28 травня]] ''LSSAH'' захопив село [[Ворму]], в 16&nbsp;км від [[Дюнкерк]]а{{sfn|Flaherty|2004|p=154}}. Союзні війська, зокрема 2-го батальйону Королівського Ворікширського полку разом із деякими іншими підрозділами (включаючи французьких солдатів), склали зброю та були зачинені в сараї біля Ла-Плейн-о-Буа поблизу [[Ворму]] та [[Ескельбек]]а. Саме там 28 травня 2-й [[батальйон]] ''LSSAH'' під командуванням [[гауптштурмфюрер|СС-гауптштурмфюрера]] [[Вільгельм Монке|Вільгельма Монке]] вчинили {{не перекладено|Різанина у Ворму|різанину|en|Wormhoudt massacre}}, вбивши 80 [[Британські військовополонені Другої світової війни|британських]] та [[Французькі військовополонені Другої світової війни|французьких військовополонених]]{{sfn|Butler|2001|pp=81–83}}{{sfn|Weale|2012|pp=251–253}}.

Після перегрупування німецьких військ полк передали до складу [[14-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XIV моторизованого корпусу]] танкової групи Клейста<ref name="feldgrau.com">{{Cite web |url=https://www.feldgrau.com/ww2-german-1st-ss-panzer-division-leibstandarte-adolf-hitler/ |title=LEIBSTANDARTE SS ADOLF HITLER HISTORY |accessdate=28 лютого 2021 |archive-date=12 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210212203625/https://www.feldgrau.com/WW2-German-1st-SS-Panzer-Division-Leibstandarte-Adolf-Hitler/ }}</ref>. [[6 червня]] 1940 року розпочався другий етап наступу німецьких військ у Франції. Лінію фронту було прорвано, і вже [[14 червня]] 1940 року [[Париж]] капітулював, уся оборона французької армії розсипалася, темп наступу німецьких військ стримувала лише відстань, яку могли пройти моторизовані частини за день. [[24 червня]] 1940 року «Ляйбштандарт» захопив [[Сент-Етьєн]], що став найпівденнішою точкою німецького просування у Франції до переможного завершення усієї кампанії на Західному фронті. На той час уже було підписано [[Комп'єнське перемир'я (1940)|Комп'єнське перемир'я]], і XIV моторизований корпус продовжував рух французьким узбережжям до [[Іспансько-французький кордон|іспансько-французького кордону]]<ref name="feldgrau.com"/>. Втрати «Ляйбштандарт» за Західну кампанію були доволі значними: 111 убитими і 390 пораненими{{sfn|Залесский|2007|p=55}}.

Протягом червня-липня 1940 року полк ''LSSAH'' виконував окупаційні функції на [[Демаркаційна лінія (Франція)|демаркаційній лінії]], а на початку серпня зосередився в [[Мец]]і, де був переданий командиру [[45-те командування особливого призначення|XXXXV командування особливого призначення]] [[Генерал від інфантерії (Німеччина)|генералу від інфантерії]] [[Курт фон Грайфф|Курту фон Грайффу]]. У Лотарингії полк пройшов повний цикл відновлення боєздатності та переформування, перетворившись на «посилений полк Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» ({{lang-de|verstärkte Leibstandarte SS-Adolf Hitler}})<ref name="okh.it"/>.

Спочатку планувалося надати ''LSSAH'' провідну роль у запланованому вторгненні до Британії. Щоб підготуватися до майбутнього вторгнення, есесівські підрозділи активно тренувалися у веденні десантних дій на річці [[Мозель (річка)|Мозель]]. До кінця 1940 року «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» збільшили до бригади з 8 батальйонами повного складу загальною чисельністю 6500 військовиків, хоча його назва не відображала цих змін. Серед підрозділів, уведений до штату ''LSSAH'', були [[зенітний дивізіон]] та батарея StuG. У вересні 1940 року Генріхом Гіммлером був представлений новий прапор частини.

==== Балканська кампанія ====
{{main|Балканська кампанія (Друга світова війна)|Операція «Ауфмарш 25»|Операція «Маріта»}}
Після невдачі Люфтваффе в битві за Британію та скасування запланованого вторгнення у березні 1941 року ''LSSAH'' передислокували до Румунії в рамках підготовки до операції «Маріта», яка була частиною запланованого вторгнення до Греції та Югославії{{sfn|Reynolds|1997|p=7}}. [[5 березня]] есесівці прибули до [[Ботень (комуна)|Ботень]] і до 22 березня передислокувалися південніше до Болгарії, де зосередилися в районі болгарських міст [[Ботевград]]-[[Радомир (Болгарія)|Радомир]]-[[Кюстендил (місто)|Кюстендил]] поблизу югославського кордону<ref name="maparchive.ru">{{Cite web |url=http://www.maparchive.ru/nara-doc/Waffen-SS/1_SS_PANZER-DIVISION_LSSAH.pdf |title=1. SS PANZER-DIVISION «LSSAH» — UNIT HISTORY |accessdate=28 лютого 2021 |archive-date=5 червня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200605080323/http://www.maparchive.ru/nara-doc/Waffen-SS/1_SS_PANZER-DIVISION_LSSAH.pdf }}</ref>. «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» увійшов до сил [[40-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XXXX моторизованого корпусу]] генерала [[Георг Штумме|Георга Штумме]] [[12-та армія (Третій Рейх)|12-ї армії]] генерал-фельдмаршала [[Вільгельм Ліст|Вільгельма Ліста]].
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-158-0094-33, Balkan, Spähpanzer der Leibstandarte Adolf Hitler.jpg|thumb|праворуч|200px|Колона [[Бронеавтомобіль|бронеавтомобілів]] [[Schwerer Panzerspähwagen|Sd.Kfz. 231 (8-Rad)]] полку «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» на [[Марш (пересування військ)|марші]]. Балкани. Квітень 1941]]

[[6 квітня]] 1941 року авіаційними ударами по об'єктах у Югославії, особливо [[Бомбардування Белграда в Другій світовій війні|по Белграду]], розпочалася [[операція «Ауфмарш 25»]] з вторгнення німецької армії до Королівства. У тісній взаємодії з [[9-та танкова дивізія (Третій Рейх)|9-ю танковою дивізією]] [[генерал-лейтенант]]а [[Альфред фон Губіцкі|Альфреда фон Губіцкі]] «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» завдали удару через [[Скоп'є]] на [[Козані]], та, перетнувши кордон поблизу [[Битола|Битоли]], увірвалися вглиб грецької території, де вщент розгромили бронебригаду зведеного австралійсько-британсько-новозеландсько-грецького корпусу, так званого «угруповання [[Айвен Маккей|Маккея]]». Підсилений [[розвідувальний батальйон]] [[штурмбанфюрер|СС-штурмбанфюрера]] [[Курт Меєр|Курта Меєра]] отримав бойовий наказ опанувати стратегічно важливий перевалі Клисура в [[Пінд]]і, що з'єднує Північну Грецію з Центральною. Есесівці мали [[Бій за перевал Клисура|збити оборонні позиції противника на перевалі]] та прорватися далі на південний захід від [[Веві]] до району [[Касторія]], щоб відрізати відступаючі сили Греції та Британської Співдружності у центр країни. Незважаючи [[Битва за Веві|на жорсткий опір]], підрозділ Меєра захопив перевал{{sfn|McNab|2013|p=159}}.

З проривом позицій союзників на двох перевалах основна [[лінія оборони]] грецької Епірської армії була прорвана, і подальші [[бойові дії]] перетворилися на втечу союзних військ на південь та намагання німців не допустити цього.

[[20 квітня]], після генеральної битви за 1500-метровий перевал [[Мецово]] у горах [[Пінд]], командувач грецької [[Епірська армія|Епірської армії]] [[Георгіос Цолакоглу]] склав зброю перед силами Дітріха. Війська [[Співдружність націй|Британської співдружності]] тепер були єдиними силами союзників, що залишилися в Греції і вони поспіхом відступали через [[Коринфський канал]] на південь до [[Пелопоннес]]у. До [[26 квітня]] ''LSSAH'' дійшов до [[Патраїкос|затоки Патри]] і, намагаючись зупинити відступаючі сили британців та їхніх союзників, Дітріх наказав своєму полку переправитися через затоку і захопити місто [[Патри]] на Пелопоннесі. Оскільки транспортних суден не було, підрозділи СС скористалися трофейними рибальськими човнами та успішно здійснили переправу, але змушені були залишити значну частину свого важкого спорядження. До 30 квітня останні війська Британської співдружності були або захоплені в [[полон]] або врятувалися, встигнувши відступити та [[Операція «Демон»|евакуюватися флотом]] на [[Крит]]. На параді перемоги, що пройшов в [[Афіни|Афінах]], ''LSSAH'' займали почесну позицію. Після операції «Маріта» ''LSSAH'' було наказано переміститися на північ у розпорядження [[група армій «Південь»|групи армій «Південь»]], що готувалася до операції «Барбаросса»{{sfn|Reynolds|1997|p=8}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-L19830, Russland, bespannte Artillerie in brennendem Ort.jpg|thumb|праворуч|200px|Бронетехніка ''LSSAH'' та артилерія вермахту на кінній тязі рушить повз українського села. 15 серпня 1941]]

==== Операція «Барбаросса» ====
{{main|Операція «Барбаросса»}}
За результатами успішної участі «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» в [[Операція «Маріта»|операції «Маріта»]] Гіммлер наказав розгорнути його до дивізії. Полк, що по-суті вже мав структуру посиленої бригади, мав провести організаційно-штатні зміни, доотримати необхідну бронетехніку та моторизований транспорт і в такий спосіб перепрофілюватися в моторизовану дивізію СС «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер». У середині травня частину перевезли до Чехословаччини для реорганізації<ref name="maparchive.ru"/>, після чого передислокували до Польщі для участі в операції «Барбаросса». Часу на проведення повного реформування бракувало, не вистачало важкого озброєння до початку вторгнення в Радянський Союз, тому нова дивізія залишалася розміром із посилену бригаду, хоча її розгортання було під пильною увагою найвищих чинів нацистської Німеччини. [[20 червня]] [[Начальник Генерального штабу (Німеччина)#Начальники Генеральних штабів Вермахту (1935–1945)|начальник Генерального штабу]] [[ОКГ]] генерал [[Франц Гальдер]] зазначив, що «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» ''«не буде готова вчасно через нестачу озброєння та військової техніки»''<ref>{{cite book|last1=Halder|first1=Franz|title=War Diaries Vol 6|date=21 лютого 1941 – 31 July 1943|pages=157–158}}</ref>.

[[22 червня]] 1941 року нацистська Німеччина за підтримки держав-сателітів [[Німецько-радянська війна|розпочала масоване вторгнення до Радянського Союзу]] на колосальному просторі від берегів Балтійського моря до румунського кордону. Моторизована бригада «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер», що напередодні операції перебувала в другому ешелоні 1-ї танкової групи, була зосереджена в районі [[Рудка (Островецький повіт)|Рудка]]-[[Островець-Свентокшиський|Островець]]. [[27 червня]], діючи у складі [[14-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XIV моторизованого корпусу]], бригада здійснила марш до [[Красник (місто)|Красника]] і [[30 червня]] її підрозділи перетнули радянський кордон. Есесівці брали участь у [[Битва під Дубном|танковій битві в районі Дубно&nbsp;— Луцьк&nbsp;— Броди]], прикриваючи фланги танкових дивізій [[3-й моторизований корпус (Третій Рейх)|III моторизованого корпусу]]. З'єднання [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]] [[генерал-полковник]]а [[Кирпонос Михайло Петрович|Кирпоноса М. П.]], не зумівши зупинити німецькі війська, відходили до лінії укріплень вздовж старого радянського кордону.
[[Файл:Wkroczenie wojsk niemieckich do Taganrogu (2-949).jpg|thumb|праворуч|200px|Підрозділ ''LSSAH'' у наступі поблизу [[Таганрог]]а. Жовтень 1941]]

[[5 липня]] 1941 німецькі моторизовані частини, зламавши опір радянських військ на підготовлених рубежах, прорвалися на [[оперативний простір]]. ''LSSAH'' передали на посилення [[13-та танкова дивізія (Третій Рейх)|13-й танковій дивізії]] [[генерал-майор]]а [[Вальтер Дюферт|Вальтера Дюферта]], що наступала на [[Житомир]]. Наприкінці липня з'єднання було перекинуто в район [[Умань|Умані]], де взяло участь в операції [[Битва під Уманню|з оточення з'єднань]] [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]].

[[1 серпня]] 1941 року дві радянські армії ([[6-та армія (СРСР)|6-та]] і [[12-та армія (СРСР)|12-та армії]]) були відрізані від основних сил. Командувач військами Південного фронту генерал [[Тюленєв Іван Володимирович|Тюленєв І. В.]] дав вказівку оточеному угрупованню пробиватися на схід через [[Новоархангельськ]], який утримували підрозділи «Ляйбштандарту». Радянські війська протягом п'яти днів штурмували есесівські позиції, але так і не змогли прорвати оборону. У [[Битва під Уманню|полон потрапили]] близько 100 тисяч осіб, зокрема і командувачі обома арміями генерали [[Музиченко Іван Миколайович|Музиченко І. М.]] і [[Понеделін Павло Григорович|Понеделін П. Г.]]<ref>Абашидзе Теймураз, Мощанский Илья. Трагедия под Уманью.&nbsp;— М.: БТВ, 2003.&nbsp;— С. 33—37.&nbsp;— (Военная летопись, №&nbsp;2).</ref> Після ліквідації уманського мішку ''LSSAH'' брав участь у наступі на [[Херсон]], який [[19 серпня]] 1941 року був захоплений формуваннями Ваффен-СС після триденних вуличних боїв.

Наприкінці серпня з'єднання передали [[48-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XXXXVIII моторизованому корпусу]], але незабаром відвели з [[лінія фронту|лінії фронту]], давши короткий час на відпочинок та відновлення боєздатності.

[[3 вересня]] 1941 року ''LSSAH'' передали в розпорядження командувачу 11-ї армії, а [[12 вересня]] моторизована бригада СС, підпорядкована [[54-й армійський корпус (Третій Рейх)|LIV армійському корпусу]], взяла участь у важких боях за прорив оборонних позицій Червоної армії на Перекопі<ref name="okh.it"/>. Командувач армією [[Генерал від інфантерії (Німеччина)|генерал від інфантерії]] [[Еріх фон Манштейн]]{{#tag:ref|[[Генерал від інфантерії (Німеччина)|Генерал від інфантерії]] [[Еріх фон Манштейн]] [[13 вересня]] [[1941]] року був призначений командувачем [[11-та армія (Третій Рейх)|11-ї польової армії]] замість загиблого генерала [[Ойген Ріттер фон Шоберт|Ойгена фон Шоберта]], чий [[літак спостереження]] [[Fieseler Fi 156 Storch|Fi 156 «Шторьх»]] випадково сів на радянське [[мінне поле]], внаслідок чого командувач та пілот загинули на місці|group=Прим.}} планував використати своє єдине моторизоване формування для потужного удару на [[Севастополь]]. За його задумом бригада після прориву укріплених позицій радянських військ на [[Перекопський перешийок|Перекопському перешийку]] мала прориватися вперед, але ситуація кардинально змінилася, коли у [[фланг]] німецькій армії завдали контрудар радянські [[9-та армія (СРСР)|9-та]] та [[18-та армія (СРСР)|18-та армії]] Південного фронту. Тому [[29 вересня]] «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» довелося терміново здійснити перекидання своїх підрозділів на схід Запорізької області для ліквідації прориву Червоної армії поблизу села [[Балки (Василівський район)|Балки]]<ref>Манштейн Э. Утерянные победы.&nbsp;— Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.&nbsp;— С. 223—225, 229.&nbsp;— ISBN 5-222-00609-3.</ref>.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101III-Roth-173-01, Russland, Raum Charkow, Jagdpanzer.jpg|thumb|праворуч|200px|Солдати дивізії СС «Адольф Гітлер» поряд із протитанковою САУ [[Marder III]]. Україна. Район Харкова. Лютий 1943]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-J22454, Charkow, Schützenpanzerwagen der SS.jpg|thumb|праворуч|200px|Командир 1-го панцергренадерського полку СС [[штандартенфюрер|СС-штандартенфюрер]] [[Фріц Вітт]] під час вуличних боїв у Харкові. Березень 1943]]

Війська [[група армій «Південь»|групи армій «Південь»]], відбивши слабо організований контрудар у фланг, силами [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1-ї танкової групи]] і частинами 11-ї армії успішно провели операцію з оточення 18-ї армії Південного фронту. ''LSSAH'' наступала на [[Мелітополь]], далі просувалася на [[Якимівка (смт)|Якимівку]], вела бойові дії за [[Федорівка (Нововасилівська селищна громада)|Федорівку]] та [[Терпіння (село)|Терпіння]]. Потім моторизованій бригаді СС довелося атакувати на [[Маріуполь]] і пізніше битися з радянськими військами на просторі між Маріуполем та річкою [[Міус]]<ref name="okh.it"/>.

[[7 жовтня]] частини моторизованої бригади «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер», наступаючи вздовж узбережжя [[Азовське море|Азовського моря]], біля села [[Осипенко (Бердянський район)|Осипенко]] з'єдналися з частинами 1-ї танкової групи [[Евальд фон Кляйст|фон Кляйста]], що наступала з півночі, по тилах 18-ї армії. Оточені 18-та і 9-та армії Червоної армії виявилися притиснуті до моря і зазнали величезних втрат. Рештки радянських армій, кинувши важке озброєння, відступили на схід: 18-та армія&nbsp;— на [[Донецьк|Сталіно]], 9-та&nbsp;— на [[Таганрог]]. У [[Радянські військовополонені Другої світової війни|полон потрапило]] близько 100 тис. червоноармійців<ref>[[Ісаєв Олексій Валерійович|Исаев А.]] [http://militera.lib.ru/h/isaev_av5/index.html Котлы 41-го. История ВОВ, которую мы не знали.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190507080434/http://militera.lib.ru/h/isaev_av5/index.html |date=7 травня 2019 }}&nbsp;— М.: Яуза; Эксмо, 2005.</ref>.

У жовтні ''LSSAH'' перевели на північ, включивши до складу [[3-й моторизований корпус (Третій Рейх)|III моторизованого корпусу]] [[Генерал кінноти|генерала кавалерії]] [[Ебергард фон Маккензен|Ебергарда фон Маккензена]], щоб допомогти зміцнити лінію зіткнення сторін у смузі оборони [[3-тя армія (Румунія)|3-ї румунської армії]], яку постійно атакували радянські сили. У жовтні-листопаді 1941 року вона [[Ростовська оборонна операція (1941)|взяла участь у важких боях]] за [[Ростов-на-Дону]]. Бригада діяла на вістрі головного удару, [[17 жовтня]] підрозділи «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» увірвалися в [[Таганрог]], а через місяць, за підтримки танкового батальйону 13-ї танкової дивізії, в Ростов-на-Дону, де есесівці захопили понад 10 000 червоноармійців полоненими. Однак до кінця року німецький тиск сповільнився, оскільки радянський опір посилювався{{sfn|McNab|2013|p=159}}.

[[17 листопада]] радянські війська Південного фронту [[Ростовська наступальна операція (1941)|розпочали контрнаступальну операцію]], завдавши удар у [[фланг]] і тил ударного угруповання 1-ї танкової армії вермахту. Німецьке командування було змушене поспіхом зміцнювати оборону на рубежі річки [[Тузлів]], перекинувши танкові з'єднання з-під Ростова та [[Швидка дивізія|словацьку Швидку дивізію]] з північного узбережжя Азовського моря. [[27 листопада]] ударне угруповання Червоної армії завдало фронтального удару по Ростову, де оборону тримала моторизована бригада «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» і німці, опинившись під загрозою [[оточення]], змушені були відвести свої війська з міста<ref>{{Cite web |url=http://militarymaps.narod.ru/oper_1941.html#29 |title=Ростовская наступательная операция, 17 ноября — 2 декабря 1941 г. |accessdate=4 березня 2021 |archive-date=27 жовтня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111027233011/http://militarymaps.narod.ru/oper_1941.html#29 }}</ref>. [[29 листопада]] радянські війська визволили Ростов-на-Дону від окупантів<ref>[https://w.histrf.ru/articles/article/show/rostovskaia_nastupatielnaia_opieratsiia РОСТОВСКАЯ НАСТУПАТЕЛЬНАЯ ОПЕРАЦИЯ]{{Недоступне посилання}}</ref> і відігнали їх, хоча німцям вдалося закріпитися та створити оборонний рубіж на річці Міус ([[Міус-фронт]]){{sfn|McNab|2013|p=159}}<ref name="okh.it"/>.

==== 1942 ====
До кінця 1941 та на початку 1942 року моторизована бригада «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер», що втратила близько 50&nbsp;% свого бойового складу, продовжувала перебувати в позиційній обороні на Міус-фронті. Основною функцією ослабленого з'єднання було забезпечення берегової оборони поблизу Маріуполя уздовж берегової лінії Азовського моря<ref name="maparchive.ru"/>. [[21 лютого]] [[1942]] року Гітлер особисто наказав відвести його улюбленців на [[військовий полігон]] Сенне ({{lang-de|Truppenübungsplatz Senne}}) біля [[Падерборн]]а на відновлення боєздатності та реорганізацію до повнокровної [[Танко-гренадерська дивізія|панцергренадерської дивізії]]<ref name="okh.it"/>. Однак у зв'язку зі складністю обстановки на Східному фронті та браком резервів у вермахті бригада продовжувала перебувати на південному фланзі [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східного фронту]] ще до липня<ref name="okh.it"/>. Лише один з батальйонів бригади у лютому на кілька місяців був перекинутий [[Блокада Ленінграда|під Ленінград]] і включений до складу [[група армій «Північ»|групи армій «Північ»]] [[Георг фон Кюхлер|Георга фон Кюхлера]].
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-256-1231-37, Paris, Champs-Élysées, Wehrmachtsparade.jpg|thumb|праворуч|200px|75-мм протитанкова САУ [[Marder II]] бригади «Ляйбштандарт» на параді на [[Єлисейські Поля|Єлисейських Полях]]. [[Париж]]. Серпень 1942]]

Завдяки зусиллям рейхсфюрера-СС Генріха Гіммлера три бригади Ваффен-СС: «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер», [[2-га танкова дивізія СС «Дас Райх»|«Дас Райх»]] та [[3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»|«Тотенкопф»]] на початку липня 1942 року відвели з лінії фронту та відправили до Франції, де розпочиналося формування [[2-й танковий корпус СС|танкового корпусу СС]] на чолі із СС-обергрупенфюрером [[Пауль Гауссер|Паулем Гауссером]]. [[26 липня]] 1942 року бригада «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» прибула у [[Версаль]] поблизу [[Париж]]а, де розпочала процес повної реорганізації та приведення до штату панцергренадерської дивізії<ref name="maparchive.ru"/>. В новій дивізії формувався повноцінний танковий полк, а не лишень [[танковий батальйон]], як у панцергренадерських дивізіях за штатним розкладом. Це означало, що ці три дивізії СС фактично стали [[танкова дивізія|танковими дивізіями]] в повному складі, окрім назв. Дивізія також отримала дев'ять танків [[Panzer VI Tiger|«Тигр»]] у 13-тю (важку) [[танкова рота|танкову роту]] 1-го танкового полку СС{{sfn|Reynolds|1997|p=9}}. До кінця того ж року частини корпусу знаходилися на території окупованої Франції.

[[10 грудня]] [[1942]] року бригаду отримала нову назву&nbsp;— '''''панцергренадерська дивізія СС «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер»''''' ({{lang-de|SS-Panzergrenadier-Division Leibstandarte SS Adolf Hitler}}), а моторизовані полки, що з літа формувалися у складі дивізії, стали панцергренадерськими. За штатом дивізія нараховувала вже 21 тисячу осіб.

==== Третя битва за Харків ====
{{main|Німецька окупація Харкова|Третя битва за Харків}}
Тим часом на південному фланзі німецько-радянського фронту склалася катастрофічна ситуація. Після оточення [[6-та армія (Третій Рейх)|6-ї армії]] [[генерал-полковник]]а [[Фрідріх Паулюс|Фрідріха Паулюса]] [[Сталінградська битва|у Сталінграді]] та фактичного розвалу усього фронту через потужний контрнаступ Червоної армії [[Битва за Кавказ (1942—1943)|на Кавказі]], [[Північно-Кавказька операція (1943)|Дону та Кубані]] війська [[група армій «Дон»|групи армій «Дон»]] [[генерал-фельдмаршал]]а [[Еріх фон Манштейн|Еріха фон Манштейна]] опинилися на межі краху. Радянські війська, завдавши нищівних втрат вермахту і особливо їхнім союзникам італійцям, румунам, угорцям та словакам, повернули втрачені влітку 1942 року території і продовжили рішучий наступ на захід. У цій ситуації фон Манштейн запросив у Гітлера посилення для протистояння радянській [[Воронезько-Харківська операція|загрозі захоплення Харкову]].

Наприкінці січня 1943 року ''LSSAH'' у складі корпусу прибула на Східний фронт і відразу вступила [[Третя битва за Харків|в бої за Харків]]. Підрозділи «Ляйбштандарту» зайняли оборону по рубежу річки [[Сіверський Донець]], намагаючись зупинити наступ основних сил [[3-тя танкова армія (СРСР)|3-ї танкової армії]] [[генерал-лейтенант]]а [[танкові війська|танкових військ]] [[Рибалко Павло Семенович|Рибалко П. С.]], котра завдавала удару з південно-східного напрямку. Після кількох днів боїв опір частин СС було зламано, водна перешкода форсована радянськими військами. Німецькі війська, що відступили до [[Харків|Харкова]], організували міцну оборону і почали завдавати контрудари. Основні сили дивізії «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» стали ядром рухомої групи, яка зупинила прорив [[6-й гвардійський кавалерійський корпус (СРСР)|6-го гвардійського кавалерійського корпусу]]. Одночасно створеній на основі одного з батальйонів дивізії бойовій групі [[Йоахім Пайпер|Пайпера]] вдалося в ході рейду по радянських тилах деблокувати і вивести з оточення залишки [[320-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|320-ї піхотної дивізії]] вермахту [[генерал-майор]]а [[Георг-Вільгельм Постель|Георга-Вільгельма Постеля]]{{sfn|Залесский|2007|p=110}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-704-0129-08, Russland-Süd (Charkow-), Panzer VI (Tiger I).jpg|thumb|праворуч|200px|Німецький [[PzKpfw VI Tiger (P)|PzKw VI «Тигр»]] на [[Павлівський майдан|майдані Рози Люксебург]]. [[Харків]]. Березень 1943]]

[[15 лютого]] [[1943]] року, опинившись під загрозою оточення, есесівський [[танковий корпус]] вимушено відступив з-під Харкова до району [[Красноград]]а, де почав підготовку до запланованого німецьким командуванням контрнаступу.

У березні 1943 року дивізія взяла участь у відвоюванні Харкова{{sfn|Reynolds|1997|p=9}}. [[12 березня]] [[1943]] року ''LSSAH'', прорвавши радянську оборону в північних передмістях, просунулася до центру міста. До кінця дня дивізія дійшла до позиції всього за два квартали на північ від [[Майдан Свободи (Харків)|площі Дзержинського]]{{sfn|Margry|2001|p=27}}. 2-й батальйон 2-го панцергренадерського полку, попри значні втрати від радянських [[снайпер]]ів та інших захисників міста, до вечора зміг оточити площу. Після опанування цієї площі її було перейменовано на ''«Platz der Leibstandarte»''{{sfn|Margry|2001|p=30}}<ref>Герман Нидермайер; Йорн Вальтерс. Дивизия СС «Лейбштандарт Адольф Гитлер». Мемуары фронтовиков.&nbsp;— М.: Яуза-Пресс, 2009.&nbsp;— С. 178—180.</ref>. Незважаючи на заяву про те, що місто опановане, бої в Харкові точилися ще 15 та 16 березня, коли німецькі підрозділи очищали залишки радянського спротиву в комплексі будинків [[Харківський тракторний завод|Харківського тракторного заводу]] на південній околиці міста.

[[17 березня]] місто було остаточно захоплене нацистами{{sfn|Margry|2001|p=39}}. [[Німецька окупація Харкова|Перебуваючи у Харкові]], есесівські війська брали участь у вбивствах поранених радянських солдатів, які знаходились у [[Військово-медичний клінічний центр Північного регіону|міському військовому госпіталі]]; кілька сотень було вбито. Крім того, полонених радянських офіцерів та комісарів регулярно страчували, в разі їх захоплення вояками дивізії СС{{sfn|Ripley|2000|p=73}}. Захоплений діями своєї лейб-гвардії Гітлер через два дні нагородив [[Йозеф Дітріх|Зеппа Дітріха]] Лицарським хрестом з дубовим листям і мечами{{sfn|Залесский|2007|p=75}}.

Після затятих боїв за Харків, де панцергренадерська дивізія СС «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» зазнала втрату 4,5 тис. вояків, її відвели у тил на відновлення боєздатності та поповнення. [[обергрупенфюрер|СС-обергрупенфюрер]] та генерал Ваффен-СС [[Йозеф Дітріх]] почав формування у [[Ліхтерфельде]] нового танкового корпусу&nbsp;— [[1-й танковий корпус СС|1-го танкового корпусу СС «Ляйбштандарт Адольф Гітлер»]], і багато офіцерів ''LSSAH'' перейшли до нового штабу на вищі посади. Одночасно за рішенням Гітлера [[оберфюрер|СС-оберфюрер]] [[Фріц Вітт]] почав формування [[Список дивізій Ваффен-СС|нової дивізії СС]] із членів [[Гітлер'югенд]]у, і на посади командирів полків, батальйонів та більшості рот нового з'єднання перейшли бойові офіцери з ''LSSAH''. Незабаром ця дивізія стала [[12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»|12-ю танковою дивізією СС «Гітлерюгенд»]]{{sfn|Reynolds|1997|pp=10–11}}.

Під час боїв за [[Харків]] підрозділ під командуванням Йоахіма Пайпера отримав прізвисько ''«батальйон паяльної лампи»'', після того як жителі двох радянських сіл були розстріляні або спалені{{sfn|Bishop|Williams|2003|p=170}}{{sfn|Arnold|1990|p=51}}{{sfn|Mitcham|2006|p=33}}. За свідченням вцілілого свідка Івана Кисельова, якому на момент різанини було 14 років, [[17 лютого]] 1943 року есесівці влаштували масові вбивства мирян у селах [[Єфремівка (Лозівський район)|Єфремівка]] та [[Семенівка (Первомайський район)|Семенівка]]<ref>[https://web.archive.org/web/20100720234942/http://www.igsu.org.ua/Harkovskja.obl/Pervomajskij.rajon/Efremovka.html Ефремовка]</ref>. Приводом такої жорстокості стало поранення відступаючими радянськими військами двох офіцерів СС. Через п'ять днів на знак помсти військовики ''LSSAH'' вбили 872 чоловіків, жінок та дітей. Близько 240 з них були спалені живцем у церкві в Єфремівці{{sfn|Parker|2014|pp=356-357}}.

==== Битва на Курській дузі ====
{{main|Битва на Курській дузі|Операція «Цитадель»}}
У ході зимового наступу Червоної армії і [[Третя битва за Харків|контрнаступу вермахту]] у центрі радянсько-німецького фронту утворився виступ завглибшки до 150 і шириною до 200 кілометрів, обернений у західну сторону (так звана [[Битва на Курській дузі|«Курська дуга»]]). Німецьке командування ухвалило рішення провести стратегічну операцію на Курському виступі. Для цього була розроблена і у квітні 1943 року затверджена [[військова операція]] [[Операція «Цитадель»|під кодовою назвою «Цитадель»]]. Задумом операції планувалося завдати з районів Орла і Бєлгорода потужні удари, що сходяться східніше Курська, та в такий спосіб оточити та знищити радянську угруповання в «курському виступі». Терміни операції неодноразово переносилися, Гітлер вимагав забезпечити максимально масоване застосування нових важких танків PzKpfw V «Пантера», випуск яких постійно затягувався. Так, особовий склад 1-го танкового батальйону ''LSSAH'' повністю відбув до Німеччини для отримання «Пантер» і в Курській битві участі не брав. [[2-й танковий корпус СС|II танковому корпусу СС]] відводилася вирішальна роль у планах командування [[Група армій «Південь»|групи армій «Південь»]], тому його з'єднання масово переозброювалися на нову військову техніку і являли собою потужну силу.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101III-Cantzler-077-24, Russland, Vormarsch deutscher Panzer.jpg|thumb|праворуч|200px|Висування танкових підрозділів Ваффен-СС на вихідний рубіж для наступу. Операція «Цитадель». Липень 1943]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-219-0596-12, Russland, Panzer IV und Schützenpanzer in Fahrt.jpg|thumb|праворуч|200px|Німецькі [[середній танк]] [[Panzer IV]] і [[бронетранспортер]] [[Sd.Kfz. 251]]. Операція «Цитадель». Липень 1943]]

[[4 липня]] 1943 року [[оберфюрер|СС-оберфюрер]] [[Теодор Віш]] очолив командування панцергренадерської дивізії СС «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер». За станом на цей день перед початком операції «Цитадель» у дивізії налічувалося 12 танків [[PzKpfw VI Tiger (P)|PzKw VI «Тигр»]], 72 танки [[Panzer IV|PzKw IV]], 16&nbsp;— [[Panzer III|PzKw III]] і [[Panzer II|PzKw II]], а також 31 [[Штурмгешуц|самохідна штурмова гармата]] [[Sturmgeschütz III]]; більше, ніж у будь-якій [[танкова дивізія вермахту|танковій дивізії вермахту]] (за винятком [[Дивізія «Гроссдойчланд»|дивізії «Гроссдойчланд»]], що на той момент була найпотужнішим танковим з'єднанням Третього рейху). Причому всі 12 «Тигрів» перебували у недавно сформованій 13-ій роті важких танків 1-го танкового полку СС{{sfn|Залесский|2007|p=52}}.

Дивізія, що входила до складу [[2-й танковий корпус СС|II есесівського танкового корпусу]] СС-обергрупенфюрера Пауля Гауссера, за планом мала наступати на ділянку оборони [[52-га гвардійська стрілецька дивізія (СРСР)|52-ї гвардійської стрілецької дивізії]] (на ділянці [[Хутір|хутору]] Яхонтов<ref>[http://www.etomesto.ru/map-rkka_m-37-a/?x=36.435701&y=50.724872 Карта РККА M-37 (А)]</ref>){{sfn|Залесский|2007|p=77}}.

[[5 липня]] 1943 року вермахт розпочав [[Операція «Цитадель»|наступ на «курському виступі»]]. Основний удар з південного напрямку курської дуги завдавався силами [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4-ї танкової армії]] в напрямку [[Короча (місто)|Корочі]] і [[Обоянь|Обояні]]. Танковий корпус СС атакував у смузі оборони [[23-й гвардійський стрілецький корпус (СРСР)|23-го гвардійського стрілецького корпусу]] [[6-та гвардійська армія (СРСР)|6-ї гвардійської армії]] [[Воронезький фронт|Воронезького фронту]]. «Ляйбштандарт», діючи спільно з дивізією СС «Райх», до кінця першого дня наступу вклинилися в оборону 6-ї гвардійської армії на глибину 12-13&nbsp;км на ділянці Биківка&nbsp;— [[Козьмодем'янівка (Бєлгородська область)|Козьмодем'янівка]]. При цьому дивізії II танкового корпусу СС зуміли прорвати на всю глибину перший рубіж оборони радянських військ, відтіснивши частини 52 гвардійської стрілецької дивізії, і підійшли безпосередньо до другого рубежу оборони, займаному [[51-ша гвардійська стрілецька дивізія (СРСР)|51 гвардійською стрілецькою дивізією]], вступивши в бій з її передовими частинами.

[[6 липня]] дивізії СС «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» (99 танків, 23 САУ) і «Райх» (121 танк, 21 САУ) мали завдання продовжувати якнайшвидший прорив другого рубежу оборони біля села [[Яковлєво (Бєлгородська область)|Яковлєво]] і вийти до лінії закруту річка [[Псел]]&nbsp;— с. [[Тетеревино]].

Близько 9:00 [[6 липня]] 1943 року після потужної артпідготовки за безпосередньої підтримки близько 150 літаків [[8-й повітряний корпус (Третій Рейх)|VIII авіакорпусу]] [[генерал авіації|генерала авіації]] [[Мартін Фібіг|Мартіна Фібіга]] дивізії II танкового корпусу СС перейшли в наступ, завдаючи головного удару на ділянці фронту, яку обороняли два стрілецькі полки. Наступ «Ляйбштандарта» на обоянському напрямку в першій половині дня 6 липня розвивався не так вдало, як у «Райх», що було обумовлено більшою насиченістю радянської артилерією їхньої ділянки прориву. Також своєчасні контрудари двох танкових бригад [[3-й механізований корпус (СРСР)|3-го механізованого корпусу]] [[1-ша танкова армія (СРСР)|1-ї танкової армії]] генерала [[Катуков Михайло Юхимович|Катукова М. Ю.]], а також наявність в її смузі наступу добре укріпленого села Яковлєво, у вуличних боях в якому на деякий час загрузли головні сили дивізії, включаючи її [[танковий полк]], вплинули на результати прориву<ref name="Замулин">{{книга
|автор          = Замулин Валерий Николаевич
|частина        = 
|заголовок      = Прохоровка — неизвестное сражение великой войны
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/zamulin_vn03/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = ACT: Транзиткнига
|рік            = 2005
|том            = 
|сторінки       = 269
|сторінок       = 734
|серія          = Неизвестные войны
|isbn           = 5-17-022743-4
|тираж          = 5000 
}} {{ref-ru}}</ref>.

Командування Воронезького фронту вжило поспішних заходів по ліквідації прориву, що утворився в другому рубежі оборони фронту в результаті прориву есесівського танкового корпусу. Два танкових корпуси: [[5-й гвардійський танковий корпус|5-й гвардійський Сталінградський]] та [[2-й гвардійський танковий корпус (СРСР)|2-й гвардійський Тацинський танкові корпуси]] були перекинути на загрозливий напрямок для проведення контрудару під основу наступаючого клину противника, саме у [[фланг]] дивізії «Ляйбштандарт».

[[7 липня]] у смузі наступу ''LSSAH'' розгорнулися найбільш запеклі бої. Дивізія Віша вперто рвалася в напрямку Великі Маячки, [[Малі Маячки]], [[Грязне (Бєлгородська область)|Грязне]], прагнучи вийти до закруті річки [[Псел]]. Тут йому протистояв [[31-й танковий корпус (СРСР)|31-й радянський танковий корпус]]. Відкинувши 100-ту танкову бригаду, есесівці увірвалися у Великі Маячки, а в другій половині дня взяли село Грязне. У цей день подальше просування «Ляйбштандарт» було зупинено, хоча їй і вдалося вийти в район села [[Красний Октябрь (Бєлгородська область)|Красний Октябрь]]. Але, завдяки введенню в бій танкових резервів радянське командування створило такі умови, за яких, прорвавши другу смугу оборони, танковий корпус СС був повністю скутий боями на всіх напрямках{{sfn|Залесский|2007|p=100}}.

Протягом 8-10 липня ''LSSAH'', активно долаючи спротив радянських танкових угруповань, до кінця 10 липня зуміла зосередитися в районі Прохорівки, в готовності до прориву третьої (тилової) смуги оборони Червоної армії. Дивізія мала завдати головного удару про противнику, наступаючи у центрі бойового порядку II танкового корпусу СС. Дії підтримувалися [[3-й танковий корпус (Третій Рейх)|III танковим корпусом]] вермахту. На даний напрямок зі складу [[Степовий фронт|Степового фронту]] радянське командування терміново перекинуло [[5-та гвардійська армія (СРСР)|5-ту гвардійську загальновійськову]] і [[5-та гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ту гвардійську танкову армії]]<ref>Glantz, David M.; House, Jonathan M. (2004) [1999]. The Battle of Kursk. Lawrence, KS: University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-1335-9.</ref><ref>Glantz, David (2013). Soviet Military Intelligence in War. Hoboken, NJ: Taylor & Francis (Routledge). ISBN 978-1-136-28934-7.</ref>.
[[Файл:Prokhorovka, Battle of Kursk, night 11 July.png|міні|ліворуч|200пкс|Битва під Прохорівкою. Положення сторін на вечір 11 липня 1943]]
Наступного дня біля села [[Прохоровка (смт)|Прохоровка]] частини II танкового корпусу СС (дивізії СС «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» і «Райх») зійшлися у зустрічному бою з радянськими танками [[5-та гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ї гвардійської танкової армії]] генерала [[Ротмістров Павло Олексійович|Ротмістрова П. О.]] ([[17-й танковий корпус (СРСР)|17-й]], [[29-й танковий корпус (СРСР)|29-й]] і [[2-й гвардійський танковий корпус (СРСР)|2-й гвардійський танкові корпуси]]). Вважається, що це був один з найбільших танкових боїв Другої світової війни. Напередодні цього бою, за даними Військового архіву ФРН, «Ляйбштандарт» мав 67 танки (з них 7 [[Командно-штабна машина|командирських]]) і 10 штурмових гармат{{sfn|Залесский|2007|p=108}}.
{{main|Битва під Прохорівкою}}
[[12 липня]] 1943 року в смузі дії дивізії СС «Адольф Гітлер» наступали радянські [[18-й танковий корпус (СРСР)|18-й]] і [[29-й танковий корпус (СРСР)|29-й танкові корпуси]] та [[9-та гвардійська повітряно-десантна дивізія (СРСР)|9-та гвардійська повітрянодесантна дивізія]]<ref>{{Cite web |url=http://www.volk59.narod.ru/prohorovka.htm |title=Прохоровское сражение 12 июля 1943 |accessdate=14 березня 2021 |archive-date=21 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210121144044/http://www.volk59.narod.ru/prohorovka.htm }}</ref>, які мали близько 450 танків і САУ (з яких в бою брали участь близько 350). Радянські танки, підтримувані піхотою і артилерією, вели «лобову атаку» по частинах&nbsp;— хвилями, зі значними інтервалами між ними, на інженерно підготовлені позиції «Ляйбштандарт», яких підтримували артилерійські частини. Попри значну чисельну перевагу радянської сторони, дивізія СС не тільки відбила всі атаки, а й майже повністю втримала свою основну смугу оборони. Крім того, радянським танковим з'єднанням було завдано істотної шкоди. Дані про втрати в [[Битва під Прохорівкою|танковому бою під Прохорівкою]] сильно різняться. Російський дослідник Замулін вказував, що втрати [[5-та гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ї гвардійської танкової армії]] склали ''«340 танків і 19 САУ, з них безповоротно відповідно 193 і 14&nbsp;— всього 207 бронеодиниць. Загальні втрати [[2-й танковий корпус СС|2-го]] і [[3-й танковий корпус (Третій Рейх)|3-го танкових корпуси СС]] за 12 липня, ймовірно склали 193 танки і штурмових гармати, в тому числі 20&nbsp;— безповоротно»''<ref name="Замулин"/>. Західні ж джерела дають наступні цифри: 313 радянських і 49 німецьких танків, у тому числі 19 танків зі складу «Ляйбштандарт»{{sfn|Залесский|2007|p=110}}. Вже на наступний день основний тягар боїв перемістився у смугу [[3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»|дивізії СС «Мертва голова»]], а на ділянці «Ляйбштандарт» тривали бої місцевого значення{{sfn|Залесский|2007|p=110}}.

[[16 липня]] 1943 року німецькі війська перейшли до оборони. За даними штабу дивізії, за дев'ять днів операції «Цитадель» втрати склали понад 10&nbsp;% особового складу (2753 осіб військові страти, серед яких 474 загиблими) і 11 танків{{sfn|Reynolds|1997|p=14}}<ref>{{Cite web |url=http://www.volk59.narod.ru/techlosses.htm |title=Про: действия в районе Белгорода |accessdate=14 березня 2021 |archive-date=6 грудня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191206145640/http://www.volk59.narod.ru/techlosses.htm }}</ref>.

[[12 липня]] Ставка ВГК розпочала стратегічний [[Орловська операція|наступ на орловському напрямку]]. Не досягнувши мети операції на південному фасі Курської дуги, фон Манштейн був змушений припинити подальші спроби прорвати радянську оборону. Більш того, командування групи армій «Південь» ухвалило рішення негайно вивести головні сили з битви і відвести їх на вихідний рубіж, який вони займали до початку наступу. В ніч на [[18 липня]] II танковий корпус СС був відведений від Прохорівки, маючи 203 справних танки, зокрема 23 «Тигри», 117 штурмових та протитанкових САУ. Дивізія «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» була спочатку відведена в тил на відновлення боєздатності, а згодом направлена до Італії для сприяння стабілізації ситуації на цьому театрі війни, спричиненої [[Сицилійська операція|вторгненням союзників на Сицилію]], яке розпочалося в ніч з 9 на 10 липня 1943 року та відстороненням урядом [[П'єтро Бадольйо]] [[Беніто Муссоліні]] від влади й ізоляцією його в гірськолижному готелі в горах Абруццо. Виходячи з Росії, дивізія Віша залишила важку техніку, яку було передано дивізіям «Райх» та [[3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»|«Тотенкопф»]]{{sfn|Reynolds|1997|p=15}}{{sfn|Миллер|2009|p=21}}. На базі 13-ї роти важких танків 1-го танкового полку СС був сформований [[101-й важкий танковий батальйон СС]] корпусного підпорядкування{{sfn|Залесский|2007|p=105}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-J15480, Mailand, Besetzung durch SS- Leibstandarte "Adolf Hitler".jpg|thumb|upright|200 пкс|Танк ''LSSAH'' [[Panzer IV|Panzer IV Ausf. H]] в [[Мілан]]і. Вересень 1943]]

==== Італія ====
[[8 серпня]] 1943 року дивізія, переозброєна на новітню техніку, зосередилася в рівнині річки [[По]]. ''LSSAH'' отримала завдання охорони кількох життєво важливих автомобільних та залізничних вузлів у районі [[Тренто]]-[[Верона]]. Через кілька тижнів дивізію було передислоковано до району [[Парма]]-[[Реджо-нель-Емілія|Реджо]]. У цей період «Ляйбштандарт» брав участь у кількох сутичках з італійськими партизанами. Оскільки [[8 вересня]] 1943 року [[Капітуляція Італії|Італія оголосила про перемир'я]] з союзниками та вихід із війни, дивізії було наказано розпочати роззброєння сусідніх італійських частин. Це пройшло гладко, за винятком коротких кровопролитних боїв 9 вересня з італійськими військами, дислокованими в [[Парма|Пармі]], [[Кремона|Кремоні]] та [[П'яченца|П'яченці]]. До 19 вересня всі італійські сили в рівнині По були роззброєні{{sfn|Reynolds|1997|p=15}}.

==== Східний фронт. 1943 ====
[[22 жовтня]] [[1943]] дивізія була перейменована в '''''1-шу танкову дивізію СС «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер»''''' ({{lang-de|1. SS-Panzer-Division Leibstandarte SS Adolf Hitler}}), хоча фактично «Ляйбштандарт» вже давно був танковою дивізією. На початку листопада дивізія отримала наказ повернутися на Східний фронт, прибувши в район [[Житомир]]а в середині листопада. В Україні дивізія увійшла до складу [[48-й танковий корпус (Третій Рейх)|XLVIII танкового корпусу]], яким командував [[генерал танкових військ]] [[Генріх Ебербах]]{{#tag:ref|[[14 листопада]] його змінив [[генерал танкових військ]] [[Герман Бальк]]|group=Прим.}} групи армій «Південь»{{sfn|Залесский|2007|p=107}}. Останні частини ''LSSAH'' і 1-ї танкової дивізії прибули під [[Фастів]] [[14 листопада]]<ref name="mihistory.net">{{Cite web |url=http://www.mihistory.net/vov/1943/kievs-obor.htm |title=Киевская оборонительная операция 1943 года |accessdate=24 березня 2021 |archive-date=27 серпня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190827153931/http://www.mihistory.net/vov/1943/kievs-obor.htm }}</ref>.

В результаті успішної наступальної операції радянські війська, прорвавши німецький фронт північніше Києва, створили реальну загрозу оточення північного крила групи армій «Південь»{{sfn|Залесский|2007|p=108}}. [[18 листопада]] ударами із заходу і південного сходу німецькі [[8-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|8-ма]] і [[7-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|7-ма танкові дивізії]] оточили частину радянських сил у районі Житомира. Після двох днів боїв, 20 листопада, оточені радянські частини залишили [[Житомир]] і прорвалися на північний схід<ref name="mihistory.net"/>.

О 6 годині ранку [[6 грудня]] [[48-й танковий корпус (Третій Рейх)|XLVIII танковий корпус]] Балька, в який входили «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер», [[1-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|1-ша]] та [[7-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|7-ма танкові дивізії]] вермахту, за підтримки піхотних дивізій [[13-й армійський корпус (Третій Рейх)|XIII армійського корпусу]]<ref name="mihistory.net"/> перейшов у контрнаступ з районі [[Черняхів (смт)|Черняхова]] уздовж шосе [[Житомир]]&nbsp;— [[Коростень]], маючи за мету прорив та опанування Києва. Німецькі війська потужним ударом у фланг Червоній армії зім'яли їхню оборону та до вечора танкові дивізії прорвалися на глибину від 25 до 30 кілометрів в оборону 1-го Українського фронту, захопили багато полонених, захопили і знищили багато артилерійських гармат<ref>Раус Э. Танковые сражения на Восточном фронте. М., 2005. С. 371.</ref>. Однак наступного дня Віш був змушений припинити наступ через те, що у нього закінчилися пальне і боєприпаси&nbsp;— погано спрацювали служби постачання{{sfn|Залесский|2007|p=109}}.

[[16 грудня]] «Ляйбштандарт» разом з 1-ю танковою дивізією і бойовою групою генерал-майора Вольфганга Ланге завдав удар з району біля Коростеня у напряму на південний захід. Ударне угруповання [[17 грудня]] зустрілося з військами генерал-лейтенанта [[Теобальд Ліб|Теобальда Ліба]], що наступали їм назустріч і фактично завершили оточення радянських військ, але під ударами резервів противника були змушені відійти. Під сильним тиском радянських військ, постійно відбиваючи контратаки противника, частини «Ляйбштандарта» відступили [[Житомирсько-Бердичівська наступальна операція (1943—1944)|до Житомира, а потім до Бердичева]], де перейшли до позиційної оборони{{sfn|Залесский|2007|p=109}}.

==== Східний фронт. 1944 ====
{{main|Корсунь-Шевченківська операція|Кам'янець-Подільський мішок}}
[[28 січня]] 1944 року в районі [[Корсунь-Шевченківський|Корсунь-Шевченківського]] радянськими військами [[1-й Український фронт|1-го]] і [[2-й Український фронт|2-го Українських фронтів]] [[Корсунь-Шевченківська операція|оточили велике німецьке угруповання]], з'єднавшись поблизу [[Звенигородка|Звенигородки]]<ref>И. Мощанский. Разгром под Черкассами.&nbsp;— М.: БТВ, 2005.&nbsp;— С. 18—19.&nbsp;— (Военная летопись, №&nbsp;7).</ref>. В «мішок» потрапило близько 12 дивізій, майже 60 тисяч осіб. З частин Ваффен-СС у «котлі» опинилися [[5-та танкова дивізія СС «Вікінг»|дивізія СС «Вікінг»]] і [[28-ма волонтерська гренадерська дивізія СС «Валлонія»|моторизована бригада СС «Валлонія»]]{{sfn|Залесский|2007|p=110}}.

Для деблокади командування [[Група армій «A»|групи армій «A»]] додатково перекинули на посилення 5 танкових дивізій: [[1-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|1-шу]], [[13-та танкова дивізія (Третій Рейх)|13-ту]], [[16-та танкова дивізія (Третій Рейх)|16-ту]], [[17-та танкова дивізія (Третій Рейх)|17-ту танкові]] і 1-шу танкову дивізію СС «Ляйбштандарте-СС Адольф Гітлер», 2 важких танкових батальйони ([[503-й важкий танковий батальйон (Третій Рейх)|503-й]], [[506-й важкий танковий батальйон (Третій Рейх)|506-й]]), 8-й танковий батальйон 20-ї моторизованої дивізії (до складу [[13-та танкова дивізія (Третій Рейх)|11-ї танкової дивізії]]). У їх складі на 1 лютого перебувало близько 60 тисяч осіб, майже 550 танків і САУ (з них до 50 «Тигрів» і 150 «Пантер»). Незабаром були додатково перекинуто в [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1-шу танкову армію]] і 8-му армію [[10-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх)|10-та панцергренадерська]] та [[376-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|376-та піхотна дивізії]]. Командир Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» [[Теодор Віш]] отримав наказ деблокувати частини, що потрапили в оточення і в лютому силами двох бойових груп, діючи на лівому фланзі ударного угруповання сил прориву, атакував на схід від [[Вінниця|Вінниці]] і в районі [[Умань|Умані]]. Німецьким військам вдалося прорвати кільце оточення і деблокувати угруповання під [[Корсунь-Шевченківський|Корсунем]]{{sfn|Залесский|2007|p=110}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-090-3918-03A, Russland, Sturmgeschütz, Panzer V (Panther).jpg|thumb|праворуч|200px|Німецькі танки та САУ в боях під [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець-Подільським]]. Березень 1944]]

[[12 лютого]] 1944 року командира «Ляйбштандарт» Теодора Віша було нагороджено дубовим листям до Лицарського хреста.
[[Файл:Korsun breakout.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Прорив німецького угруповання з [[Корсунь-Шевченківська операція|Корсунь-Шевченківського «мішка»]]]]
Після боїв під [[Черкаси|Черкасами]] дивізія була перекинута до [[Ямпіль|Ямполя]], а звідти відтиснена до Тарнополя, де увійшла до складу [[24-й танковий корпус (Третій Рейх)|XXIV танкового корпусу]] [[генерал танкових військ|генерала танкових військ]] [[Вальтер Нерінг|Вальтера Нерінга]], що входив у 1-шу танкову армію [[Група армій «Північна Україна»|групи армій «Північна Україна»]]{{sfn|Залесский|2007|p=110}}.

У березні 1944 року [[1-й Український фронт|1-й]] і [[2-й Український фронт|2-й Українські фронти]] провели ще одну [[Кам'янець-Подільський мішок|операцію з оточення військ противника]]. В результаті успішно [[Проскурівсько-Чернівецька операція|проведеної наступальної операції]] в «мішку» північніше [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець-Подільського]] опинилася практично вся [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1-ша танкова армія]] генерала [[Ганс-Валентін Губе|Г.-В. Губе]], до якої входила дивізія Віша. Німці, надаючи велике значення утриманню цього ключового залізничного вузла, а також міст [[Тернопіль|Тарнополь]] та [[Хмельницький|Проскурів]], чинили затятий опір наступаючим радянським військам. У районі від Тарнополя до Проскурова німці зосередили 9 танкових дивізій (1-ша, [[6-та танкова дивізія (Третій Рейх)|6-та]], [[11-та танкова дивізія (Третій Рейх)|11-та]], [[7-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|7-ма]], [[8-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|8-ма]], [[16-та танкова дивізія (Третій Рейх)|16-та]], [[17-та танкова дивізія (Третій Рейх)|17-та]], [[19-та танкова дивізія (Третій Рейх)|19-та танкові дивізії]], 1-ша танкова дивізія СС Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер»)<ref>Грылев А.&nbsp;Н.&nbsp;Днепр-Карпаты-Крым. Освобождение Правобережной Украины и Крыма в 1944 году. Москва: Наука, 1970, pp. 134—135.</ref><ref>Алексей Исаев. «Котёл» Хубе. Проскуровско-Черновицкая Операция 1944 года. Яуза, 2017, pp. 37-43.</ref>, 3 піхотні дивізії, що прибули з Німеччини ([[68-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)|68-ма]], [[357-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)|357-ма]], [[359-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|359-та піхотні дивізії]]) і 2 бригади штурмових гармат [[Штурмгешуц|StuG]] (311-та та 322-га), що прибули з Франції<ref>Алексей Исаев. «Котёл» Хубе. Проскуровско-Черновицкая Операция 1944 года. Яуза, 2017, p. 39.</ref>. Починаючи з 7 березня, німецькі війська, насамперед танкові дивізії, почали проводити контратаки, прагнучи будь-якою ціною відтіснити частини 1-го Українського фронту від залізничного вузла. По всьому фронту між обома сторонами вівся жорстокий бій.

[[27 березня]] [[9-та танкова дивізія СС «Гогенштауфен»|танкові дивізії СС «Гогенштауфен»]] і [[10-та танкова дивізія СС «Фрундсберг»|«Фрундсберг»]] завдали флангового удару. [[31 березня]] ударна група 1-ї танкової армії з танковими дивізіями СС «Адольф Гітлер» і [[2-га танкова дивізія СС «Дас Райх»|«Райх»]] на вістрі наступу завдала несподіваного удару в напрямку [[Бучач]]а. Їм назустріч наступав [[2-й танковий корпус СС|II танковий корпус СС]] у складі двох танкових і двох піхотних дивізій. [[7 квітня]] 1944 року, під кінець дев'яти діб запеклих боїв, подолавши оборону [[18-й гвардійський стрілецький корпус (СРСР)|18-го гвардійського]], [[52-й стрілецький корпус (СРСР)|52-го]] і [[74-й стрілецький корпус (СРСР)|74-го стрілецьких корпусів]], був пробитий вузький коридор, по якому армія Ганса Губе вийшла з оточення. Нарешті, [[7 квітня]] есесівські частини зустрілися і був пробитий вузький коридор, по якому армія Нерінга змогла вийти з оточення на захід{{sfn|Залесский|2007|p=112}}<ref>И. Мощанский. Освобождение Правобережной Украины.&nbsp;— М.: Вече, 2011.&nbsp;— С. 205—207.</ref>.

Однак німецькі війська під час прориву з-під Кам'янця-Подільського зазнали великих втрат. Так, через значні втрати у живій силі та техніці [[82-га піхотна дивізія (Третій Рейх)|82-га піхотна дивізія]] була розформована, тоді як 1-ша танкова дивізія Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» разом з [[6-та танкова дивізія (Третій Рейх)|6-ю]], [[11-та танкова дивізія (Третій Рейх)|11-ю]], [[19-та танкова дивізія (Третій Рейх)|19-ю]] та [[25-та танкова дивізія (Третій Рейх)|25-ю танковими дивізіями]] були настільки сильно розтрощені, що їх довелося зняти з [[лінія фронту|фронту]] і відправити на Захід для переформування та відновлення боєздатності<ref>Gregory Liedtke (2015). Lost in the Mud: The (Nearly) Forgotten Collapse of the German Army in the Western Ukraine, March and April 1944. The Journal of Slavic Military Studies, p. 223.</ref>.

==== Західний фронт: Нормандія, Фалез ====
У Бельгії, де проводилися заходи відновлення боєздатності дивізії, ''LSSAH'' передали в розпорядження командира [[1-й танковий корпус СС|I танкового корпусу СС]], який на цей час складався з [[101-й важкий танковий батальйон СС|101-го важкого танкового батальйону СС]], [[12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»|дивізії СС «Гітлерюгенд»]], [[17-та танково-гренадерська дивізія СС «Гьотц фон Берліхінген»|дивізії СС «Гьотц фон Берліхінген»]] та [[Танкова навчальна дивізія (Третій Рейх)|навчальної танкової дивізії]]{{sfn|Reynolds|1997|p=7}}. Гітлер тримав на особистому контролі процес реформування своєї елітної дивізії, тому техніка надходила в частини прямо з заводських конвеєрів. Набагато гірше була ситуація з поповненням особовим складом: через проблеми з кадрами було ухвалено рішення про відмову від добровільного принципу комплектування дивізії. Новобранці надходили з різних розформованих підрозділів Люфтваффе, Крігсмаріне та поліції, також було направлено понад дві тисячі юнаків з [[Гітлер'югенд]]а{{sfn|Миллер|2009|p=22—23}}. Дуже гостро стояло питання браку пального для проведення заходів [[Бойова підготовка|бойової підготовки]] та злагодження підрозділів дивізії{{sfn|Батлер|2006|p=116—117}}. До червня 1944 року переформування з'єднання було в самому розпалі: тактичні навчання проводилися лише на рівні [[взвод]]&nbsp;— [[рота]], частина підрозділів ще не отримали необхідного озброєння, а некомплект особового складу становив близько 25&nbsp;%. ''LSSAH'' дислокувалася на північ від річки Сени для протидії будь-якій можливій висадці союзників у районі [[Па-де-Кале]], який вважався Гітлером найнебезпечнішим напрямом ймовірного вторгнення противника.
[[Файл:Operation Spring.svg|міні|ліворуч|200пкс|Карта [[операція «Спрінг»|операції «Спрінг»]]. Битва за Кан. Липень 1944]]
{{main|Битва за Кан|Операція «Чарнвуд»|Операція «Юпітер»|Операція «Гудвуд»|Операція «Спрінг»}}
[[6 червня]] [[1944]] року [[Операція «Нептун»|розпочалася стратегічна морська десантна операція]] з висадки у ([[День Д|День «Д»]]) 156&nbsp;000 солдатів західних союзників на узбережжя Нормандії. Вважаючи, що це відволікаюча операція і головний удар буде завданий у найвужчому місті [[Ла-Манш]]а, основні сили [[ОКВ|Верховне командування Вермахту]] й, зокрема, [[Головнокомандування Вермахту «Захід»|командування військ «Захід»]] продовжувало утримувати свої головні сили в цьому регіоні. Перші підрозділи Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» прибули до [[Нормандія|Нормандії]] лише в ніч з 27 на 28 червня, а передислокація усієї дивізії зайняла ще тиждень{{sfn|Reynolds|1997|p=131}}.

До [[4 липня]] I танковий корпус СС був реформований і тепер він складався з дивізій ''LSSAH'' та «Гітлерюгенд»{{sfn|Reynolds|1997|p=145}}. Першим боєм, в якому вони взяли участь, була оборона села [[Карпіке]] і аеродрому в [[Операція «Віндзор»|операції союзників «Віндзор»]]{{sfn|Reynolds|1997|p=148}}. Потім відбувся ряд наступальних операцій союзників [[Битва за Кан|за опанування Кана]]&nbsp;— [[Операція «Чарнвуд»|операціях «Чарнвуд»]] і [[Операція «Юпітер»|«Юпітер»]]. [[12 липня]] танкова дивізія СС утримувала південний сектор Кана від [[Мальто]] на захід до дороги [[Кан (Кальвадос)|Кан]]—[[Фалез (Кальвадос)|Фалез]] на сході{{sfn|Reynolds|1997|p=165}}. У ніч з 14 на [[15 липня]] есесівська дивізія була замінена на позиціях [[272-га піхотна дивізія (Третій Рейх)|272-ю піхотною дивізією]] і відведена назад до району зосередження вище по дорозі Кан—Фалез між [[Іф]]ом і [[Сенто (Франція)|Сенто]]{{sfn|Reynolds|1997|p=166}}.

[[18 липня]] британський [[8-й армійський корпус (Велика Британія)|VIII армійський корпус]] силами трьох бронетанкових дивізій почав черговий наступ у напрямку утримуваного нацистами хребта Бургебю. За планом [[Операція «Гудвуд»|операції «Гудвуд»]] британське ударне угруповання [[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерала]] [[Річард О'Коннор|Р. О'Коннора]] мало потужним ударом прорвати оборону гітлерівців на ділянці [[Бреттвіль-сюр-Лез]]&nbsp;— [[Вімон (Кальвадос)|Вімон]] і в такій спосіб примусити противника ввести в битву свої останні танкові резерви для проведення контратаки. 1-ша танкова дивізія Ляйбштандарте-СС мала на цей час у строю 59 танків [[Panzer IV]], 46 [[Panzer V Пантера|«Пантер»]] та 35 [[Sturmgeschütz III|StuG III]].

1-й танковий полк СС, розташований поблизу [[Гарсель-Секвіль|Гарсель]], отримав наказ атакувати британців, які наступали на [[Сольє (Кальвадос)|Сольє]]. Здійснивши стрімкий марш до Бургебю, німецький [[танковий батальйон]] з 13 «Пантер» вступив у бій з 60 британськими танками, знищив 20 з них і захопив Сольє. Близько 12:00 I./1 батальйон «Пантер» цього танкового полку СС вступив у бій з британською 29-ю бронетанковою бригадою [[11-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|11-ї бронетанкової дивізії]]. Тим часом, основні сили ''LSSAH'' вирушили на фронт з-під Фалеза, де вони перебували в резерві. Близько 17:00 у взаємодії з [[21-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|21-ю танковою дивізією]] есесівці вдало провели контратаку і зупинили британський наступ на лівому фланзі смуги наступу{{sfn|Reynolds|1997|p=178}}.

Близько 13:00 19 липня британське командування, посиливши ударне угруповання за рахунок резервів, відновило наступ. Вони прорвались крізь позиції деяких передових німецьких підрозділів і о 16:00 підійшли до хребта Бургебю. Тут британські танкісти підпали під влучний обстріл [[Panzer V Пантера|«Пантер»]] «Ляйбштандарте», які закріпилися на позиціях на вершині хребта. Близько 15:00 до місця зіткнення підійшли підкріплення [[12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»|12-ї танкової дивізії СС]]. У [[Бій біля хребта Верр'єр|бій за хребет Верр'єр]], пояс височин, що домінували понад дорогою між [[Кан (Кальвадос)|Каном]] та [[Фалез (Кальвадос)|Фалезом]], проти 3-х танкових дивізій СС вступили сили [[2-й армійський корпус (Канада)|II канадського корпусу]] лейтенант-генерала [[Гай Сімондс|Гая Сімондса]], які розпочали [[операція «Спрінг»|операцію «Спрінг»]]. ''LSSAH'' довелося протистояти низці союзних дивізій, включаючи британські [[Гвардійська бронетанкова дивізія (Велика Британія)|Гвардійську]] і [[7-ма бронетанкова дивізія (Велика Британія)|7-му бронетанкові]], та канадські [[2-га піхотна дивізія (Канада)|2-гу]] та [[3-тя піхотна дивізія (Канада)|3-тю дивізії]]{{sfn|Reynolds|1997|p=192}}.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-299-1805-04, Nordfrankreich, Panzer VI (Tiger) beim Übungsschießen.jpg|міні|праворуч|200пкс|Танковий підрозділ «Ляйбштандарт» при проведенні заходів [[Бойова підготовка|бойової підготовки]] у Франції. 1944]]

До кінця боїв за Кан у «Ляйбштандарті» залишилося лише 63 танки і 22 штурмових гармати&nbsp;— трохи більше 50&nbsp;% штатної чисельності{{sfn|Залесский|2007|p=119-120}}.
{{main|Операція «Кобра»|Операція «Льєж»|Фалезька операція}}
[[25 липня]] 1944 року силам [[1-ша армія (США)|1-ї американської армії]] генерал-лейтенанта [[Омар Бредлі|Омара Бредлі]] вдалося прорвати німецьку оборону на західному фланзі зони висадки в рамках [[операція «Кобра»|операції «Кобра»]], вирватися з насиченої [[бокаж]]ами території [[Нормандія|Нормандії]] та, розвиваючи успіх, створити загрозу оточення німецьких військ, що тримали оборону у [[Бретань|Бретані]]. Гітлер заборонив будь-який відступ і наказав провести контрнаступ під [[Операція «Льєж»|кодовою назвою «Лютіх»]] силами [[47-й танковий корпус (Третій Рейх)|XLVII танкового корпусу]] генерала танкових військ [[Ганс фон Функ|Ганса фон Функа]] ([[2-га танкова дивізія (Третій Рейх)|2-га танкова дивізія]], частини ''LSSAH'', дивізії СС «Дас Райх» і [[116-та танкова дивізія (Третій Рейх)|116-ї танкової дивізії]]). Планом передбачалося завдати потужного удару силами 3,5 танкових дивізій по [[30-та піхотна дивізія (США)|30-й піхотній дивізії]] східніше [[Мортен]]а і прорватися до узбережжя{{sfn|Van der Vat|2003|p=163}}. Завдяки розшифровці німецького радіообміну [[Ultra (криптоаналіз)|«Ультрою»]] до 4 серпня американці знали про плани операції «Лютіх»{{sfn|D&#39;Este|1984|p=415}}. У результаті Бредлі зміг ретельно підготуватися до спроби прориву нацистів{{sfn|D&#39;Este|1984|p=416}}.

[[7 серпня]] ''LSSAH'' та інші формування першого ешелону розпочали наступ. На вістрі удару йшов 1-й танковий полк СС разом з двома батальйонами мотопіхоти, однією ротою саперів та зенітним дивізіоном, який наступав в бойовому порядку дивізії. Погода була нельотною, що дуже сприяло німцям. Дивізія СС «Дас Райх» захопила Мортен, і броньована бойова група під керівництвом Йоахіма Пайпера дійшла до Бурлопіна, але врешті їм довелося зупинити через контратаки американських військ та авіаудари. В цей час II канадський корпус почав наступ вздовж дороги Кан—Фалез, а [[15-й армійський корпус (США)|XV американський корпус]]&nbsp;— на [[Аржантан]]. Пастка закрилася, і німецьке угруповання (5 дивізій СС&nbsp;— і зокрема «Ляйбштандарт»&nbsp;— 6 танкових і 8 [[Піхотна дивізія Вермахту|піхотних дивізій вермахту]]) було затиснуте в районі Фалеза з трьох сторін [[3-тя армія (США)|3-ю американською]], [[2-га армія (Велика Британія)|2-ю британською]] і [[1-ша армія (Канада)|1-ю канадською арміями]]. Залишився лише вузький прохід між Фалезом і Аржантаном.

[[16 серпня]] німецьке командування почало відведення з-під Фалеза, але на наступний день союзники знову перейшли в наступ і [[18 серпня]] їм нарешті вдалося з'єднатися та перерізати єдиний шлях до відступу. Вдень [[21 серпня]] бої у [[Фалезька операція|Фалезькому «мішку»]] закінчилися&nbsp;— німецьке угруповання припинило існування. [[22 серпня]] деякі підрозділи ''LSSAH'' вирвалися з [[оточення]], кинувши всі свої танки та артилерію.

Під час Нормандської кампанії дивізія зазнала втрату 5000 осіб{{sfn|Reynolds|1997|pp=262–264}}.

Після нищівного розгрому під Фалезом німецькі війська [[Головнокомандування Вермахту «Захід»]] поспіхом відступали на схід, навіть не чинячи опір у східній Франції чи Бельгії, а намагаючись якомога швидше закріпитися по рубежу «лінії Зігфрида» та там чинити організований опір. До середини вересня 1944 року німці перейшли до оборони на фронті від Ла-Маншу до швейцарського кордону<ref>Б. Лиддел Гарт. Вторая мировая война.&nbsp;— М.: АСТ, 1999.&nbsp;— С. 593—595.</ref>. Рештки «Ляйбштандарта» були відведені в район [[Оснабрюк]]а, де дивізію включили до складу 6-ї танкової армії СС під командуванням Й. Дітріха. Замість важко пораненого при прориві з-під Фалезу [[Теодор Віш|Теодора Віша]] командиром Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» став [[штандартенфюрер|СС-штандартенфюрер]] [[Вільгельм Монке]]{{sfn|Залесский|2007|p=120-121}}. Протягом наступних місяців підрозділи ''LSSAH'' відновлювали свою [[боєздатність]], втім якщо чисельність особового складу вдалося довести до штатної, то бойової техніки (особливо танків і штурмових гармат) надійшло вдвічі менше, ніж належало за штатним розкладом. Відчувався найгостріший дефіцит пального, не вистачало досвідченого молодшого офіцерського і унтерофіцерського складу та кваліфікованих військових фахівців (танкістів, артилеристів, [[сапер]]ів, радистів){{sfn|Миллер|2009|p=52-53}}. У середині листопада дивізія була передислокована в район [[Кельн]]а в рамках підготовки до стратегічного контрнаступу вермахту на Заході<ref>Beevor, Antony (2015). Ardennes 1944: The Battle of the Bulge. New York: Penguin. ISBN 9780143109860.</ref>.
[[Файл:St.-Lambert-surrender.jpg|міні|праворуч|200пкс|Німецькі солдати, що капітулювали під Фалезом. Серпень 1944]]

==== Західний фронт: Арденська операція ====
У першій декаді грудня 1944 року командування вермахту розробило та підготувало новий наступ на Західному фронту&nbsp;— операцію, що отримала [[Арденнська операція|назву «Вахт ам Райн»]]. Для операції було відібрано чотири армії. [[Адольф Гітлер]] особисто відібрав для контрнаступу на північному фланзі ударного угруповання найкращі наявні війська та офіцерів, яким довіряв. Провідна роль в атаці відводилася [[6-та танкова армія (Третій Рейх)|6-й танковій армії]] СС-оберстгрупенфюрера Зеппа Дітріха. До її складу входив [[1-й танковий корпус СС|I танковий корпус СС]] [[Герман Прісс|Германа Прісса]] з 1-ю і [[12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»|12-ю танковими дивізіями СС]], [[3-тя парашутна дивізія (Третій Рейх)|3-ю парашутною]], [[12-та фольксгренадерська дивізія (Третій Рейх)|12-ю]], [[277-ма фольксгренадерська дивізія (Третій Рейх)|277-ю фольксгренадерськими дивізіями]] та [[150-та танкова бригада СС|150-ю танковою бригадою СС]] [[Отто Скорцені]], яка діяла за планом комплексної диверсійної [[операція «Грейф»|операції «Грейф»]]. Армія Дітріха завдавала головний удар у секторі Холлерат&nbsp;— Кревінкель і наступала найкоротшим шляхом до головної мети наступу&nbsp;— [[Антверпен]]а.
[[Файл:Battle of the Bulge 6th.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Прорив [[6-та танкова армія (Третій Рейх)|6-ї танкової армії СС]] на північному фланзі під час [[Арденнська операція|Арденнської операції]]]]
[[16 грудня]] 1944 року о 05:30 масовим 90-хвилинним артилерійським вогнем 1600 артилерійських систем на 130-кілометровому фронті німці розпочали контрнаступ на війська союзників. Головний удар 6-ї танкової армії припадав на позиції [[2-га піхотна дивізія (США)|2-ї]] та [[99-та піхотна дивізія (США)|99-ї американських піхотних дивізій]] [[1-ша армія (США)|1-ї армії США]]. Удар виявився раптовим для союзників, розвідка яких не зуміла виявити зосередження потужних танкових частин противника. До того ж сильний снігопад заважав англо-американській авіації діяти в інтересах наземних військ, звивши нанівець панування в повітрі. Чотири бойові бронетанкові групи есесівців, провідну роль серед яких грала бойова група [[Йоахім Пайпер|Пайпера]], що наступала на вістрі удару, подолали розрізнений опір підрозділів 2-ї і 99-ї піхотних дивізій. До вечора наступного дня німецькі танкові колони прорвалися вглиб оборони противника на 50 кілометрів і вийшла до міста [[Ставло]], в декількох кілометрах від якого у [[Спа (Бельгія)|Спа]] знаходився [[штаб]] американської армії і найбільше тилове сховище пального з понад 3 мільйонами галонів нафтопродуктів. Однак І. Пайпер переніс штурм міста на ранок, чим скористалися американці&nbsp;— евакуювавши вночі штаб і підпаливши склади з пальним<ref>А.&nbsp;С.&nbsp;Киселев. Операция «Осенний туман»/Сражение в Арденнах.&nbsp;— М.: БТВ-МН, 2004.&nbsp;— С. 28.</ref>, якого до речі конче не вистачало німцям{{sfn|Evans|2005|p=657}}{{sfn|Залесский|2007|p=122-124}}.
[[Файл:Kampfgruppe Knittel's troops on the road to Stavelot.jpg|міні|праворуч|200пкс|Есесівці групи [[Густав Кніттель|«Кніттель»]] бойової групи Пайпера на дорозі [[Сен-Віт (Бельгія)|Сен-Віт]]&nbsp;— [[Мальмеді]]. 18 грудня 1944]]

О 7:00 [[17 грудня]] німці захопили склад американського палива в [[Бюллінген]]і та, заправившись, частини бойової групи Пайпера просунулися ще на 50 кілометрів і, захопивши місто [[Стумон]], створили безпосередню загрозу [[Льєж]]у. При цьому інші бойові групи «Ляйбштандарте» значно відстали від нього, розтягнувшись по вузьких дорогах на 30 кілометрів, а інші з'єднання 6-ї танкової армії СС так і не змогли прорвати оборону противника і вийти на [[оперативний простір]]. До ділянки прориву американське командування терміново перекинуло три свіжих з'єднання: [[82-га повітрянодесантна дивізія (США)|82-гу повітряно-десантну]], [[3-тя бронетанкова дивізія (США)|3-тю бронетанкову]] і [[30-та піхотна дивізія (США)|30-ту піхотну дивізії]]. У [[Зустрічний бій|зустрічному бою]] в районі міст [[Труа-Пон]] і [[Вієлсальм]] бойова група Пайпера зіткнулася з передовими частинами 82-ї десантної дивізії, які зуміли зупинити підрозділи двох бойових груп дивізії «Адольф Гітлер» і відновити лінію фронту{{sfn|Уорвал|2010|p=266-267}}. Кілька днів есесівці вели запеклі бої в оточенні і, витративши всі боєприпаси і паливо та кинувши своїх поранених і втративши всю техніку, залишки бойової групи Пайпера невеликими групами зуміли пробитися до головних сил. [[25 грудня]] останні солдати групи Пайпера (з числа залишених в ар'єргарді, що прикривав відхід основних сил із 800 солдатів) вийшли до своїх у Петі-Спа{{sfn|Залесский|2007|p=124}}.

Під час боїв опівдні 17 грудня бойова група Пайпера натрапила на конвой 285-го батальйону польової артилерії [[7-ма бронетанкова дивізія (США)|7-ї бронетанкової дивізії США]]<ref>Cole, Hugh M. (1965). «Chapter V: The Sixth Panzer Army Attack». The Ardennes. United States Army in World War II, The European Theater of Operations. Washington, D.C.: Office of the Chief of Military History.</ref>. Після нетривалого бою американці капітулювали. Разом з іншими американцями, захопленими раніше (загалом 127 осіб), вони були роззброєні та незабаром [[Різанина в Мальмеді|розстріляні]] з кулеметів та пістолетів поблизу бельгійського селища [[Мальмеді]].

Не досягши успіху на напрямку головного удару на півночі, німецьке командування перекинуло в центральний сектор обидва танкові корпуси СС 6-ї танкової армії СС. Протягом тижня [[Облога Бастоні|за Бастонь точились]] кровопролитні бої без видимого результату для обох сторін. [[8 січня]] 1945 року, не досягши успіху та розуміючи безперспективність подальшого наступу в [[Арденни|Арденнах]] та поступового нарощування сил противника на цьому напрямку, німці завершили операцію «Вахт ам Райн». До того ж різко загострилася обстановка на Східному фронті в районі Будапешта{{sfn|Уорвал|2010|p=271}}. 6-ту танкову армію, до якої входила ''LSSAH'', відвели в глибокий тил, де почалось прискорене доукомплектування її з'єднань особовим складом і бойовою технікою. За три тижні боїв 1-ша танкова дивізія СС втратила близько 45&nbsp;% танків і САУ, однак уже до кінця лютого відновила свій бойовий парк до чисельності напередодні операції в Арденнах.

==== Східний фронт. 1945 ====
[[12 січня]] Червона армія розпочала зимовий стратегічний наступ у Польщі&nbsp;— [[Вісло-Одерська операція|Вісло-Одерську наступальну операцію]]<ref name="warfarehistorynetwork">{{Cite web |url=https://warfarehistorynetwork.com/2016/10/31/operation-spring-awakening-adolf-hitlers-last-wwii-offensive/ |title=Operation Spring Awakening: Adolf Hitler's Last WWII Offensive |accessdate=3 травня 2021 |archive-date=3 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210503121438/https://warfarehistorynetwork.com/2016/10/31/operation-spring-awakening-adolf-hitlers-last-wwii-offensive/ }}</ref>. Зважаючи на різке погіршення обстановки на Східному фронті, Гітлер наказав [[генерал-фельдмаршал]]у Герду фон Рундштедту терміново вивести з [[Арденнська операція|«битви на Виступі»]] [[1-й танковий корпус СС|I танковий корпус СС]] з 1-ю танковою дивізією Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» і 12-ю танковою дивізію СС «Гітлерюгенд», а також [[2-й танковий корпус СС|II танковий корпус СС]] з [[2-га танкова дивізія СС «Дас Райх»|2-ю танковою дивізією «Дас Райх»]] та [[9-та танкова дивізія СС «Гогенштауфен»|9-ю танковою дивізією СС «Гогенштауфен»]]<ref name="warfarehistorynetwork"/>. Ці формування мали до 30 січня бути переоснащені та відновлені після боїв і передані 6-й танковій армії під командуванням Зеппа Дітріха для майбутньої [[Операція «Фрюлінгсервахен»|операції «Весняне пробудження»]]. Гітлер хотів утримати надзвичайно важливі нафтові родовища в [[Надьканіжа]] на півдні Угорщини під своїм контролем, оскільки там перебували останні нафтопромисли, які становили 80&nbsp;% усіх запасів нафти, що перебували під контролем Третього Рейху<ref>Maier, Georg (2004). Drama Between Budapest and Vienna. Canada: J.J. Fedorowicz Publishing, Inc. p. 113. ISBN 0-921991-78-9.</ref>. Однак до 30 січня дивізії не змогли повною мірою завершити підготовку до чергового наступу.

Наприкінці лютого перед початком великомасштабного наступу, дивізії ''LSSAH'' і «Гітлерюгенд» отримали наказ у взаємодії з [[Танковий корпус «Фельдхернхалле»|танковим корпусом «Фельдхернхалле»]] провести підготовчу операцію: ліквідувати великий радянський [[плацдарм]] на західному берегу [[Грон (річка)|Грона]], котрий оборонявся силами [[7-ма гвардійська армія (СРСР)|7-ї гвардійської армії]] [[Шумилов Михайло Степанович|М. Шумилова]], й який вважався німецьким командуванням як трамплін для подальшого наступу на [[Відень]]. Основний удар завдавався силами 1-ї танкової дивізії СС, бойові групи якої вже в перший день зуміли прорвати ешелоновану оборону [[24-й гвардійський стрілецький корпус (СРСР)|24-го гвардійського стрілецького корпусу]]{{sfn|Миллер|2009|p=263—265}}. Бої тривали близько тижня і закінчилися захопленням плацдарму, проте був упущений фактор раптовості, так як радянській розвідці вдалося не тільки виявити перекидання в Угорщину з'єднань 6-ї танкової армії СС, а й визначити напрямки і терміни запланованих ударів. Протягом двох тижнів радянським військам вдалося створити багатосмужну, глибоко ешелоновану оборону. Використовуючи численні артилерійські частини РВГК, була створена ефективна [[протитанкова оборона]] щільністю до 67 гармат на кілометр фронту<ref>Исаев Алексей; Коломиец Максим. Разгром 6-й танковой армии СС. Могила Панцерваффе.&nbsp;— М.: Яуза—ЭКСМО, 2009.&nbsp;— С. 106, 111.</ref>.

[[6 березня]] [[1945]] року вермахт почав [[Операція «Фрюлінгсервахен»|операцію «Весняне пробудження»]], останню великомасштабну наступальну операцію на Східному фронтові. Головний удар завдавався силами 6-ї танкової армії СС{{#tag:ref|6-та танкова армія СС складалася з [[1-й танковий корпус СС|I]] (1-ша, 12-та танкові дивізії СС та 25-та угорська піхотна дивізії) і [[2-й танковий корпус СС|II танкових корпусів СС]] ([[2-га танкова дивізія СС «Дас Райх»]], [[9-та танкова дивізія СС «Гогенштауфен»]], [[23-тя танкова дивізія (Третій Рейх)|23-тя танкова дивізія]] і [[44-та рейхс-гренадерська дивізія «Гох унд Дойчемайстер»]]) та [[1-й кавалерійський корпус (Третій Рейх)|1-го кавалерійського корпусів]] ([[3-тя кавалерійська дивізія (Третій Рейх)|3-тя]] та [[4-та кавалерійська дивізія (Третій Рейх)|4-та кавалерійські дивізії]]) вермахту|group=Прим.}} між озерами [[Балатон]] і [[Веленце]]. Протягом трьох днів операції 1-ша танкова дивізія Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» зуміла прорвати дві смуги оборони радянських військ на вузькій ділянці фронту, завдавши при цьому великих втрат [[30-й стрілецький корпус (СРСР)|30-му стрілецькому корпусу]] 3-го Українського фронту<ref>Б.&nbsp;В.&nbsp;Соколов. Красная Армия против войск СС.&nbsp;— М.: Яуза—ЭКСМО, 2008.&nbsp;— С. 416—418.</ref>. До 15 березня 1945 року підрозділи ''LSSAH'' зуміли прорвати радянську оборону на глибину до 30 кілометрів, проте подолати третю (тилову) оборонну смугу не змогли. За час боїв на цьому напрямку в Угорщині дивізія зазнала втрату близько 10&nbsp;% особового складу і до 80&nbsp;% бронетехніки.

[[16 березня]] 1945 року війська 3-го Українського фронту, розгромивши ударне угруповання німецьких військ, без оперативної паузи перейшли в наступ на [[Відень]]. Над 6-ю німецькою танковою армією нависла загроза [[оточення]]. Протягом декількох днів підрозділи I танкового корпусу СС у складі дивізій «Ляйбштандарт» і «Гітлерюгенд», вели активні маневрені бої з частинами [[6-та гвардійська танкова армія (СРСР)|6-ї гвардійської танкової армії]] та стримували темпи її наступу, завдавши їй відчутних втрат. Через п'ять днів після початку наступу радянським військам вдалося вирватися на [[оперативний простір]] і вийти в напрямку Відня, унаслідок чого частини 6-ї танкової армії СС втратили зв'язок між собою, почався несанкціонований відхід. Підрозділи 1-ї танкової дивізії СС були роздроблені на декілька незалежних бойових груп, які не мали централізованого командування, частина з них були оточені і знищені. До кінця березня залишки ''LSSAH'' виявилися відкинутими в гірські райони Східної Австрії, де їх звели в дивізійну групу, в якій було не більше десяти [[танк]]ів і самохідних гармат{{sfn|Миллер|2009|p=327—328}}.

Радянські війська [[Віденська операція|стрімко просувалися на столицю Австрії]], тому рештки I танкового корпусу СС{{#tag:ref|За станом на [[30 квітня]] 1945 року I танковий корпус СС складалася з 1-ї, [[12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»|12-ї танкових дивізій СС]], [[37-ма добровольча кавалерійська дивізія СС «Лютцов»|37-ї добровольчої кавалерійської дивізії СС «Лютцов»]], [[710-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|710-ї]] і [[356-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|356-ї піхотних дивізій]]|group=Прим.}} опинилися не на напрямку головного удару Червоної армії. Під час запеклих боїв за Відень «Ляйбштандарт» вели бої місцевого значення на кордоні [[Віденський ліс|Віденського лісу]] і [[Баден (округ, Австрія)|Бадена]], блокуючи гірські перевали. В середині квітня, після успішного [[Штурм Відня|штурму австрійської столиці]], радянські війська почали зачистку гірських лісів, де оборонялися залишки військ СС. Командування [[група армій «Південь»|групи армій «Південь»]] дало вказівку військам припинити бої в [[Нижня Австрія|Нижній Австрії]] і відходити в зону дії союзних військ{{sfn|Миллер|2009|p=351}}. [[7 травня]] 1945 роки після отримання повідомлення про [[Акт про капітуляцію Німеччини|капітуляцію Німеччини]] командир 1-ї танкової дивізії СС [[Отто Кумм]] офіційно розпустив ''LSSAH'' і наказав своїм підрозділам здаватися в полон англо-американським військам. За згодою союзного командування близько 10 000 військовослужбовців «Ляйбштандарт» на наступний день перетнули демаркаційну лінію, встановлену по річці [[Енс (річка)|Енс]], і склали зброю в районі міста [[Штайр]]{{sfn|Уорвал|2010|p=285}}{{sfn|McNab|2009|pp=182}}.

==== Бої за Берлін ====
Частина ''LSSAH'' закінчила війну в Берліні. [[23 квітня]] 1945 року Гітлер призначив СС-бригаденфюрера [[Вільгельм Монке|Вільгельма Монке]] командуючим центральним урядовим округом (сектор «Цитадель»), куди входили [[рейхсканцелярія]] та [[фюрербункер]]{{sfn|Fischer|2008|p=42}}. [[Командний пункт]] Монке знаходився в бункерах під рейхсканцелярією. Він сформував бойову групу Монке, яка поділялася на два слабкі полки і мала чисельність приблизно 2000 осіб. Основою групи були 800 гвардійців «Ляйбштандарте» (безпосередня охорона фюрера){{sfn|Fischer|2008|pp=42–43}}. Після [[Смерть Адольфа Гітлера|самогубства Гітлера]] вони отримали наказ прориватися на захід. О 23:00 1 травня група Монке, розділівшись на кілька невеликих груп, при чому бригадефюрер очолив першу з десяти, почала прориватися з радянського оточення{{sfn|Beevor|2002|p=382}}. Кілька дуже невеликих груп змогли дістатися до американців на західному берегу [[Ельба|Ельби]], але більшість, включаючи групу Монке, не змогли прорватися крізь радянські лінії. Багато потрапили в [[полон]], а деякі покінчили життя самогубством. [[2 травня]] бойові дії офіційно закінчились за наказом [[Гельмут Вайдлінг|Гельмута Вайдлінга]], коменданта району оборони Берліна{{sfn|Fischer|2008|pp=49–50}}.

== Військові злочини Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» ==
[[Файл:LabLazhadegLaPlaineauBoisLuc'skKlaodanDuigou.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Корівник (репліка) ''Ла-Плейн-о-Буа'' поблизу [[Ворму]], де есесівці ''LSSAH'' влаштували {{не перекладено|Різанина у Ворму|різанину|en|Wormhoudt massacre}}]]
З початком Другої світової війни «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» брали активнішу участь у бойових діях під час яких військові ''LSSAH'' вчинили численні жорстокості та воєнні злочини на території Польщі, Радянського Союзу, Франції, Італії та Бельгії. За оцінками дослідників у період 1939—1945 років вони вбили приблизно 5000 військовополонених, більшість&nbsp;— на Східному фронті<ref>Margolian, Howard (2000). Conduct Unbecoming: The Story of the Murder of Canadian Prisoners of War in Normandy. University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-8360-9.</ref>.

Перші [[злочин проти людства|масові злочини проти людства]] розпочалися з перших днів Польської кампанії, коли підлеглі [[Йозеф Дітріх|Зеппа Дітріха]] стали спалювати польські села та розстрілювати мирних мешканців{{sfn|Butler|2001|p=45}}. [[4 вересня]] 1939 року війська вермахту увійшли до [[Злочев]]а, де есесівці ''LSSAH'' разом із солдатами [[17-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|17-ї піхотної дивізії]] вбили близько 200 жителів міста, як християн, так і євреїв. Згодом було спалено 80&nbsp;% відсотків міста, близько 240 будинків, підприємств та урядових будівель, а кадри спалення Злочева були використані у [[Нацистська пропаганда|нацистських]] [[Пропагандистський фільм|пропагандистських фільмах]], що демонструвались у перший тиждень війни в кінотеатрах Третього Рейху. Серед жертв були чоловіки, жінки та діти, в тому числі як жителі Злочева, так і біженці із сусіднього села. Після війни слідчим вдалося встановити 71 жертву, 58 з яких прибули зі Злочева<ref>Barbara Bojarska. Zbrodnie Wehrmachtu w Złoczewie. «Przegląd Zachodni». 3-4, s. 105—110, 1962.</ref>.

В ніч з 18 на 19 вересня 1939 року полковий [[оркестр]] під командуванням [[капельмейстер]]а Германна Мюллера-Джона був обстріляний на дорозі, загинуло декілька німецьких військовиків; на знак помсти есесівці розпочали масові обшуки у [[Блоне]], в ході яких розстріляли 50 євреїв<ref>Jochen Böhler: Zbrodnie Wehrmachtu w Polsce. Kraków: Wydawnictwo «Znak», 2009, s. 241—242. ISBN 978-83-240-1225-1.</ref>. Масові страти також були скоєні військовиками ''LSSAH'' у Болеславці, [[Тоженець|Тоженці]], [[Ґоворово (Плонський повіт)|Ґоворові]], [[Млава|Млаві]] та [[Влоцлавек]]у{{sfn|Rossino|2003|pp=114, 159–161}}.

В ході Французької кампанії [[28 травня]] 1940 року підрозділи ''LSSAH'' захопили село [[Ворму]], в якому вчинили {{не перекладено|Різанина у Ворму|різанину|en|Wormhoudt massacre}}, вбивши солдатів противника. Військовослужбовці Британського експедиційного корпусу, зокрема 2-го батальйону Королівського Ворікширського полку, 4-го батальйону Чеширського полку та деякими іншими підрозділами (включаючи французьких військових), склали зброю та здалися німцями. За командою командира 2-го [[батальйон]]у ''LSSAH'' [[гауптштурмфюрер|СС-гауптштурмфюрера]] [[Вільгельм Монке|Вільгельма Монке]] їх зачинили в корівнику ''Ла-Плейн-о-Буа'' поблизу [[Ворму]] та [[Ескельбек]]а. Есесівці оточили споруду, в якій було близько 100 осіб та закидали її [[Ручна граната|ручними гранатами]] [[Stielhandgranate 24|М-24]] вбивши декількох полонених. Потім німці відкрили вогонь впритул по безпорадним людям. Близько 80 [[Британські військовополонені Другої світової війни|британських]] та [[Французькі військовополонені Другої світової війни|французьких військовополонених]] загинули внаслідок цього злочину, лишень 15 чоловікам вдалося вціліти, втім більшість з них померла від поранень. Одиниці вижили та змогли розповісти про цю масову страту{{sfn|Butler|2001|pp=81–83}}{{sfn|Weale|2012|pp=251–253}}.

З початком кампанії на Сході есесівці Ляйбштандарте-СС, діючи на південному фланзі вермахту, брали участь у репресіях проти цивільних осіб, [[розстріл]]ах радянських військовополонених і надавали допомогу айнзатцгрупам у виявленні євреїв<ref>{{книга
 |автор          = Тим Рипли
 |заголовок      = Элитные войска Третьего рейха
 |посилання      = https://archive.org/details/isbn_9785952445802_597
 |відповідальний = 
 |місце          = М.
 |видавництво    = Центрполиграф
 |рік            = 2010
 |том            = 
 |сторінок       = 
 |сторінки       = 46—47
 |isbn           = 
 |ref            = 
}}</ref>. Так, на території Рівненської області було спалено кілька сіл і знищено частину мирних мешканців, що в них проживали. За свідченням Еріха Керна, який служив в 4-му батальйоні «Ляйбштандарте», 16-18 серпня 1941 року в селі [[Виноградівка (Баштанський район)|Виноградівка]], на знак відплати за загибель у полоні 110 солдатів ''LSSAH'', було розстріляно більше 4000 радянських військовополонених<ref>Чарльз Мессенджер. Гладиатор Гитлера.&nbsp;— Харьков: Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2010.&nbsp;— С. 131—132.</ref>. У жовтні 1941 року під час боїв за [[Таганрог]] [[командир бригади]] наказав не брати полонених протягом трьох діб і кілька тисяч [[Радянські військовополонені Другої світової війни|радянських військовополонених]] було розстріляно прямо на полі бою{{sfn|Уорвал|2010|p=172}}. У період окупації Таганрога підрозділи «Ляйбштандарте» спільно з айнзатцкомандою «10a» [[айнзатцгрупи]] «D» брали участь у знищенні 1800 євреїв<ref>Andrej Angrick. Die Einsatzgruppe D in der südlichen Sowjetunion 1941—1943.&nbsp;— Hamburg: Hamburger Edition, 2003.&nbsp;— P. 315—318.</ref>.
[[Файл:Malmedy Massacre.jpg|thumb|праворуч|200px|Наслідки [[різанина в Мальмеді|різанини в Мальмеді]]. Січень 1945]]
[[Файл:DeadBelgiumcivilians1944.jpg|thumb|праворуч|200px|Тіла розстріляних у бельгійському місті [[Ставло]] мирних мешканців. Січень 1945]]

У лютому 1943 року підрозділи «Ляйбштандарте», дислоковані в Берліні, залучали до операції «Фабрікакшен»&nbsp;— депортації 15 000 євреїв, що працювали на підприємствах військової промисловості і яких у рамках [[Остаточне розв'язання єврейського питання|«остаточного розв'язання єврейського питання»]] відправляли для подальшого знищення в таборах смерті<ref>Nazife Öztürk. Der Historikerstreit um die Rosenstraße.&nbsp;— Frankfurt am Main: GRIN Verlag, 2007.&nbsp;— P. 31—34.</ref>. Есесівці допомагали [[гестапо]] збирати євреїв у Берліні; 27–28 лютого 1943 року людей забирали прямо з робочих місць і садили до вагонів для худоби, звідки їх перевозили до концентраційних таборів. Більшість з них загинули або в Освенцімі, або в інших таборах на Сході{{sfn|Friedman|2004|p=173}}{{sfn|Strauss|1999a|p=127}}.

Взимку-навесні 1943 року [[Третя битва за Харків|під час боїв за Харків]] частинами «Ляйбштандарте» був здійснений ряд злочинів у Харківській області. [[17 лютого]] [[1943]] року військовослужбовці бойової групи [[Йоахім Пайпер|Йоахіма Пайпера]], яка отримала сумнозвісне прізвисько «паяльний батальйон» ({{lang-de|Lötlampen-Bataillon}}), провели зачистку сіл [[Єфремівка (Лозівський район)|Єфремівка]] і [[Семенівка (Первомайський район)|Семенівка]]{{sfn|Bishop|Williams|2003|p=170}}{{sfn|Arnold|1990|p=51}}{{sfn|Mitcham|2006|p=33}}. Приводом стало поранення двох офіцерів СС. Унаслідок каральної операції було вбито 872 мирних жителі. Близько 240 з них були живцем спалені у тамтешній церкві{{sfn|Parker|2014|pp=356-357}}. В ході операції командуванням дивізії був відданий наказ, що забороняв брати в полон радянських солдатів, які підлягали розстрілу на місці. За свідченнями очевидців, при штурмі Харкова солдатами «Ляйбштандарте» скоїли численні злочини проти жителів міста: розстріли, зґвалтування, пограбування. 13-17 березня 1943 року ними було знищено (спалено живцем і розстріляно) більше 700 важкопоранених [[Червоноармієць|червоноармійців]] у 1-м сортувальному армійському госпіталі, яких не встигли евакуювати до тилу<ref>А.&nbsp;В.&nbsp;Скоробогатов. Харків у часи німецької окупації (1941—1943).&nbsp;— Харків: Прапор, 2006.&nbsp;— С. 79—81.</ref>.

Під час перебування дивізії в Північній Італії восени 1943 року ''LSSAH'' продовжувала скоювати злочини проти людяності. Так, у період з 15 до 24 вересня 1943 року в населених пунктах [[Бавено]], [[Премено]], [[Арона]], [[Мергоццо]], [[Орта-Сан-Джуліо]] в районі озера [[Маджоре (озеро)|Маджоре]] військовослужбовцями «Ляйбштандарте» було вбито 49 [[Єврейські біженці|єврейських біженців]]{{sfn|Moseley|2004|p=42}}. [[19 вересня]] 1943 року, під час операції з [[Капітуляція Італії|роззброєння частин]] [[Сухопутні війська Італії|королівської італійської армії]], два військових дивізії були захоплені в полон [[Рух Опору (Італія)|італійськими партизанами]]. У помсту батальйон Пайпера піддав артобстрілу і частково спалив село [[Бовес]], унаслідок чого загинуло від 23 до 34 мирних жителів<ref>{{Cite web |url=http://www.straginazifasciste.it/?page_id=38&id_strage=29&lang=en |title=BOVES, 19.09.1943 |accessdate=13 червня 2021 |archive-date=13 червня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210613051811/http://www.straginazifasciste.it/?page_id=38&id_strage=29&lang=en }}</ref>.

У серпні 1944 року під ударами союзних армій німецькі війська відступали з Франції. [[30 серпня]] військовослужбовці дивізій СС «Адольф Гітлер» і «Гітлерюгенд» убили поблизу міст [[Таво]] і [[Пломйон]] понад 20 цивільних осіб{{sfn|Beevor|2010|p=446}}. 3 вересня 1944 року в районі бельгійського міста [[Спа (Бельгія)|Спа]], через підозри в причетності до [[Рух Опору (Бельгія)|Руху Опору]], був розстріляний 31 мирний житель{{sfn|Миллер|2009|p=49-50}}.

Масові злочини продовжувалися і під час останнього німецького наступу в Арденнах. Есесівці дивізії «Ляйбштандарте» здійснили масові розстріли мирних жителів і американських військовополонених. Згідно з даними, зібраними військової юстицією армії США, в період з 17 грудня 1944 року по 13 січня 1945 року загалом було вбито близько 450 військовополонених і понад 110 мирних жителів у бельгійських містах<ref>Чарльз Мессенджер. Гладиатор Гитлера.&nbsp;— Харьков: Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2010.&nbsp;— С. 236—237</ref>. Більшість злочинів було скоєно бойовою групою І. Пайпера, з яких найбільший суспільний резонанс отримала так звана [[різанина в Мальмеді]]. О 12:30 поблизу хутора Бауньєс, на висоті на півдорозі між містом Мальмеді та Ліньйовіль, його група натрапила на конвой 285-го батальйону польової артилерії [[7-ма бронетанкова дивізія (США)|7-ї бронетанкової дивізії США]]. Після нетривалого бою [[Американці США|американці]] капітулювали. Разом з іншими американцями, захопленими раніше (загалом 127 осіб), вони були роззброєні та відправлені у поле біля перехрестя, де німці масово розстріляли їх з кулеметів та пістолетів. З 84 загиблих [[Американські військовополонені Другої світової війни|американських військовополонених]] 41 був убитий пострілом з [[пістолет]]у в голову з близької відстані, а шістьох вбито розбиванням [[череп]]ів прикладами. За свідченням вцілілих німці добивали тих поранених, хто вижив<ref>Parker, Danny S. (2012). Fatal Crossroads: The Untold Story of the Malmédy Massacre at the Battle of the Bulge. Cambridge, MA: Da Capo. ISBN 978-0-306-81193-7</ref><ref>Reynolds, Michael (February 2003). Massacre At Malmédy during the Battle of the Bulge. World War II Magazine</ref>. Дослідник Денні С. Паркер вважає, що Пайпер або хтось із його підлеглих ухвалили рішення про вбивство полонених. Так само сталося звіряче вбивство 11 американських негрів-артилеристів поблизу бельгійського містечка [[Амель|Верет]]<ref>{{Cite web |url=https://www.usatoday.com/story/news/nation/2013/11/07/wereth-black-soldiers-battle-of-bulge-army-world-war-ii-history/3465059/ |title=Emerging from history: Massacre of 11 black soldiers |accessdate=13 червня 2021 |archive-date=22 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171022193316/https://www.usatoday.com/story/news/nation/2013/11/07/wereth-black-soldiers-battle-of-bulge-army-world-war-ii-history/3465059/ }}</ref>.

У квітні 1945 року під час [[Штурм Берліна|штурму обложеного]] радянськими військами Берліна підрозділ караульного батальйону СС «Ляйбштандарте&nbsp;— Берлін», що тримав оборонні позиції в районі рейхсканцелярії, брав участь у розстрілах кількох десятків жителів столиці за поширення [[Паніка|паніки]], відмові в покорі військовій владі, [[дезертирство]] з призовних пунктів. [[29 квітня]] 1945 року солдати «Ляйбштандарте» за особистою вказівкою фюрера за підозрою у зраді розстріляли зятя Гітлера&nbsp;— [[Герман Фегеляйн|Германа Фегеляйна]]{{sfn|Батлер|2006|p=159}}.

== Райони бойових дій ==
* [[Польща]] (вересень&nbsp;— жовтень 1939)<ref name="axishistory.com"/>;
* [[Німеччина]], [[Протекторат Богемії та Моравії|Богемія та Моравія]] (жовтень 1939&nbsp;— травень 1940);
* [[Нідерланди]], [[Франція]] (травень 1940&nbsp;— березень 1941);
* [[Румунія]], [[Болгарія]] (березень&nbsp;— квітень 1941);
* [[Югославія]], [[Греція]] (квітень&nbsp;— червень 1941);
* [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР (південний напрямок)]] (червень 1941&nbsp;— липень 1942)
* [[Франція]] (липень 1942&nbsp;— січень 1943);
* [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР (південний напрямок)]] (січень&nbsp;— серпень 1943);
* [[Італія]] (серпень&nbsp;— жовтень 1943);
* [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР (південний напрямок)]] (жовтень 1943&nbsp;— квітень 1944);
* [[Бельгія]], [[Франція]] та Західна Німеччина (квітень&nbsp;— грудень 1944);
* [[Арденни]] (грудень 1944&nbsp;— січень 1945);
* Західна Німеччина (січень&nbsp;— березень 1945);
* [[Угорщина]], [[Австрія]] (березень&nbsp;— травень 1945);

== Командування ==

=== Командири дивізії ===
* [[Файл:Knight's Cross of the Iron Cross3.jpg|25px|Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами]] СС-обергрупенфюрер та генерал Ваффен-СС [[Йозеф Дітріх]] (15 серпня 1938&nbsp;— 7 квітня 1943)
* [[Файл:Knight's Cross of the Iron Cross2.jpg|25px|Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами]] СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС [[Теодор Віш]] (7 квітня 1943&nbsp;— 20 серпня 1944)
* [[Файл:Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes-I.png|25px|Лицарський хрест Залізного хреста]] СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС [[Вільгельм Монке]] (20 серпня 1944&nbsp;— 6 лютого 1945)
* [[Файл:Knight's Cross of the Iron Cross2.jpg|25px|Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами]] СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС [[Отто Кумм]] (6 лютого&nbsp;— 8 травня 1945)
{{Фотоколонка|Bundesarchiv Bild 183-J27366, Sepp Dietrich.jpg|Theodor Wisch.jpg|SS Wilhelm Mohnke.jpg|Bundesarchiv Bild 101III-Zschaeckel-195-21, Otto Kumm.jpg|текст=Командири 1-ї танкової дивізії Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер»|ш=140|color=#D1EEEE}}

=== Підпорядкованість ===
{| bgcolor=#EFEFEF cellpadding="4" cellspacing="2" border="2" style="text-align:center"
|----- bgcolor=#7BA05B
!Час
!Корпус
!Армія
!Група армій <br/>(округ)
!Штаб<ref name="freiwilligen.sweb.cz">[http://freiwilligen.sweb.cz/DOBROVOLNICI/1divize.htm 1. SS Panzer Division Leibstandarte SS Adolf Hitler] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210815060506/http://freiwilligen.sweb.cz/DOBROVOLNICI/1divize.htm |date=15 серпня 2021 }}{{ref-cz}}</ref>
|-bgcolor=#EFEFEF
 |colspan=5 bgcolor=#adff2f | '''Полк'''
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#CADABA | '''1939'''
 |-
 | 31 серпня
 | [[13-й армійський корпус (Третій Рейх)|XIII ак]]
 | [[8-ма армія (Третій Рейх)|8 А]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Вроцлав|Бреслау]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#CADABA | '''1940'''
 |-
 | 10 травня
 | [[10-й армійський корпус (Третій Рейх)|X ак]]
 | [[18-та армія (Третій Рейх)|18 А]]
 | [[Група армій «B»]]
 | Нідерланди
 |-
 | 6 червня
 | [[14-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XIV мк]]
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|ТГр Клейста]]
 | [[Група армій «B»]]
 | північна Франція
 |-
 | 8 червня
 | [[44-й армійський корпус (Третій Рейх)|XXXXIV ак]]
 | [[6-та армія (Третій Рейх)|6 А]]
 | [[Група армій «B»]]
 | північна Франція
 |-
 | липень
 | colspan=2|''реформування''
 | [[Група армій «C»]]
 | [[Мец]]
 |-
 | серпень
 | [[45-те командування особливого призначення|XXXXV КОпр]]
 | [[1-ша армія (Третій Рейх)|1 А]]
 | [[Група армій «C»]]
 | [[Мец]]
 |-
 | вересень
 | [[25-й армійський корпус (Третій Рейх)|XXV ак]]
 | [[1-ша армія (Третій Рейх)|1 А]]
 | [[Група армій «C»]]
 | [[Мец]]
 |-
 | листопад
 | [[25-й армійський корпус (Третій Рейх)|XXV ак]]
 | [[1-ша армія (Третій Рейх)|1 А]]
 | [[Група армій «D»]]
 | [[Мец]]
 |-
 | грудень
 | [[60-те командування особливого призначення|LX КОпр]]
 | [[1-ша армія (Третій Рейх)|1 А]]
 | [[Група армій «D»]]
 | [[Мец]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#CADABA | '''1941'''
 |-
 | березень
 | [[14-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XIV мк]]
 | [[12-та армія (Третій Рейх)|12 А]]
 | —
 | [[Ботевград]]
 |-
 | квітень
 | [[40-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XXXX мк]]
 | [[12-та армія (Третій Рейх)|12 А]]
 | —
 | [[Югославія]], [[Греція]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#adff2f | '''Бригада'''
 |-
 | травень
 | colspan=3 |''переформування''
 | [[Чехословаччина]], [[Польща]]
 |-
 | липень
 | ''резерв''
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТГр]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Житомир]]
 |-
 | серпень
 | [[48-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XXXXVIII мк]]
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТГр]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Умань]]
 |-
 | вересень
 | ''резерв''
 | [[11-та армія (Третій Рейх)|11 А]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Херсон]]
 |-
 | 12 вересня
 | [[54-й армійський корпус (Третій Рейх)|LIV ак]]
 | [[11-та армія (Третій Рейх)|11 А]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Перекоп (Армянська міська рада)|Перекоп]]
 |-
 | жовтень
 | [[30-й армійський корпус (Третій Рейх)|XXX ак]]
 | [[11-та армія (Третій Рейх)|11 А]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Перекоп (Армянська міська рада)|Перекоп]]
 |-
 | листопад
 | [[3-й моторизований корпус (Третій Рейх)|III мк]]
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТГр]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Ростов-на-Дону]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#CADABA | '''1942'''
 |-
 | січень
 | [[3-й моторизований корпус (Третій Рейх)|III мк]]
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТГр]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Міус]]
 |-
 | лютий
 | [[14-й моторизований корпус (Третій Рейх)|XIV мк]]
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТГр]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Міус]]
 |-
 | червень
 | ''резерв''
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТГр]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Міус]]
 |-
 | липень
 | [[3-й моторизований корпус (Третій Рейх)|III мк]]
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТГр]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Ростов-на-Дону]]
 |-
 | серпень
 | [[2-й танковий корпус СС|тк СС]]
 | [[15-та армія (Третій Рейх)|15 А]]
 | [[Група армій «D»]]
 | [[Версаль]]
 |-
 | листопад
 | colspan=2 |''переформування''
 | [[Група армій «D»]]
 | [[Ліваро]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#adff2f | '''Панцергренадерська дивізія'''
 |-
 | грудень
 | colspan=2 |''резерв''
 | [[Група армій «D»]]
 | [[Ліваро]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#CADABA | '''1943'''
 |-
 | лютий
 | colspan=2 |''резерв ОКГ''
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Хрестище (Красноградський район)|Хрестище]]
 |-
 | березень
 | [[2-й танковий корпус СС|тк СС]]
 | [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4 ТА]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Харків]]
 |-
 | квітень
 | ''резерв''
 | [[Армійська група «Кемпф»|АГр «Кемпф»]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Харків]]
 |-
 | травень
 |colspan=2 | ''відновлення боєздатності''
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Харків]]
 |-
 | липень
 | [[2-й танковий корпус СС|II тк СС]]
 | [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4 ТА]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Бєлгород]]
 |-
 | серпень
 |colspan=2 | ''відновлення боєздатності''
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Північна Італія]]
 |-
 | вересень
 | [[2-й танковий корпус СС|II тк СС]]
 | —
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Північна Італія]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#adff2f | '''Танкова дивізія'''
 |-
 | 22 жовтня
 | [[2-й танковий корпус СС|II тк СС]]
 | —
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Північна Італія]]
 |-
 | листопад
 | [[48-й танковий корпус (Третій Рейх)|XXXXVIII тк]]
 | [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4 ТА]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Вінниця]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#CADABA | '''1944'''
 |-
 | січень
 | [[48-й танковий корпус (Третій Рейх)|XXXXVIII тк]]
 | [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4 ТА]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Вінниця]]
 |-
 | лютий
 | —
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТА]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Черкаси]]
 |-
 | березень
 | —
 | [[8-ма армія (Третій Рейх)|8 А]]
 | [[Група армій «A»]]
 | [[Черкаси]]
 |-
 | квітень
 | [[24-й танковий корпус (Третій Рейх)|XXIV тк]]
 | [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1 ТА]]
 | [[Група армій «Північна Україна»]]
 | [[Тернопіль|Тарнопіль]]
 |-
 | травень
 |colspan=2 | ''відновлення боєздатності''
 | [[ОКВ]]
 | [[Бельгія]]
 |-
 | 1 червня
 | ''резерв''
 | [[15-та армія (Третій Рейх)|15 А]]
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Гент]]
 |-
 | липень
 | [[1-й танковий корпус СС|I тк СС]]
 | [[5-та танкова армія (Третій Рейх)|ТГр «Захід»]]
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Кан (Кальвадос)|Кан]]
 |-
 | серпень
 | [[80-й армійський корпус (Третій Рейх)|LXXX ак]]
 | [[1-ша армія (Третій Рейх)|1 А]]
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Кан (Кальвадос)|Кан]]
 |-
 | 1 жовтня
 | [[1-й танковий корпус СС|I тк СС]]
 | [[7-ма армія (Третій Рейх)|7 А]]
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Айфель]]
 |-
 | жовтень
 | [[66-й армійський корпус (Третій Рейх)|LXVI ак]]
 | [[7-ма армія (Третій Рейх)|7 А]]
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Айфель]]
 |-
 | листопад
 |colspan=3 | ''відновлення боєздатності''
 | [[Зігбург]]
 |-
 | грудень
 | —
 | [[6-та танкова армія (Третій Рейх)|6 ТА]]
 | [[Головнокомандування Вермахту «Захід»]]
 | [[Айфель]]
 |-
 |colspan=5 bgcolor=#CADABA | '''1945'''
 |-
 | січень
 | [[39-й танковий корпус (Третій Рейх)|XXXIX тк]]
 | [[5-та танкова армія (Третій Рейх)|5 ТА]]
 | [[Група армій «B»]]
 | [[Арденни]]
 |-
 | лютий
 | [[Танковий корпус «Фельдхернхалле»|тк «Фельдхернхалле»]]
 | [[8-ма армія (Третій Рейх)|8 А]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Угорщина]]
 |-
 | березень
 |colspan=2 | ''відновлення боєздатності''
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Угорщина]]
 |-
 | квітень
 | [[1-й танковий корпус СС|I тк СС]]
 | [[6-та танкова армія (Третій Рейх)|6 ТА]]
 | [[Група армій «Південь»]]
 | [[Австрія]]
 |-
 | травень
 | [[1-й танковий корпус СС|I тк СС]]
 | [[6-та танкова армія (Третій Рейх)|6 ТА]]
 | [[Група армій «Австрія»]]
 | [[Австрія]]
 |-
|}

== Бойовий склад Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер» ==
{{hidden
| style = border:solid 0.5px black; width: 100%; 
| headerstyle = background: #c9dcc7; font-size: 110%;
| contentstyle = text-align: left; color:black;
| header = '''Лютий 1933'''
| content = '''Штабна охорона СС Берлін''' ({{lang-de|SS-Stabswache Berlin}})
* 117 осіб персональної охорони Адольфа Гітлера
}}
{{hidden
| style = border:solid 0.5px black; width: 100%; 
| headerstyle = background: #c9dcc7; font-size: 110%;
| contentstyle = text-align: left; color:black;
| header = '''Листопад 1933'''
| content = '''Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер»''' ({{lang-de|Leibstandarte Adolf Hitler}})'''
* 1-й батальйон
** 1-ша рота
** 2-га рота
** кулеметна рота
* 2-й батальйон
** 1-ша рота
** 2-га рота
** транспортна рота
}}
{{hidden
| style = border:solid 0.5px black; width: 100%; 
| headerstyle = background: #c9dcc7; font-size: 110%;
| contentstyle = text-align: left; color:black;
| header = '''Вересень 1939'''
| content = '''Піхотний (моторизований) полк Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер»''' ({{lang-de|Leibstandarte SS Adolf Hitler (mot)}})'''
* Штаб полку
* 1-й [[піхотний батальйон]]
** 1-ша рота
** 2-га рота
** 3-тя рота
** 4-та (кулеметна) рота
* 2-й піхотний батальйон
** 5-та рота
** 6-та рота
** 7-ма рота
** 8-ма (кулеметна) рота
* 3-й піхотний батальйон
** 9-та рота
** 10-та рота
** 11-та рота
** 12-та (кулеметна) рота
* 4-й вартовий батальйон (церемоніальних та гвардійських функцій)
* [[артилерійський дивізіон]]
* протитанкова артилерійська батарея
* розвідувальна рота
* мотоциклетна рота
* інженерна рота
* рота зв'язку
}}
{{hidden
| style = border:solid 0.5px black; width: 100%; 
| headerstyle = background: #c9dcc7; font-size: 110%;
| contentstyle = text-align: left; color:black;
| header = '''Квітень 1941'''
| content = '''Піхотний (моторизований) полк Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер»''' ({{lang-de|Infantry Regiment (mot) Leibstandarte SS Adolf Hitler}})'''
* Штаб полку
* 1-й [[механізований батальйон|моторизований батальйон]] СС
* 2-й моторизований батальйон СС
* 3-й моторизований батальйон СС
* 4-й моторизований батальйон СС
* 5-й моторизований батальйон СС
* важкий моторизований батальйон СС
* [[зенітний дивізіон]] СС
* [[дивізіон]] штурмових гармат [[штурмгешуц]] СС
* [[інженерний батальйон]] СС
* [[розвідувальний батальйон]] СС
}}
{{hidden
| style = border:solid 0.5px black; width: 100%; 
| headerstyle = background: #c9dcc7; font-size: 110%;
| contentstyle = text-align: left; color:black;
| header = '''Червень 1944'''
| content = '''1-ша танкова дивізія Ляйбштандарте-СС «Адольф Гітлер»''' ({{lang-de|1st SS Panzer Division Leibstandarte SS Adolf Hitler}})'''
* Штаб дивізії
* 1-й [[танковий полк]] СС
** 1-й танковий батальйон СС (67 «Пантер»)
** 2-й танковий батальйон СС (103 [[Panzer IV]])
* 1-й панцергренадерський полк СС
** 1-й панцергренадерський батальйон СС
** 2-й панцергренадерський батальйон СС
** 3-й панцергренадерський батальйон СС
* 2-й панцергренадерський полк СС
** 1-й панцергренадерський батальйон СС
** 2-й панцергренадерський батальйон СС
** 3-й панцергренадерський батальйон СС
* 1-й танковий [[розвідувальний батальйон]] СС
* 1-й дивізіон штурмових гармат (45 [[Sturmgeschütz III]])
* 1-й артилерійський полк СС
** 1-й артилерійський дивізіон СС (2 батареї × 105-мм САУ [[Wespe]]; 1 батарея × 150-мм САУ [[Sd.Kfz. 165 «Hummel»]])
** 2-й артилерійський дивізіон СС (2 батареї × 105-мм буксированих гармат)
** 3-й артилерійський дивізіон СС (2 батареї × 150-мм буксированих гармат; 1 батарея × 100-мм польових гармат [[100-мм польова гармата K 17|K 17]])
* 1-й [[міномет]]ний дивізіон СС «[[Небельверфер]]» (3 дивізіони × 150-мм буксированих РСЗВ)
* 1-й [[зенітний дивізіон]] СС (3 × 88-мм зенітні гармати [[88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41|FlaK 18/36/37/41]]; 2 × 37-мм зенітні гармати [[37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43|FlaK 43]])
* 1-й самохідний саперний батальйон СС
* 1-й самохідний [[батальйон зв'язку]] СС
* 1-й самохідний ремонтний батальйон СС
* 1-й санітарний батальйон СС
* 1-й батальйон постачання СС
* 1-й батальйон управління СС
}}

== Нагороджені дивізії ==

=== Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста ===
{{main|Лицарський хрест Залізного хреста|Список кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста 1-ї танкової дивізії Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»}}
За час існування дивізії 53 особи її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста. «Ляйбштандарте» посідає друге місце (після [[2-га танкова дивізія СС «Дас Райх»|2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх»]]) за кількістю кавалерів Лицарського хреста.

=== Нагороджені відзнаками ===
; Нагороджені<ref>[https://www.axishistory.com/axis-nations/germany-a-austria/waffen-ss/119-germany-waffen-ss/germany-waffen-ss-divisions/1243-1-ss-panzer-division-leibstandarte-ss-adolf-hitler Holders of high awards] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210509225122/https://www.axishistory.com/axis-nations/germany-a-austria/waffen-ss/119-germany-waffen-ss/germany-waffen-ss-divisions/1243-1-ss-panzer-division-leibstandarte-ss-adolf-hitler |date=9 травня 2021 }} {{ref-en}}</ref>:
; Нагороджені [[Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту|Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ]] для [[військове формування|військових формувань]] Вермахту за збитий [[літак]] противника:
* [[16 травня]] [[1942]]&nbsp;— ''11-та рота «Ляйбштандарте»'' за дії [[13 жовтня]] [[1941]] (91);
* [[16 травня]] [[1942]]&nbsp;— ''12-та рота «Ляйбштандарте»'' за дії [[14 жовтня]] [[1941]] (92).
{| border=1
 | 
 | Кавалери [[Нагрудний знак ближнього бою|Нагрудного знаку ближнього бою]] в золоті
 | 16
 |-
 | [[Файл:DeutschesKreuzinGold.jpg|border|40px]]
 | Кавалери [[Німецький хрест|Золотого Німецького Хреста]]
 | 101
 |-
 | [[Файл:Deutsches Kreuz in Silber.jpg|border|40px]]
 |Кавалери [[Німецький хрест|Срібного Німецького Хреста]]
 | 2
 |-
 | [[Файл:Knight's Cross of the Iron Cross2.jpg|border|40px]]
 |[[:Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами|Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами]]
 | 3
 |-
 | [[Файл:RK EK mit eichenlaub-2.png|border|40px]]
 |[[:Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям|Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям]]
 | 10
 |-
 | [[Файл:Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes-I.png|border|40px]] 
 |[[:Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста|Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста]]<ref>{{Cite web |url=https://www.axishistory.com/list-all-categories/119-germany-waffen-ss/germany-waffen-ss-divisions/1249-knights-cross-holders-of-1-ss-panzer-division-leibstandarte-ss-adolf-hitler |title=Knight's Cross Holders of 1. SS-Panzer-Division Leibstandarte SS Adolf Hitler |accessdate=20 червня 2021 |archive-date=5 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210505145643/https://www.axishistory.com/list-all-categories/119-germany-waffen-ss/germany-waffen-ss-divisions/1249-knights-cross-holders-of-1-ss-panzer-division-leibstandarte-ss-adolf-hitler }}</ref>
 | 53
 |-
 | [[Файл:Ehrenblattspange Heer.jpg|40px|]]
 |Кавалери Почесної відзнаки Сухопутних військ <br />«[[Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ]]»
 | 14
 |}
* Нагороджені [[Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту|Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ]] за збитий [[літак]] противника (1)

== Див. також ==
* [[Список дивізій Ваффен-СС]]
* [[503-й важкий танковий батальйон (Третій Рейх)]]
* [[102-й важкий танковий батальйон СС]]
* [[1-ша бронетанкова дивізія (Франція)]]
* [[136-та танкова дивізія «Джовані Фашисті»]]
* [[1-ша гвардійська танкова дивізія (СРСР)]]

== Примітки ==
;Коментарі
{{Reflist|group=Прим.}}

;Джерела
{{reflist|3}}

== Література ==
* Butler, Rupert (2001). SS-Leibstandarte: The History of the First SS Division, 1934–45. Staplehurst: Spellmount. ISBN 978-1-86227-117-3.
* Cook, Stan; Bender, Roger James (1994). Leibstandarte SS Adolf Hitler: Uniforms, Organization, & History. San Jose, CA: James Bender Publishing. ISBN 978-0-912138-55-8.
* {{cite book|first=Carlo|last=D'Este|author-link=|title=Decision in Normandy: The Real Story of Montgomery and the Allied Campaign|url=https://archive.org/details/decisioninnorman0000carl|publisher=Penguin Books|location=London|year=2004|isbn=0-141-01761-9}}
* [[Річард Еванс|Evans, Richard J.]] (2005). The Third Reich in Power. New York: Penguin Group. ISBN 978-0-14-303790-3.
* Flaherty, T. H. (2004) [1988]. The Third Reich: The SS. Time-Life. ISBN 1-84447-073-3.
* Glantz, David M.; House, Jonathan M. (1995). When Titans Clashed: How the Red Army Stopped Hitler. ISBN 978-0-7006-0717-4.
* Herbert Walther: Die 1. SS-Panzer-Division Leibstandarte Adolf Hitler. Eine Dokumentation in Wort und Bild., Dörfler-Verlag, Oktober 2001{{ref-de}}
* Hoffmann, Peter (2000). Hitler's Personal Security: Protecting the Führer 1921—1945. New York: Da Capo. ISBN 978-0-306-80947-7.
* McNab, Chris (2009). The SS: 1923—1945. Amber Books Ltd. ISBN 978-1-906626-49-5.
* Reynolds, Michael Frank (1997). Steel inferno: I SS Panzer Corps in Normandy: The Story of the 1st and 12th SS Panzer Divisions in the 1944 Normandy Campaign. Steelhurst: Spellmount. ISBN 1-873376-90-1.
* Stein, George H. (1984). The Waffen SS: Hitler's Elite Guard at War, 1939—1945. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-9275-0.
* {{cite book|first=Dan|last=van der Vat|author-link=|title=D-Day; The Greatest Invasion, A People's History|url=https://archive.org/details/ddaygreatestinva0000vand_x8f3|publisher=Madison Press|location=Aurora, Illinois|year=2003|isbn=1-55192-586-9}}
* Weale, Adrian (2012). Army of Evil: A History of the SS. New York; Toronto: NAL Caliber (Penguin Group). ISBN 978-0-451-23791-0.
* Руперт Батлер. SS-Leibstandarte. История первой дивизии СС «Лейбштандарт», 1933—1945.&nbsp;— М.: АСТ, 2006.&nbsp;— 190 с.&nbsp;— 5000 экз.&nbsp;— ISBN 5-17-036645-0.
* Теодор Миллер. Агония 1-го танкового корпуса СС.&nbsp;— М.: Яуза, 2009.&nbsp;— 400 с.&nbsp;— (Войска СС в бою. Врага надо знать в лицо!).&nbsp;— 3500 экз.&nbsp;— ISBN 978-5-9955-0059-9
* Залесский К.&nbsp;А.&nbsp;Войска СС.&nbsp;Военная элита Третьего Рейха.&nbsp;— М.: Яуза-пресс, 2009.&nbsp;— с.280-286. ISBN 978-5-9955-0081-0{{ref-ru}}
* Залесский К.&nbsp;А.&nbsp;[https://fotomuseum-brd.io.ua/s2637651/zalesskiy_k._-_komandiry_leybshtandarta|Командиры «Лейбштандарта»].&nbsp;— М.: АСТ, 2007.&nbsp;— 320 с.&nbsp;— 3000 экз.&nbsp;— ISBN 5-271-15892-6{{ref-ru}}
* Уорвал Н. Войска СС: История и факты.&nbsp;— Ростов-на-Дону: Феникс, 2010.&nbsp;— 350 с.&nbsp;— (Псы войны).&nbsp;— 2500 экз.&nbsp;— ISBN 5-222-16978-2.{{ref-ru}}

== Посилання ==
{{commonscat|1st SS Division Leibstandarte}}
* {{cite web|url=http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Gliederungen/PanzergrenadierdivisonenSS/1SSPGD.htm|title=SS-Panzergrenadier-Division "Leibstandarte Adolf Hitler"|publisher=на lexikon-der-wehrmacht.de|accessdate=27 лютого 2021|archive-date=19 серпня 2011|archive-url=https://www.webcitation.org/612vUSi32?url=http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Gliederungen/PanzergrenadierdivisonenSS/1SSPGD.htm}} {{ref-de}}
* {{cite web|url=http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Gliederungen/PanzerdivisionenSS/1SSPD.htm|title=1. SS-Panzer-Division "Leibstandarte SS Adolf Hitler"|publisher=на lexikon-der-wehrmacht.de|accessdate=27 лютого 2021|archive-date=13 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210513070528/http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Gliederungen/PanzerdivisionenSS/1SSPD.htm}} {{ref-de}}
* {{cite web |url=http://www.okh.it/units/4division/SSDiv/SSDLAH.htm |title=Leibstandarte SS Adolf Hitler SS-Division (mot.) "Leibstandarte SS Adolf Hitler" |publisher=на okh.it |accessdate=27 лютого 2021 |archive-date=19 серпня 2011 |archive-url=https://www.webcitation.org/612vUyPYV?url=http://www.okh.it/units/4division/SSDiv/SSDLAH.htm }} {{ref-it}}
* {{cite web |url=https://www.axishistory.com/axis-nations/germany-a-austria/waffen-ss/119-germany-waffen-ss/germany-waffen-ss-divisions/1243-1-ss-panzer-division-leibstandarte-ss-adolf-hitler |title=1. SS-Panzer-Division Leibstandarte SS Adolf Hitler |publisher=на axishistory.com |accessdate=27 лютого 2021 |archive-date=9 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210509225122/https://www.axishistory.com/axis-nations/germany-a-austria/waffen-ss/119-germany-waffen-ss/germany-waffen-ss-divisions/1243-1-ss-panzer-division-leibstandarte-ss-adolf-hitler }} {{ref-en}}
* [http://www.panzerace.net/the-waffen-ss/the-leibstandarte.html A SHORT HISTORY OF THE LEIBSTANDARTE SS ADOLF HITLER] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210323083942/http://www.panzerace.net/the-waffen-ss/the-leibstandarte.html |date=23 березня 2021 }}{{ref-en}}
* [https://www.dday-overlord.com/en/battle-of-normandy/forces/germany/1-ss-panzer-division-history 1. SS Panzer-Division LSSAH history] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220327092840/https://www.dday-overlord.com/en/battle-of-normandy/forces/germany/1-ss-panzer-division-history |date=27 березня 2022 }}{{ref-en}}
* [http://www.maparchive.ru/nara-doc/Waffen-SS/LEIBSTANDARTE_SS_ADOLF_HITLER.pdf LEIBSTANDARTE ADOLF HITLER&nbsp;— PREHISTORY] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211005110037/http://www.maparchive.ru/nara-doc/Waffen-SS/LEIBSTANDARTE_SS_ADOLF_HITLER.pdf |date=5 жовтня 2021 }}{{ref-en}}
* [http://www.maparchive.ru/nara-doc/Waffen-SS/1_SS_PANZER-DIVISION_LSSAH.pdf 1. SS PANZER-DIVISION «LSSAH»&nbsp;— UNIT HISTORY] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200605080323/http://www.maparchive.ru/nara-doc/Waffen-SS/1_SS_PANZER-DIVISION_LSSAH.pdf |date=5 червня 2020 }}{{ref-en}}
* [http://www.wolfschanze.ru/wss/div/01.htm 1-я танковая дивизия СС Лейбштандарт «Адольф Гитлер»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200709162225/http://www.wolfschanze.ru/wss/div/01.htm |date=9 липня 2020 }}{{ref-ru}}
* [https://www.mihistory.kiev.ua/reich/tank_vo/pd-ss/1pdSS.htm 1-я танковая дивизия СС «Лейбштандарт СС Адольф Гитлер»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200129163449/http://www.mihistory.kiev.ua/reich/tank_vo/pd-ss/1pdSS.htm |date=29 січня 2020 }}{{ref-ru}}
* [http://tankfront.ru/deutschland/SS/div01ss.html Лейбштандарт Адольф Гитлер] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200714210802/http://tankfront.ru/deutschland/SS/div01ss.html |date=14 липня 2020 }}{{ref-ru}}

{{Бібліоінформація}}

{{Танкові дивізії Третього Рейху}}
{{Збройні сили Німеччини у Другій світовій війні}}
{{Організація СС}}

{{Портали|Нацистська Німеччина|Друга світова війна|Війна}}

{{Добра стаття}}

[[Категорія:Танкові дивізії Ваффен-СС]]
[[Категорія:Військові формування, засновані 1933]]
[[Категорія:Військові формування, розформовані 1945]]
[[Категорія:Адольф Гітлер]]
[[Категорія:Елітні війська]]
[[Категорія:Засновані в Німеччині 1933]]