Унісон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Унісон (італ. unisono, від лат. unus — один і sonus — звук; франц. unisson; англ. unison) — одночасне звучання двох або декількох звуків однакової висоти. Також виконання мелодії на різних інструментах чи голосами в приму.

Прийняте ототожнення унісону і чистої прими пов'язано з введенням на початку 18 століття рівномірно темперованого строю. Завдяки поділу чистої октави на 12 рівних півтонів музичний стрій набув замкнутого характеру, внаслідок чого кожен звук октави отримав декілька енгармонічно рівних значень. Це зумовило появу інтервалу збільшеної прими, енгармонічно рівного малій секунді, у зв'язку з чим мелодичне (при повторенні звуку) і гармонічне звучання в унісон будь-якого ступеня звукоряду стало називатися чистою примою. У 2-голосному контрапункті строгого стилю унісон є початковим і завершуючим інтервалом.

Джерела

  • Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
  • Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)