Кон'югація (хімія)

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 серпня 2016, заснована на цій версії.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кон'югація (значення).

Наявність такої структурної особливості, коли кожна пара кратних зв'язків(подвійних чи потрійних) у поліненасиченій

молекулі розділені одним одинарним зв'язком.

Особливість взаємодії орбіталей, що означає альтернування між сильною і слабкою орбітальною взаємодією та приводить до відповідного альтернування резонансних інтегралів.
Тип електронної взаємодiї в структурах молекулярних частинок з кратними зв'язками, що чергуються мiж собою, або з вакантними (B, Al), напiввакантними чи заповненими вiльною парою електронiв (O, S, N) р-орбiталями, в результатi чого спостерiгається тенденцiя до вирiвнювання зв'язкiв внаслiдокперекривання сусiднiх р-орбiталей атомiвi утворення багато-центрових делокалiзованих π-молекулярних орбiталей молекули.

Вживання термiна гетерокон'юґацiя (напр., у кон'югованих гетероциклах) IUPAC не рекомендує.

Див. також

Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.