Гуаска Тикісоке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:11, 23 лютого 2018, створена RarBot (обговорення | внесок) (Шаблон:Картка:Особа -> Шаблон:Особа)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуаска Тикісоке
Народився невідомо
м.Гуатавіта
Помер 1540
·вбито
Підданство королівство Іспанія
Національність муїска
Посада усаке
Попередник Псіхіпкуа
Наступник Гуаска Паусо
Конфесія католицизм

Гуаска Тикісоке (*д/н —1540) — усаке (правитель) держави муїсків Гуатавіта. Мав також титул Великий Гуатавіта. Його ім'я перекладається як Ширяючий орел. Після прийняття християнства змінив ім'я на Фернандо де Гуатавіта.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Орла, володарів вождівства Гуатавіта, що входило до складу об'єднання Баката. Про дату народження немає відомостей. Відповідно до записів Гонсало Хіменеса де Кесада, під час зустрічі у 1537 році Гуаска Тикісоке виглядав як людина середнього віку. Про молоді роки немає відомостей. Знано, що згідно з ритуалом 7 років провів усамітнено у далеких печерах, перш ніж перебрав владу після смерті свого вуйао Псіхіпкуа. Був останнім, хто здійснив обряд, відомий як Ельдорадо.

У 1537 році після поразок військ Тіскесусе від іспанських конкусадорів на чолі із Кесадою, перейшов на бік останніх. Сприяв захопленню іспанцями держави баката, а потім Хунза. Надавав їм вояків та харчі. Водночас дав опис політичної ситуації та допоміг захопити соляні та смарагдові копальні. Незабаром прийняв християнство під ім'ям Фернандо, визнавши владу короля Іспанії Карла I Габсбурга.

Восени 1540 році вступив у змову проти іспанців разом з усаке Ірака та Дуїтама. Втім їх було викрито наложницею одного з іспанців Соратамою. В результаті у січні 1540 року за наказом братів де Кесада Гуаску Тикісоке було вбито. Майно його конфісковане. В результаті небіж останнього Гуаска Паусо (Орлине пір'я) не отримав нічого, крім титулу.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Herrera Angel, Martha. «Los señores muiscas» (Revista Credencial Historia, No. 44, Bogotá, 1993)