Гошко Микола Васильович

Микола Васильович Гошко (нар. 2 листопада 1941, с. Зібранівка, Снятинський район, Івано-Франківська область — 25 березня 2003, м. Чернівці) — український прозаїк, журналіст, краєзнавець.

Життєпис

У 1965 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького держуніверситету (нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Працював у райгазетах Буковини, кореспондентом тижневику «Молодий буковинець», кореспондентом і редактором Чернівецького обласного радіо. Багато років завідував редакційно-видавничим відділом обласного центру народної творчості.

Творчість

Його новели друкувалися в збірниках «Калинові корали», «Від Дністра до Черемошу», в обласній та республіканській періодиці. У 1972 р. в ужгородському видавництві «Карпати» вийшла перша книга новел М. Гошка «Зозулі накували», відтак — збірки новел «А обруч котиться», «Впав хлопець молодий», «Журавка». Видав збірку буклетів «Співці оновленого краю» (1990), куди увійшли розповіді з портретами 17 буковинських композиторів, диригентів і музикантів, серед яких статті про В. Михайлюка, М. Новицького, П. Дворського, М. Мафтуляка. Фахівці високо оцінили новелістику зібранівчанина, підкреслюючи плідне продовження ним новелістичних здобутків Василя Стефаника.

Джерела

• Гошко Микола Васильович // Література і мистецтво Буковини в іменах: (словник-довідник) / М. Богайчук. — Чернівці: Букрек, 2005. — С. 70