Закон історичного розвитку біологічних систем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 01:44, 6 липня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зако́н істори́чного ро́звитку біологі́чних систе́м — це закон, згідно з яким розвиток біологічних систем є результат збільшення ефекту зовнішньої роботи біосистеми (впливу організму на середовище) у відповідь на отриману із зовнішнього середовища одиницю енергії. Відкрито Е. Бауером (1935). Цей закон відомий також як принцип максимуму ефекту зовнішньої роботи.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Гл. ред. Молдавской советской энциклопедии. — 1989. — 406 с. Архів оригіналу за 9 листопада 2014.