ГЕС Дехар
| ГЕС Дехар | |
|---|---|
 | |
| 31°24′47.303640100003″ пн. ш. 76°52′7.1760001000199″ сх. д. / 31.41314° пн. ш. 76.86866° сх. д. | |
| Країна |  Індія |
| Стан | діюча |
| Річка | Біас |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1977 – 1983 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 990 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 320 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 6 BHEL |
| Витрата через турбіни | 372 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 6 BHEL |
| Потужність гідроагрегатів | 6х65 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам’яно-накидна |
| Висота греблі | 76 м |
| Довжина греблі | 255 м |
| Власник | Bhakra Beas Management Board |
| Оператор | Bhakra Beas Management Boardd |
  ГЕС Дехар | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Дехар – гідроелектростанція на півночі Індії у штаті Гімачал-Прадеш. Використовує деривацію ресурсу із річки Біас, яка впадає праворуч до Сатледжу (найбільший лівий доплив Інду). При цьому відбір води здійснюється між станціями створеного на Біасі каскаду – ГЕС Ларджі та ГЕС Понг.
В межах проекту річку перекрили кам’яно-накидною греблею Пандох висотою 76 метрів та довжиною 255 метрів, яка потребувала 1,6 млн м3 матеріалу. На час будівництва воду відвели за допомогою тунелю довжиною 0,64 км. Гребля утримує водосховище з площею поверхні 1,8 км2 та об’ємом 41 млн м3 (корисний об’єм 18,6 млн м3).[1][2]
Зі сховища ресурс спрямовується до дериваційної траси, яка перетинає водорозділ між Біас та Сатледж. Її перша ділянка виконана у вигляді тунелю довжиною 13,1 км з діаметром 7,6 метра, котрий переходить у канал довжиною 11,8 км. Останній закінчується у проміжному балансувальному резервуарі Судернагар, створеному на висотах правобережжя річки Suketi Khad, лівої притоки Біасу. З цієї водойми корисним об’ємом 3,7 млн м3 починається другий тунель довжиною 12,4 км з діаметром 8,5 метра, котрий виходить у долину Сатледж. Після вирівнювального резервуару висотою 125 метрів з діаметром 23 метра ресурс через три напірні водоводи, котрі у підсумку розгалужуються на шість, подається до машинного залу.
Основне обладнання станції становлять шість турбіни типу Френсіс потужністю по 165 МВт, які використовують напір у 320 метрів.
Відпрацьована вода потрапляє до Сатледжу та в подальшому використовується для виробництва електроенергії на ГЕС Бхакра.[3][4]
Примітки
- ↑ NATIONAL REGISTER OF LARGE DAMS (PDF).
- ↑ Dehar | Generating Station | Projects | Bhakra Beas Management Board | Chandigadh | India. bbmb.gov.in. Процитовано 9 червня 2019.
- ↑ Kaushish, S. P.; Naidu, B. S. K. (1 січня 2002). Silting Problems in Hydropower Plants (англ.). CRC Press. ISBN 9789058092380.
- ↑ Dehar Power Station India - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 9 червня 2019.