Телетермальні родовища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:44, 25 жовтня 2019, створена Білецький В.С. (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Телетермальні родовища — тип гідротермальних родовищ корисних копалин, сформованих внаслідок відкладення мінеральної маси з гарячих мінералізованих водних розчинів, що циркулюють неглибоко від поверхні землі і володіють температурою від 50 до 200 ° С. Зазвичай утворюють пластоподібні поклади, рідше жильні тіла з порівняно простим мінеральним складом руди (деякі родовища руд стибію, ртуті, бариту, флюориту). Телетермальні родовища виділені американським геологом Л. Грейтоном в 1933. Починаючи з 1969 Телетермальні родовища свинцевих, цинкових і мідних руд виділяють в особливий клас стратиформних родовищ.

Література[ред. | ред. код]

  • Смирнов В. И., Геология полезных ископаемых, 2 изд., М., 1969.