Злобін Геннадій Карпович

Злобін Геннадій Карпович
Народився	15 жовтня 1927(1927-10-15) (96 років) місто Кадіївка, тепер Луганської області
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Геннадій Карпович Злобін (нар. 15 жовтня 1927(19271015), місто Кадіївка, тепер Луганської області) — український радянський партійний діяч, заслужений будівельник України, голова Держбуду Української РСР. Перший президент Академії будівництва України. Депутат Верховної Ради УРСР 7—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1971 р. Член ЦК КПУ в 1971—1990 р.

Біографія

Народився в родині шахтаря Карпа Григоровича та домогосподарки Тетяни Кирилівни Злобіних.

З 1935 року навчався в середній школі № 2 міста Кадіївки. 31 грудня 1941 року родина Злобіних була евакуйована в село Михайлівку Казахської РСР. Влітку 1942 року родина переїхала до міста Ленгеругля (Казахська РСР). У 1943 році закінчив 7-й клас середньої школи міста Ленгеругля.

У 1943 році — учень у столярній майстерні рудоуправління «Ленгервугілля», потім учень у механічному цеху. У 1943—1944 роках — курсант Харківської спеціальної артилерійської школи у місті Чирчик.

У 1944 році вступив до Кадіївського гірничого технікуму. У 1945 році вступив до Харківського інституту інженерів-механіків, після закінчення першого курсу якого перевівся до Харківського гірничого інституту, який закінчив у 1951 році, отримавши спеціальність гірничого інженера-шахтобудівника.

У 1951—1952 роках — начальник будівельної дільниці шахтобуду на уранових розробках в системі Південно-Східного гірничо-хімічного комбінату поблизу Уч-Кургана Наманганської області Узбецької РСР.

У 1952—1953 роках — начальник дільниці, головний інженер будівельного управлінні з відновлення шахти № 4/біс міста Красного Луча Ворошиловградської області. З 1953 року — заступник начальника, начальник виробничого відділу тресту «Краснолучшахтобуд» Ворошиловградської області.

Член КПРС з 1955 року.

У 1956—1957 роках — головний інженер шахти «Ново-Павлівська—Східна». У 1957 році — начальник будівельного управління зі спорудження Харківських комсомольських шахт № 1 і № 2 тресту «Краснолучшахтобуд» Ворошиловградської області.

У 1957—1959 роках — головний інженер тресту «Свердловськшахтобуд» у місті Свердловську Луганської області. У 1959—1961 роках — заступник начальника технічного відділу, заступник головного інженера, головний інженер комбінату «Донбасантрацитшахтобуд» у місті Красному Лучі Луганської області.

У 1961—1963 роках — начальник комбінату «Донбасантрацитшахтобуд» у місті Красному Лучі Луганської області.

У 1963—1964 роках — заступник міністра будівництва Української РСР.

У 1964—1975 роках — завідувач відділу будівництва і міського господарства ЦК КПУ.

12 травня 1975 — 1990 року — голова Державного комітету Української РСР у справах будівництва (Держбуду).

З 1990 року — на пенсії. У 1990—1993 роках — президент Спілки цивільних інженерів України.

З 1993 року — президент Академії будівництва України.

Автор багатьох винаходів і патентів, публікацій, серед яких монографія ««Капитальное строительство в Украинской ССР» (1984), «Чернобыль - послеаварийная программа строительства» (1998), «Будівництво: видатні інженери України» (2000; усі – Київ).

Нагороди

• орден Жовтневої революції (1971)
• чотири ордени Трудового Червоного Прапора (8.08.1964, 1966, 1973, 1986)
• орден Дружби народів (14.10.1977)
• орден «За заслуги» 3-го ст. (1997)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.03.1958)
• лауреат премії Академії будівництва України імені Буднікова (1997)
• двічі лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (1981, 2000)
• заслужений будівельник Української РСР
• Орден Святого Дмитра Солунського 4-го ступеня з присвоєнням титулу «Воїн ордену „Святий Дмитро Солунський“» — за  високі досягнення і заслуги перед українським народом та Українською Православною Церквою (2000)
• Орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня ( 2003)

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

Посилання

• [1]