Логинов Микола Олексійович

Логинов Микола Олексійович
Народився	4 грудня 1900(1900-12-04) село Вороніно Ржевського повіту Тверської губернії, тепер Тверської області, Російська Федерація
Помер	1967 місто Москва
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Мико́ла Олексі́йович Ло́гинов (4 грудня 1900(19001204), село Вороніно Ржевського повіту Тверської губернії, тепер Тверської області, Російська Федерація — 1967, місто Москва) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Тамбовського обласного комітету ВКП(б). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1941—1946).

Біографія

Народився в родині робітника-токаря. З травня 1914 року проживав у Петрограді. У травні — серпні 1917 року — бляхар-паяльщик заводу вогнегасників акціонерного товариства «Мінімакс». З вересня 1917 по квітень 1918 не працював, знаходився на утриманні батька. У 1918 році закінчив чотирикласне міське училище в Петрограді.

У квітні — листопаді 1918 року — курсант перших радянських кавалерійських курсів командного складу РСЧА в Петрограді.

З грудня 1918 по березень 1920 року — командир взводу і командир ескадрону 1-ї окремої кавалерійської бригади (з 1919 року — 13-ї окремої кавалерійської бригади) на Південному фронті.

Член РКП(б) з липня 1919 року.

У квітні — червні 1920 року — командир сотні 8-ї червонокозачої дивізії в Криму. З червня по жовтень 1920 року — командир сотні, помічник командира полку 8-ї червонокозачої дивізії на Польському фронті. У листопаді 1920 — березні 1921 року — помічник командира полку 8-ї червонокозачої дивізії «по боротьбі з бандитизмом» в Київській і Подільській губерніях.

З березня по серпень 1921 року — слухач відділення командирів полків вищої кавалерійської школи в Петрограді.

У вересні 1921 — березні 1923 року — помічник командира 2-го полку 1-ї дивізії Запорізького червоного козацтва «по боротьбі з бандитизмом» в Подільській губернії. З квітня 1923 по березень 1925 року — командир 4-го кавалерійського полку 1-ї Запорізької дивізії РСЧА в містах Деражня і Проскурів Подільської губернії.

У квітні 1925 — липні 1927 року — інструктор окремого кавалерійського прикордонного полку в містах Улан-Батор і Кобдо (Монголія).

З серпня 1927 по серпень 1928 року — слухач відділення командирів полків кавалерійських курсів удосконалення командного складу в місті Новочеркаську.

У вересні 1928 — січні 1929 року — начальник штабу 38-го полку 7-ї кавалерійської дивізії в Мінську.

З січня 1929 по травень 1931 року — не працював, знаходився на пенсії в місті Ялті Кримської АРСР.

У червні — жовтні 1931 року — завідувач павільйону Всесоюзної будівельної виставки в Москві. У листопаді 1931 — січні 1936 року — завідувач мобілізаційного секретного відділу Московської міської і обласної ради профспілок. З січня 1936 по лютий 1937 року — начальник спецвідділу тресту «Мосштамп» у Москві.

У лютому 1937 — січні 1938 року — слухач Промислової академії імені Кагановича в Москві, закінчив чотири курси.

У лютому 1938 — березні 1940 року — 2-й секретар Курського обласного комітету ВКП(б).

У березні 1940 — червні 1942 року — 1-й секретар Тамбовського обласного комітету ВКП(б), голова Тамбовського міського комітету оборони.

У серпні 1942 — квітні 1944 року — заступник начальника відділу кадрів Народного комісаріату середнього машинобудування СРСР.

У квітні — травні 1944 року — 2-й секретар, з травня 1944 по серпень 1951 року — 1-й секретар Ростокинського (Щербаковського) районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У серпні 1951 — квітні 1952 року — директор Карачаровського заводу «Пластмас» Міністерства хімічної промисловості СРСР.

З квітня по серпень 1952 року — заступник керуючого Всесоюзного об'єднання «Радекспортфільм».

У серпні — грудні 1952 року — заступник начальника квартирно-експлуатаційного управління Московського військового округу.

З грудня 1952 по серпень 1954 року — заступник директора Головного ботанічного саду АН СРСР у Москві.

З грудня 1954 по жовтень 1955 року — заступник начальника, у жовтні 1955 — січні 1957 року — начальник Управління училищ механізації сільського господарства Головного управління трудових резервів при РМ СРСР.

Потім — на пенсії в Москві. Партійні документи погашені Московським міським комітетом КПРС в жовтні 1967 року як на померлого.

Нагороди

• орден Вітчизняної війни І ст.
• орден Червоного Прапора
• медалі

Джерела

• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. (рос.)