Буцик Євген Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:23, 21 серпня 2020, створена Perohanych (обговорення | внесок) (Відзнаки)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Євген Георгійович Буцик (народився 1951 року в селі Ясна Поляна Амурської області, РРФСР) — український письменник, лауреат літературної премії імені Тодося Осьмачки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Коли Євгенові виповнилося 10 років, його родина переїхала в Приморський край, до одного із заможних українських сіл Далекого Сходу – Вишнівки Спаського району.

Після загальноосвітньої школи Євген навчався в училищі міста Находка, служив в армії на острові Сахалін – наводчиком, а потім командиром танка. Після демобілізації жив на Камчатці, працював слюсарем в будівельной організації «Камчатсільбуд».

В 1975 році Є. Буцик повернувся на Україну, де брав участь в ліквідації наслідків техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС

Двічі одружений.

Творчість

[ред. | ред. код]

2018 року вийшла друком перша частина автобіографічного роману з трьох частин «Ціна рабства», що викликала значний інтерес як у читацького загалу, так і відомих майстрів письменників. «Це велика книга життя», –відгукнувся Володимир Яворівський.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 2020 — переможець літературного інтернет-конкурсу «Осьмачка – 125» (номінація «проза»).

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Алла Малієнко. Євген Буцик: «Воскресіння роду й народу» — роздуми над книжкою «Ціна рабства» Євгена Буцика // «Літературна Україна». — № № 31–32 (5864–5865) 22 серпня 2020 р.. — С. 8.