Глабела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:05, 23 серпня 2020, створена Олексій Мажуга (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глабела

Глабела (від лат. Glabellus «безволосий, гладкий», від лат. Glaber «гладенький») — у краніометрії, ділянка на носовому відростку лобової кістки черепа людини, яка найбільш виступає вперед в медіально-стрілові площині, лобова кістка тут утворює більш-менш виражену опуклість (на дитячих черепах ця опуклість відсутня). Розташована між надбрівними дугами і є найбільш передньою точкою лобової кістки на середній лінії черепа. Глабелою, також, називають надперенісся, частину лобової кістки між надбрівними дугами і лобовими буграми.

В медичній практиці

[ред. | ред. код]

Глабелярний рефлекс

[ред. | ред. код]

Постукування по глабелі призводить до змикання повік при перших кількох ударах, потім моргання має припинитися. Продовження моргання після декількох ударів вважається патологічною реакцією.

Контроль зневоднення

[ред. | ред. код]

Шкіра глабели може бути використана для вимірювання тургору шкіри пацієнтів, з підозрою на зневоднення, її стискають між пальцями і обережно відтягують від черепа. Шкіра зневоднених пацієнтів, як правило, залишається в розтягненому стані («наметова шкіра»), а не відразу приходить в нормальну форму.