Рахматов Мірзо

Рахматов Мірзо
Народився	1 травня 1914(1914-05-01) кишлак Джафар, тепер Таджикистан
Помер	20 серпня 1998(1998-08-20) (84 роки) Душанбе, Таджикистан
Країна	СРСР
Національність	таджик
Діяльність	дипломат, політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1951)
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Мірзо Рахматович Рахматов (1 травня 1914(19140501), кишлак Джафар, тепер Таджикистан — 20 серпня 1998, місто Душанбе, тепер Таджикистан) — радянський діяч, дипломат, голова Президії Верховної ради Таджицької РСР, надзвичайний і повноважний посол СРСР в Єменській Арабській Республіці та Мавританії. Член Бюро ЦК КП Таджикистану в 1956—1963 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1961—1966 роках. Депутат Верховної ради Таджицької РСР 3—6-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 4—6-го скликань, заступник голови Президії Верховної ради СРСР у 1958—1963 роках.

Життєпис

Народився в дехканській (селянській) родині. З 1925 року працював у сільському господарстві. У 1932 році вступив в колгосп «Зарбдор» Таджицької РСР.

У 1933—1934 роках — слухач школи радянського і партійного будівництва.

У 1934—1937 роках — секретар районного комітету ЛКСМ Таджикистану в Гармі Таджицької РСР.

У 1937—1940 роках — секретар Сталінабадського міського комітету ЛКСМ Таджикистану.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1945 роках — завідувач відділу Гармського міського комітету КП(б) Таджикистану.

У 1946—1948 роках — 1-й заступник завідувача відділу кадрів ЦК КП(б) Таджикистану.

У 1948—1951 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1951 — січні 1956 року — заступник голови Ради міністрів Таджицької РСР.

29 січня — 24 травня 1956 року — секретар ЦК КП Таджикистану.

25 травня 1956 — 28 березня 1963 року — голова Президії Верховної ради Таджицької РСР.

У 1963—1965 роках — міністр культури Таджицької РСР.

7 вересня 1966 — 26 травня 1972 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Єменській Арабській Республіці.

12 липня 1972 — 12 лютого 1975 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Мавританії.

З 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Душанбе. Голова Товариства охорони пам'яток культури Таджицької РСР (Таджикистану).

Автор книг спогадів «Африка йде до свободи» (1961), «Сторінками пам'яті» (1988) про становлення радянської влади в Таджикистані, «На дипломатичному посту» (1991) із серії «Історія дипломатії СРСР», куди включені спогади і записки про його роботу в Єменській Арабській Республіці.

Помер 20 серпня 1998 року в місті Душанбе.

Нагороди

• орден Леніна
• чотири ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден Дружби народів
• Орден «Маріб» I ступеня Єменської Арабської Республіки
• Мала Золота Медаль ВДНГ СРСР
• Велика Золота Медаль ВДНГ СРСР
• медалі
• надзвичайний і повноважний посол СРСР

Джерела

• Рахматов Мирзо (рос.)