Оголос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:36, 9 жовтня 2020, створена Dƶoxar (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

О́голос[1] в консонантній писемності — додавання в текст додаткових знаків, що позначають голосні звуки та інші нюанси вимови (наприклад, подвоєння приголосних). Самі ці знаки також називають о́голосами. В арабській писемності о́голоси називаються ташкіл (загалом) і харакат (лише голосні), в єврейській — нікуд. Знаки оголосу було винайдено пізніше, ніж приголосні знаки.

В ідеографічній писемності подібну функцію виконує фонетична транскрипція (фуріґана та ромадзі в японській писемності, чжуїнь та піньїнь в китайській), розміщена над ієрогліфами. Цю транскрипцію називають аґат або рубі, за назвою використовуваного шрифту.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)