Луценко Степан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:01, 18 жовтня 2020, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луценко Степан Васильович
Народився15 серпня 1925(1925-08-15)
село Комарівці, тепер Барського району Вінницької області
Померневідомо
Національністьукраїнець
Діяльністьдержавний діяч
ПартіяКПРС
НагородиОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного Прапора

Степан Васильович Луценко (15 серпня 1925(19250815), село Комарівці, тепер Барського району Вінницької області) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1941 році в тресті «Кіроввугілля» міста Караганди Казахської РСР.

У 1943—1945 роках — у Червоній армії. Після демобілізації поступив до Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства.

У 1951 році закінчив Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства, працював старшим лаборантом кафедри експлуатації машинно-тракторного парку цього ж інституту.

У 1951—1953 роках навчався в аспірантурі Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР.

Член КПРС з 1952 року.

У 1953—1958 роках — директор Зміївської машинно-тракторної станції (МТС) Зміївського району Харківської області.

У 1958—1959 роках — голова виконавчого комітету Валківської районної ради депутатів трудящих Харківської області.

У листопаді 1959 — квітні 1962 року — 1-й секретар Красноградського районного комітету КПУ Харківської області. У квітні 1962 — січні 1963 року — начальник Красноградського виробничого колгоспно-радгоспного районного управління Харківської області.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 2-й секретар Харківського сільського обласного комітету КПУ.

У грудні 1964 — січні 1986 року — секретар Харківського обласного комітету КПУ з питань сільського господарства.

Був головою Харківського обласного товариства мисливців та рибалок.

Потім — на пенсії у місті Харкові.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Валківська енциклопедія. — Х., 2000.