Інгурська ГЕС
| ГЕС Інгурі | |
|---|---|
 | |
| 42°45′33″ пн. ш. 42°01′51″ сх. д. / 42.759200000028° пн. ш. 42.03101000002777710° сх. д.Координати: 42°45′33″ пн. ш. 42°01′51″ сх. д. / 42.759200000028° пн. ш. 42.03101000002777710° сх. д. | |
| Країна |  Грузія |
| Стан | діюча |
| Річка | Інгурі |
| Каскад | дериваційний каскад Інгурі |
| Початок будівництва | 1972 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1978 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 1300 МВт |
| Середнє річне виробництво | 4430 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 325 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 5 ХТЗ |
| Витрата через турбіни | 450 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 5 Сибелектроважмаш |
| Потужність гідроагрегатів | 5х260 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна аркова |
| Висота греблі | 272 м |
| Довжина греблі | 605 м |
| Власник | Enguri Ltd / Chernomorenergo |
  Інгурська ГЕС | |
| Мапа | |
 | |
 Інгурська ГЕС у Вікісховищі | |
ГЕС Інгурі — гідроелектростанція на північному заході Грузії. Знаходячись перед ГЕС Варднілі І, становить верхній ступінь дериваційного каскаду на основі ресурсу із річки Інгурі. Можливо відзначити, що вище по течії знаходиться недобудована ГЕС Худоні.
В межах проекту Інгурі перекрили бетонною арковою греблею висотою 272 метри, довжиною 605 метрів та товщиною від 10 (по гребеню) до 90 (по основі) метрів, яка потребувала 3,8 млн м3 матеріалу (крім того, здійснили екскавацію 3,4 млн м3 ґрунту). Вона утримує водосховище з об'ємом 1110 млн м3, в т.ч. 676 млн м3 корисний об’єм.
Зі сховища ресурс потрапляє до дериваційного тунелю довжиною 15 км з діаметром 9,5 метра, який прокладений під водорозділом з річкою Ерісцкалі. Остання первісно була лівою притокою Окумі (впадає у Чорне море північніше від устя Інгурі), проте наразі каналізована та самостійно виведена у море. Тунель здатен транспортувати до 450 м3/сек, а його будівництво потребувало вибірки 1,7 млн м3 породи та використання 490 тис м3 бетону. Можливо також відзначити, що на трасі існують два акведуки для переходу над долинами Олорі та верхньої Ерісцкалі довжиною 210 та 91 метр відповідно.
Споруджений у підземному виконанні на глибині 100 метрів машинний зал станції має розміри 127х22 метрів при висоті 51 метр. При його створенні вибрали 685 тис м3 породи та використали 277 тис м3 бетону.
Основне обладнання ГЕС становлять п’ять турбін типу Френсіс потужністю по 260 МВт, які при напорі у 325 метрів повинні забезпечувати виробництво 4430 млн кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода по відвідному тунелю довжиною 3,2 км з перетином 10,8х13,2 метра транспортується створеного на Ерісцкалі Гальського водосховища, яке живить ГЕС Варднілі І. Прокладання цього тунелю потребувало вибірки 551 тис м3 породи та 139 тис м3 бетону.[1]
Після введення в експлуатацію жоден з гідроагрегатів не міг забезпечити проектної потужності, видаючи від 210 до 230 МВт. Агрегат №3 до того ж повністю вийшов з ладу в 1993 році. Як наслідок, починаючи з 2006-го протягом кількох років провадилась масштабна програма реабілітації та модернізації обладнання, котра дозволила вивести його фактичні показники на проектний рівень.[2] Так само був відремонтовани й третій гідроагрегат.
Станом на 2018 рік продукція станції ділиться навпіл Грузією та наразі відокремленим від неї сепаратистським регіоном Абхазія.
Примітки
- ↑ Inguri (Enguri) Dam Hydroelectric Power Station.
- ↑ CDM Enguri rehabilitation (PDF).[недоступне посилання з червня 2019]