Слєпічев Олег Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 02:10, 6 лютого 2021, створена Ehlla (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слєпічев Олег Іванович
Народився 14 серпня 1949(1949-08-14) (74 роки)
місто Ворошиловград, тепер Луганськ Луганської області
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українець
Діяльність державний службовець
Alma mater ДонНУЕТ
Партія КПРС

Олег Іванович Слєпічев (нар. 14 серпня 1949(19490814), місто Ворошиловград, тепер Луганськ Луганської області) — український діяч, міністр, віце-прем'єр-міністр України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині робітників. У 1967 році закінчив Луганський технікум радянської торгівлі.

У 1967—1976 р. — продавець, старший продавець, завідувач відділу магазину, заступник директора, директор магазину в Луганській (Ворошиловградській) області. Член КПРС з 1971 року.

У 1976 році закінчив Донецький інститут радянської торгівлі, здобув спеціальність товарознавця.

У 1976—1978 р. — заступник директора районного гастрономторгу у Ворошиловградській області.

У 1978—1982 р. — 1-й заступник начальника управління торгівлі, у 1982—1987 р. — начальник управління торгівлі виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради народних депутатів.

У серпні 1987 — 14 грудня 1989 року — 1-й заступник міністра торгівлі Української РСР.

14 грудня 1989 — грудень 1991 року — міністр торгівлі Української РСР[1][2].

У грудні 1991 — листопаді 1992 року — віце-прем'єр-міністр України[3].

У листопаді 1992 — жовтні 1993 року — радник Президента України з зовнішньоекономічних питань, голова Комісії у зв'язках України з міжнародними фінансовими установами та контролю за зовнішньоекономічною діяльністю при Президенті України[4][5].

У жовтні 1993 — серпні 1994 року — міністр зовнішньоекономічних зв'язків України[6][7].

З вересня 1994 року — приватний консультант, з квітня 2008 року — радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах[8]. Потім — на пенсії.

Депутат Ворошиловградської міської ради народних депутатів (1978—1982), Ворошиловградської обласної ради народних депутатів (1982—1987).

Автор близько 20 публікацій в галузі торгівлі, співавтор книги з прогресивної торгівлі. Захоплення: шахи, теніс, преферанс.

Звання[ред. | ред. код]

Державний службовець 3-го рангу (з листопада 2010)[9].

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Валентина Яківна — вчителька; син Олег — юрист.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Постанова Верховної Ради УРСР від 25 липня 1990 року № 72-XII «Про призначення тов. Слєпічева О.І. Міністром торгівлі Української РСР»
  2. ↑ Постанова Верховної Ради УРСР від 5 червня 1991 року № 1152-XII «Про призначення Міністра торгівлі Української РСР»
  3. ↑ Указ Президента України від 25 грудня 1991 року № 15/91 «Про призначення віце-прем'єр-міністра України»
  4. ↑ Указ Президента України від 7 листопада 1992 року № 553/92 «Про Радника Президента України з зовнішньоекономічних питань та Голову Комісії Президента України по зв'язках з міжнародними фінансовими установами та контролю за зовнішньоекономічною діяльністю»
  5. ↑ Указ Президента України від 30 вересня 1993 року № 413/93 «Про Радника Президента України з зовнішньоекономічних питань»
  6. ↑ Указ Президента України від 30 вересня 1993 року № 412/93 «Про Міністра зовнішніх економічних зв'язків України»
  7. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 1994 року № 448/94 «Про увільнення О. Слєпічева з посади Міністра зовнішніх економічних зв'язків України»
  8. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 684-р «Про призначення Слєпічева О.І. радником Прем'єр-міністра України».
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 року № 2076-р «Про присвоєння рангів державним службовцям».

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слєпічев_Олег_Іванович&oldid=30704934