Українська редакція Радіо Свобода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:25, 14 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 14 квітня 2021, заснована на цій версії.

Українська редакція RFE/RL — одна із мовних служб Радіо Свобода (англ. «Radio Free Europe/Radio Liberty»), що має у штаті близько сотні співробітників в офісах у Празі (Чехія) та Києві. Одне з основних джерел альтернативної інформації про події в Радянському союзі за часів холодної війни. Готує радіо- та телевізійні програми (найпопулярнішими з яких є «Схеми: корупція в деталях», «Донбас. Реалії» та «Крим. Реалії») і публікує інформацію, тексти, ексклюзивні інтерв'ю, а також роздруківки сюжетів власних телепрограм на сайті української редакції (www.radiosvoboda.org).

Історія

Робота українського відділу Радіо Свобода (тоді ще Радіо Визволення) розпочалася у квітні 1954 року. Тоді в редакції, яку розмістили у Мюнхені (Німеччина), працювали лише три редактори й одна стенографістка[1]. 16 серпня 1954 року перший ефір розпочався словами «Брати й сестри! Українці! Ми живемо за кордоном, та наші серця й думки завжди з вами. Жодна „залізна завіса“ не розділить нас і не стане на перешкоді»[2]. У 1954 році склад української редакції було сформовано шляхом запрошення діячів української еміграції з різних країн світу: Миколи Ковальського (він очолив редакцію) — із Франції, Миколи Степаненка (він став заступником керівника редакції) — зі Сполучених штатів, Михайла Добрянського — з Великої Британії, Юрія Тарковича та Андрій Ромашка — з Німеччини[3]. Тодішній президент радіостанції Гоуленд Сарджент наполягав, що співробітники редакції повинні максимально професійно працювати з інформацією і станція мала бути авторитетним і достовірним джерелом інформації, а не засобом для антирадянської пропаганди[3].

Українська редакція готувала щоденні 20-хвилинні випуски, які повторювалися 36 разів на добу, а двічі на тиждень в ефір виходили годинні програми. Передачі починалися і закінчувалися виконанням українського гімну — пісні «Ще не вмерла Україна»[4]. Серед пріоритетних тем була розповідь про Голодомор, який згадували як акцію, навмисно сплановану саме проти українців. І перший ефір на цю тему мав назву «Голод як засіб політичної боротьби у Совєтському Союзі». Під час підготовки матеріалів існували два суттєвих обмеження: не можна казати щось, що викликає міжнаціональну ворожнечу і не можна закликати слухачів в Україні до повстання та явного спротиву[5].

Протягом перших двох десятиліть діяльності, роботу Радіо Свобода контролювало Центральне розвідувальне управління США (ЦРУ) — що стало приводом для критики радянської преси[6]. Але співробітники того часу згадують у мемуарах, що вплив ЦРУ на редакційну політику був мало відчутним[7]. Формально зв'язки радіостанції з ЦРУ тривали до 1973 року.

Заглушування передач Радіо Свобода тривало від дня першого ефіру у 1953 році аж до відмови Радянського Союзу від такої практики наприкінці 80-х[8]. За даними звітів ЦРУ США, наприкінці 60-х років щорічні витрати СРСР на глушіння і пов'язані з ним операції сягали 150 мільйонів доларів[9]. Президент СРСР Михайло Горбачов заявив про відмову від створення радіоперешкод 7 грудня 1988 року під час засідання сесії Генасамблеї ООН[10]. Наказ міністра зв'язку СРСР про припинення глушіння іноземних радіостанцій, що мовлять на Радянський Союз, було підписано 19 грудня 1988 року[11].

21 лютого 1981 року в Мюнхені поблизу офісу радіостанції вибухнуло авто, припарковане біля однієї зі стін будівлі. В автомобілі було 15 кілограмів вибухівки, внаслідок теракту було поранено четверо співробітників та розтрощено кілька новинних приміщень та студій[12]. Теракт скоїла група екстремістів венесуельця на прізвисько Карлос Шакал, але згідні із публікаціями в пресі, існували підозри, що за ним стояло радянське КДБ[13].

До кінця 80-х років 20 століття українська редакція Радіо Свобода не мала власних кореспондентів в Україні і отримувала інформацію або від безпосередніх учасників подій, або від правозахисників. У 1989 році було уперше залучено українських громадян (зокрема Сергія Набоку) і було створене перше кореспондентське бюро у Києві — на приватній квартирі, звідки телефоном передавалися новини до редакції[1]. Офіційний Київський кореспондентський пункт Радіо Свобода відкрили 3 червня 1992 року.

Телевізійні проєкти

  • Схеми: корупція в деталях. Спільний проєкт з телеканалом «UA:Перший», дебютний випуск програми вийшов в ефір 17 липня 2014 року.
  • Донбас.Реалії. Спільний проєкт з українським телеканалом «112» (із початку 2017 року), а зараз із телеканалом «Настоящее Время» (із серпня 2017 року).
  • Крим.Реалії. Спільний проєкт з українським телеканалом «24» (з літа 2014 року), а зараз із телеканалом «Настоящее Время» (із початку 2017 року).
  • Ньюз-рум. Програма в прямому ефірі, що транслюється на сайті Української редакції і з гумором розповідає про останні новини і події в Україні.
  • Ваша свобода. Серія розмов зі ньюзмейкерами у київській студії.
  • #ВУКРАЇНІ. Щотижневий телепроєкт про маловідомі куточки України та життя простих людей.

Параметри супутникового мовлення

  • Супутниковий ретранслятор — Hot Bird 13В
  • Орбітальна позиція —  13  градус східної довготи  
  • Частота прийому — 12226 MHz
  • Символьна швидкість — 27500 Мсимв/c
  • Поляризація — вертикальна
  • Корекція помилок (FEC) — 3/4

Примітки

  1. ↑ а б “30 хвилин у різних вимірах”: Передача, присвячена 50-тиліттю української редакції “Радіо “Свобода”. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  2. ↑ Український голос з-за «залізної завіси». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  3. ↑ а б Ремовська, Олена (2014). Говорить Радіо Свобода. Історія української редакції (PDF) (українська) . Київ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія". с. 13—14. ISBN 978-966-518-657-1.
  4. ↑ «Коли настане вирішальна година…». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  5. ↑ Сосін, Джин (1999). Sparks of Liberty: An Insider’s Memoir of Radio Liberty (англійська) . Пенсильванія, США: PennState Press. с. 18. ISBN 978-0271018690.
  6. ↑ Шпигунство, фейки, провокації і ЦРУ: як КДБ намагався скомпрометувати Радіо Свобода. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  7. ↑ Ремовська, Олена (2014). Говорить Радіо Свобода. Історія української редакції (PDF) (українська) . Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». с. 20. ISBN ISBN 978-966-518-657-1.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  8. ↑ Опір «злісному наклепу на радянську дійсність»: як глушили Радіо Свобода. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  9. ↑ Memorandum From the President’s Assistant for National Security Affairs (Kissinger) to President Nixon. https://history.state.gov (англійська) . 06.04.1969. Процитовано 30.11.2019.
  10. ↑ Выступление Генерального секретаря ЦК КПСС М. С. Горбачева на 43-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН (7 декабря 1988). Новости ООН (рос.). 1 лютого 2013. Процитовано 30 листопада 2019.
  11. ↑ Би-би-си, Артем Кречетников; Москва. Вой холодной войны. BBC News Русская служба (рос.). Процитовано 30 листопада 2019.
  12. ↑ Підірвати свободу: 35 років тому радянські спецслужби підірвали "ворожу радіостанцію" у Німеччині. nv.ua. Процитовано 30 листопада 2019.
  13. ↑ Українська редакція Радіо Свобода: інформація, яка «руйнувала» СРСР. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Українська_редакція_Радіо_Свобода&oldid=31276691