Дурень
Дурень — дурна, нерозумна, недалека, інтелектуально обмежена людина.[1]
В розмовній українській також використовують словосполучення: набитий дурень (безнадійний, заплішений), дурна голова, вісімнадцятий туман, мідний лоб (нерозумна і вперта людина), голова з вухами (людина, позбавлена кмітливості)[2].
У творчості
В українських казках дурень є частим персонажем.
 | Цей розділ потребує доповнення. (липень 2013) |
Приказки
- Дурень думкою багатіє.
- Вік живи, вік учись, а дурнем помреш.
- Вічна проблема розумного — не пошитися в дурні.
- Чужий дурень — сміх, а свій дурень — стид.
- Дурнем бути — не дуба гнути.
- Дурний і в Києві не купить розуму.
Див. також
Примітки
- ↑ Дурень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Словник. Дурень.
Посилання
- Дурень // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 392. — 1000 екз.
