ТЕС Доха
| 29°22′3.5259601000063″ пн. ш. 47°47′26.130120100001″ сх. д. / 29.36765° пн. ш. 47.79059° сх. д. | ||||
| Країна |  Кувейт | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Кувейт | |||
| Введення в експлуатацію | 1977 – 1979, 1981 (Доха-Схід), 1983 – 1984, 2008 (Доха-Захід) | |||
| Вид палива | нафта | |||
| Водозабір | морська вода | |||
| Енергоблоки | 7х150 + 4х18 (Доха-Схід), 8х300 + 5х28,2 (Доха-Захід) | |||
| Котельні агрегати | Fives-Cail-Babcock/Ishikawajima-Harima Heavy Industries (Доха-Схід), Deutsch Babcock (Доха-Захід) | |||
| Турбіни | 7 парових Toshiba + 4 газові (Доха-Схід), 8 парових Mitsubishi + 5 газових (Доха-Захід) | |||
| Електрогенератори | 7 Toshiba + 4 (Доха-Схід), 8 Melco + 5 (Доха-Захід) | |||
| Встановлена електрична потужність | 3663 | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год | 3900 (Доха-Схід, 2018), 9469 (Доха-Захід, 2018) | |||
| Материнська компанія | Ministry of Electricity and Water Kuwait | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Доха | ||||
 | ||||
29°22′2″ пн. ш. 47°47′27″ сх. д. / 29.36722° пн. ш. 47.79083° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
ТЕС Доха – теплова електростанція на узбережжі затоки Кувейт, за кілька кілометрів від західної околиці столичного міста Ель-Кувейт.
ТЕС Доха стала третім потужним генеруючим майданчиком в історії кувейтської енергетики (після розташованої прямо в порту Ель-Кувейту ТЕС Шувайх та зведеної в районі нафтопереробних комплексів ТЕС Шуайба). В 1977 – 1979 роках тут ввели в експлуатацію першу чергу (відома як Доха-Схід) з сімома паровими турбінами потужністю по 150 МВт. Невдовзі, у 1981-му, їх доповнили шістьома встановленими на роботу у відкритому циклі газовими турбінами потужністю по 18 МВт.
А в 1983 – 1984 роках поряд постала друга черга (Доха-Захід) у складі восьми потужних парових турбін з показником по 300 МВт. Можливо відзначити, що вона стала першою у серії із трьох таких черг, введених на різних електростанція – в кінці того ж десятиліття такий комплекс запрацював на ТЕС Аз-Зур-Південь, а в кінці 1990-х – на ТЕС Сабія (в останньому випадку будівництво затрималось на кілька років через іракське вторгнення).
У 2008-му Доха-Захід доповнили п’ятьма встановленими на роботу у відкритому циклі газовими турбінами потужністю по 28,2 МВт.
В 2016-му на Доха-Схід через поганий технічний стан вивели з експлуатації дві газові турбіни, що зменшило потужність цієї частини майданчику до 1122 МВт.
Як паливо станція використовувала нафтопродукти, проте наразі вона також може споживати блакитне паливо. Для цього у 2013-му її підключили до газопроводу від кувейтського НПЗ Міна-Аль-Ахмаді (тут працює потужний газопереробний завод, а в порту Міна-аль-Ахмаді наявний плавучий термінал для імпорту зрідженого природного газу).
Для охолодження на ТЕС Доха використовують морську воду.
Первісно майданчик сполучили з енергосистемою ЛЕП, розрахованою на напругу 132 кВ, проте для видачі продукції черги Доха-Захід її підключили до ЛЕП 275 кВ.
Обидві черги станції створювались як інтегровані проекти, в яких залишкове тепло спрямовується на виробництво прісної води. Так, разом з Доха-Схід ввели в експлуатацію сім ліній одиничною потужністю понад 27 млн літрів на добу (всього 191 млн літрів).
На другій черзі запустили чотири лінії тієї ж потужності та дванадцять ліній, здатних видавати майже 33 млн літрів прісної води на добу (всього біля 500 млн літрів).[1][2][3][4]
- ↑ Statistical year book 2018 (PDF).
- ↑ Doha East (DEPS) Thermal Power Plant Kuwait - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ Doha West (DWPS) Thermal Power Plant Kuwait - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ Darwish, M. A.; Abdulrahim, H. K.; Mabrouk, A. A.; Hassan, A. S. (28 жовтня 2015). Cogeneration Power-Desalting Plants Using Gas Turbine Combined Cycle. Desalination Updates (англ.). doi:10.5772/60209. Процитовано 30 липня 2020.