Телефон з живленням від голосу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:26, 8 червня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Додано інформацію до 1 посилання на джерело)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сучасний аварійний телефон з речовим живленням.

Телефон з живленням від голосу — це пристрій зв'язку, який дозволяє користувачам спілкуватися один з одним за допомогою слухавки, схожої на звичайний телефон, але без застосування зовнішнього джерела живлення. Ця технологія використовується принаймні з 1944 року[1] для звичайного та екстреного зв'язку на кораблях між різними відсіками навіть за відсутності живлення, у тому числі від батарей[2]. Лінія завжди працює, тому користувачу достатньо почати говорити, не викликаючи іншу станцію. Система може мати два чи більше апаратів. Такі телефони не підключені до звичайних телефонних ліній.

Робота

Перетворювач мікрофона конвертує звуковий тиск від голосу користувача в незначний електричний струм, який потім знову перетворюється в звук уже на іншому кінці лінії. Найбільша різниця між звичайним телефоном і телефоном з живлення від голосу полягає у мікрофоні. Звичайні мікрофони, потребуючи для роботи зовнішнього джерела живлення, не придатні для телефонів із живленням від голосу, а тому в них найчастіше застосовують динамічні мікрофони, що за своєю конструкцією схожі на навушники. Через те, що немає підсилення сигналу, кількість одночасних користувачів обмежена.

Телефонна лінія складається з двох слухавок, поєднаних проводами, така частина лінії (довжина її може становити 50 км) має назву «розмовна». Складніші лінії мають індуктор, дзвінки й перемикачі, які допомагають вибрати абонента, ця частина зветься «виклик». Голосова частина відокремлена від частини виклику, що дозволяє не використовувати зовнішнє живлення.

Використання

Старшина ВМС США використовує телефон з речовим живленням під час навчальної тривоги

Телефон з живленням від голосу широко використовують на військових кораблях. Прикладом є лінія «JL» на кораблях ВМС США, яка служить сигнальникам для рапорту про візуальний контакт у рубку та бойовий інформаційний пост (БІП). У такому варіанті в лінію включено п'ять станцій (кормовий пост, пост лівого борту, пост правого борту, рубка і БІП).

У правилах берегової охорони США вказана вимога використовувати подібний тип зв'язку на більшості кораблів. Звичайні телефони з батареями не придатні для потреб берегової охорони США.

Подібний вид зв'язку використовують і як екстрений у висотних будівлях, розвідних мостах, лижних підйомниках та у тимчасових будівлях, де потрібна його надійність. Ці системи дозволяють спілкуватися в тих місцях, де можливі відключення енергії або де глушаться радіосигнали.

На лижних підйомниках такі системи зазвичай мають лише дві слухавки (іноді є третя — на проміжній станції). Їх використовують для узгодження дій з іншим оператором або для повідомлення про надзвичайну ситуацію.

Було багато спроб замінити на кораблях ці телефони іншим обладнанням, але через їх надійність, живучість і автономність вони до сих пір залишаються на військових кораблях ВМС США, а також комерційних суднах і робочих човнах.

Примітки

  1. Corporation, Bonnier (серпень 1944). Popular Science. Bonnier Corporation. Процитовано 8 червня 2021.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  2. "Sound-Powered Phones Carry Battle Orders".

Посилання