Дисилан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дисилан
Ідентифікатори
Номер CAS 1590-87-0
Номер EINECS 216-466-5
ChEBI 30597
SMILES [SiH3][SiH3][1]
InChI InChI=1S/H6Si2/c1-2/h1-2H3
Номер Гмеліна 368
Властивості
Молекулярна формула Si2H6
Молярна маса 62,219 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвний газ
Густина 2,543 г/л[2]
Тпл -132,5 °C[2]
Ткип -14,3 °C[2]
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Дисила́н — неорганічна бінарна сполука Кремнію з Гідрогеном складу Si2H6, представник ряду силанів. Дисилан являє собою безбарвний, легкозаймистий газ. Він був виділений Фрідріхом Велером з суміші силанів, що утворилися в результаті гідролізу зразка силіциду магнію. За деякими властивостями дисилан є аналогом етану.

Фізичні властивості

Дисилан — безбарвний газ, надзвичайно легкозаймистий. Він зріджується за температури −132,5 °C і твердне при −14,3 °C. Як і всі силани він нерозчинний у холодній воді, проте активно реагує з гарячою водою.

Отримання

Дисилан у складі суміші з іншими силанами отримують за реакцією гідролізу силіциду магнію або його взаємодії з кислотами:

Виділення цільового продукту з суміші проводять фракційною перегонкою.

Хімічні властивості

Дисилан є вибухонебезпечним при змішуванні з повітрям, при температурах вище 350 °C він розкладається:

Активно взаємодіє з гарячою водою та лугами:

Si2H6 проявляє відновні властивості:

Застосування

Дисилан використовується для добування надчистого кремнію, а також як проміжна сполука у синтезах кремнійорганічних сполук.

Див. також

Примітки

  1. silylsilane
  2. а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)