Дмитришин-Часто Любов Юліанівна
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (липень 2015) |
| Дмитришин-Часто Любов Юліанівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
9 травня 1942 (82 роки) Крушельниця, Сколівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Місце проживання | Нью-Йорк | |||
| Діяльність | письменниця, журналістка | |||
| Alma mater | Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (1969) | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| У шлюбі з | Петро Часто | |||
|
| ||||
Дмитришин-Часто Любов (нар. 1942, Крушельниця) — українська письменниця, журналістка. Член Національної Спілки письменників України.
З біографії
Любов Юліанівна Дмитришин-Часто народилася 9 травня 1942 року в серці української Бойківщини у напрочуд мальовничому гірському селі Крушельниця під самісіньким Верховинським вододільним хребтом на львівській Сколівщині на берегах стрімкої річки Стрий. У цих околицях в ранньому середньовіччі звершилася самовіддана переможна битва краян-українців з лютим ворогом-загарбником у Франковому «Захарі Беркуті». Тут у 1943 році німці розстріляли Любину бабусю і двох рідних братів її батька — 18- і 20-річного, а по Другій світовій війні радянські каральні служби кілька сімей з її роду вивезли в Сибір.
Рід Люби по батьківській лінії — знані усій Бойківщині майстри-ковалі з діда-прадіда. Її батько Юліан Миколайович — коваль від Бога — самотужки збудував над селом в горах першу сільську електростанцію. Мати (Параска Іванівна) — з роду Крушельницьких. Сільський краєзнавець Іван Данів дослідив рід Крушельницьких до 16 ст. і довів спільний корінь тернопільських братів Крушельницьких, Соломії Крушельницькоі, ще багатьох знатних вихідців з цього села. Хата, в якій народилася Люба, стоїть пусткою, але старанно доглянута, Люба досі настільки вірна їй, що постійно щось відновлює, ремонтує, вдосконалює, зберегла батьківську кузню, материн ткацький верстат, на якому не лише в дитинстві, але й після одруження ткала різні декоративні килимки-гобелени. Закінчила факультет журналістики Львівського університету (1969), працювала в газеті «Закарпатська правда» в Ужгороді. Переїхала до США (1990), оселилася в Нью-Йорку. Журналістську працю до виходу на пенсію продовжила в газеті «Національна трибуна»*.Редагувала журнал «Веселка» (1993—1995).
Творчість
Автор книг «Літ осіннє відлуння» (1981), «Родина» (1986), «Ця важка дорога» (1990), «Українська мати» (1995), «Сповідь» (1996), «Вакації з бабунею» (1997).
Література
- Дмитришин-Часто Любов // Енциклопедія української діяспори /Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. -аркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 245.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання
- Петро та Люба Часто – про Україну в Америці, свободу – в «Свободі» та моральну журналістику. Медіацентр (укр.). 15 червня 2014. Процитовано 3 січня 2020.
- Любов Часто у прес-центрі „Закарпаття” представила книгу спогадів про Карпатську Україну (ФОТО) @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. 10 червня 2011. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.