Баграт I (ерісмтавар)
| Баграт I | |
|---|---|
| груз. ბაგრატ I | |
| Народився | 822 |
| Помер | 876 |
| Діяльність | політик |
| Батько | Ашот Багратіоні |
| Мати | NN[d][1] |
| Діти | Давид I (ерісмтавар) |
 | |
Баграт I Великий (до 822 — 876) — 13-й ерісмтавар (верховний князь) Іберії в 839—876 роках.
Життєпис
Старший син Ашота I, ерісмтавара Іберії. За деякими відомостями народився 822 року. Втім видається досить дивним, що після загибелі його батька 826 року він негайно успадкував його володіння, а також отримав візантійський титул куропалата. При цьому, згідно грузинському історику X століття Георгію Мерчулі, це сталося за згодою його братів — Адарнасе і Гуарама. В свою чергу Баграт I надав брат частину володінь та титул еріставі. Відповідно він посів трон у віці 4 років, при цьому немає згадок про опікунів чи регентів, а він сам керував державою. Напевне 822 рік є першою письмовою згадкою Баграта, а народився він набагато раніше. За ще однією версією він справді народився близько 822 року, а тому після смерті батька не міг повноцінно панувати. З огляду на це керування перейшло до арабського валі Вірменії або Тбіліського еміра. Лише 839 року після повноліття Баграт перебрав владу. Але це протирічить грузинських джерелам, згідно з яким він отримав титул куропалата у 830 році.
Невдовзі вимушений був протистояти Ваче Квабулідзе, еріставі-хорєпіскопу Кахетії, що претендував на область Шида Іберія. Вже 826 року багдадський хавліф аль-Мамун відмовився визнати його титул ерісмтавара та наказав зайняти центральну Іберію. Сам Баграт I відступив до Кларджеті.
У 829—830 роках протистояв Халіду ібн Язіду, валі аль-Армінії, в спробі повернути Шида Іберію. Невдалі війни з арабами, а потім з Абхазьким царством, відсутність допомоги з боку Візантії. 838 року імператор Феофіл зазнав тяжкої поразки від арабів. Тому 839 року Баграт I визнав зверхність халіфа, за що отримав визначення ерісмтавара та частину Іберійськогок нязівства.
У 842 році Баграт I брав участь в поході Мухаммеда ібн Халіда, намісником халіфа на Кавказі, проти бунтівного Сааки ібн Ісмаїла, еміра Тбілісі. Похід виявився невдалим, в битві біля міста Рех жодна зі сторін не досягла успіху. До того ж проти Баграт I повстав його молодший брат Гуарам, підтриманий частиною знатті, невдаволенною зближенням з халіфатом. Зрештою Баграт I вимушен був надати братові більше самостійності й область Квемо-Картлі, замиритися з Саакою ібе Ісмаїлом, якому поступився Шида Іберією.
У серпні 853 року знову доєднався до арабського походу під командуванням буги аль-Кабірі проти тбіліського еміра. Цього разу вдалося захопити місто та стратити Сааку. За це Баграт I отримав область Шида Іберію. Втім це спричинило війну з Деметре II, царем Абхазії, проти якого Буга відправив Баграта I і арабського військовика Зірака (Зіраба). Вони з великими труднощами завдали поразки абхазькому війську в битві при Кверцхобі. Проте на зворотному шляху зазнали поразки від Самуїла Донаурі, князя Кахетії. Останній невдовзі змусив Бугу аль-Кабіра залишити Кавказ.
У 860-х роках воював проти Георгія I, царя Абхазії. Внаслідок поразок іберійський князь втратив Шида Іберію. На останні роки панування Баграта I припало нове протистояння з братами Гуарамом і Адарнасе, які фактично стали незалежним з титулом еріставт-еріставі (князь князів).
Помер Баграт I 876 року. Йому спадкував син Давид I.
Меценатство
Був покровителем великомасштабного чернечого руху в Кларджеті. Він надав матеріальну допомогу ченцю Григола Хандзтелі в будівництві монастирського храму в Хандзті і допоміг побудувати монастирі Шатберді і Ішхані.
Родина
Дружина — донька Смбата VIII Багратуні, ішхана Вірменії
Діти:
- Давид (д/н—876), ерісмтавара Іберії
- Адарнасе (д/н—874)
- Ашот (д/н—885)
Джерела
- Toumanoff, Cyril (1967). Studies in Christian Caucasian History. Georgetown University Press.
- Rapp, Stephen H. (2003), Studies in Medieval Georgian Historiography: Early Texts And Eurasian Contexts. Peeters Publishers, ISBN 90-429-1318-5