Асмунд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:46, 26 серпня 2021, створена S9mething bad (обговорення | внесок) (→‎Смерть: Виправлено помилку)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Асмунд (Асмуд, Асмус, Ясмуд, Ясмунд, Асмолд; – † до 975) – Київський воєвода (?) X століття, наставник і годувальник князя Святослава.

Біографія[ред. | ред. код]

Юні роки[ред. | ред. код]

Як і коли народився Асмунд, літописцям не було відомо. Судячи з імені, яке трактується як др.-скандинавське 'Asmund' (As – бог, mund – рука; дослівно: 'рука бога'), він був скандинавського походження. Імовірно, близько 940 року його наставили годувальником Святослава Ігоровича. Певно, до того часу це мав би бути вже вмілий досвідчений муж.

Існування в Давній Русі традиції, за якою опікою хлопчика-княжича займалися родичі його матері, можна припустити, що і Асмунд був родичем Ольги. Відтак, напрошується висновок, що і Княгиня Ольга була скандинавкою.

Доросле життя[ред. | ред. код]

Коли в 945 році князя Ігоря убили деревляни, Асмунд разом зі своїм підопічним, як вказують літописи, перебував у Києві. Літопис свідчить, що Ольга:

бяше в Киеве с сыном своим с детьском Святославом, и кормилец его Асмуд, и воевода бе Свенельд

Коли у 946 8-річний Святослав, дитячою рукою кинувши списа, попередив військо, то саме Асмунд скерував дружинників, які сумнівалися, починати бій чи ні. Зрозуміло, що Асмунд невідступно перебував біля свого вихованця, і коли Святослав досяг 15-16-річного віку (повноліття на Русі в той час), імовірно, Асмунд залишив свій пост.

Смерть[ред. | ред. код]

Жодних прямих вказівок стосовно старості і смерті Асмунда немає. Можна припустити, що після того, як він відлучився від князя Святослава, близько 955, він дожив до глибокої старості. Імовірно, що до початку усобиці 975-978 Асмунд був уже мертвий.

Література[ред. | ред. код]

  • Асмуд згадується під іменем Асмус у романі Івана Білика «Похорон Богів».
  • Також його ім'я присутнє у романі Наталії Павлищевої «Княгиня Ольга».
  • Його ім'я згадується теж і в романі Семена Скляренка «Святослав».