Градоначальницький узвіз (Таганрог)
Градоначальницький узвіз Росія | |
|---|---|
| рос. Градоначальнический спуск | |
 | |
| Населений пункт | Таганрог |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 200 ± 1 м |
| Координати | 47°12′41″ пн. ш. 38°56′29″ сх. д. / 47.21138888891677254° пн. ш. 38.94138888891677652° сх. д.Координати: 47°12′41″ пн. ш. 38°56′29″ сх. д. / 47.21138888891677254° пн. ш. 38.94138888891677652° сх. д. |
| Поштові індекси | 347900 |
| Зовнішні посилання | |
| Мапа | |
 | |
Градоначальницький узвіз (рос. Градоначальнический спуск) — один з найстаріших спусків до моря в Таганрозі.
Географія
Градоначальницький узвіз з'єднує вулицю Шмідта з Портовою, спускаючись від будинку Волкова-Ремі (вул. Шмідта, 16[1]) до моря.
Історія
З 1895 по 1920-ті роки біля обриву над Градоначальницьким спуском, навпроти нинішньої вулиці Шмідта, розташовувалася каплиця «Ясла»[2].
5 червня 1991 року в зв'язку з наближенням 300-річчя від заснування міста Таганрога і Військово-Морського Флоту Росії Радою Міністрів РРФСР прийнято постанову N 307 «Про комплексну реконструкцію та реставрацію культурно-історичного центру міста Таганрога»[3].
Згідно з цією постановою Градоначальницький узвіз підлягав реставрації та капітальному ремонту в 1991-1998 роках, але ці роботи не були виконані.
Галерея
-
Градоначальницький узвіз на листівці -
Вид на узвіз з вулиці Шмідта, 2013 рік
Узвози Таганрога
Через розташування Таганрога нагорі мису із крутими схилами та глиняним ґрунтом, узвози забезпечували сполучення з морем та узбережжям[4]. За історію Таганрога збудовано сім узвозів: Біржовий, Градоначальничеський, Дуровський, Кампенгаузенський, Комсомольський, Мало-Біржовий, Флагманський, що в різний час мали різні назви.
Примітки
- ↑ г.Таганрог (ОКН федерального значения)
- ↑ Гаврюшкин О. П., Киричек М. С. Часовня «Ясли» // Таганрог. Энциклопедия. — Таганрог: Антон, 2008. — С. 777.
- ↑ Постановление Совета Министров РСФСР N 307 «О комплексной реконструкции и реставрации культурно-исторического центра города Таганрога»
- ↑ Киричек М. С. Спуски Таганрога // Таганрог. Энциклопедия. — Таганрог: Антон, 2008. — С. 650.