Тітаренко Любов Вікторівна
 | Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. (вересень 2021) |
| Тітаренко Любов Вікторівна | |
|---|---|
| Народилася | 5 лютого 1952 (72 роки) |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Національність | українці[1] |
| Діяльність | акторка, театральна діячка |
| Знання мов | російська |
| У шлюбі з | Онищенко Володимир Іванович |
| Нагороди |
 |
Титаренко Любов Вікторівна (нар. 1952 р.) — українська акторка, режисер, художній керівник Київського Драматичного театру «Браво», суспільний діяч. Заслужений діяч мистецтв України[2].
Біографія
Народилась 5 лютого 1952 року[3] у селі Теплиця Одеської області у сім'ї швачки та військовослужбовця. Згодом сім'я переїхала у Київ.
Закінчила Київський національний університет імені Івана Карпенка-Карого, курс Бориса Ставицького.
З 1977 по 1991 рр. була акторкою у Київському національному академічному театрі ім. Л. Українки.
У квітні 1991 року створила Київський Драматичний театр «Браво» — перший приватний театр на теренах незалежної України.
Творча діяльність
У Київському драматичному театрі «Браво» Любов Тітаренко як режисер створила понад 100 вистав за світовою та сучасною українською драматургією. Серед найвідоміших постановок: «Панночка», «Одруження» за Миколою Гоголем, "Трамвай «Бажання» за Тенесі Уільямсом, «Одружіться на мені» за Надією Птушкіною, «В ім'я справжньої любові» за Семеном Затуловським, «Дорога Памела або як пришити стареньку» за Еріком Шміттом, «Дочки-матері» за Олександром Марданем.
Амплуа акторки-драматичні ролі яскравих і непередбачуваних жінок.
Суспільна діяльність
Починаючи з 2014 року Любов Тітаренко веде активну суспільну діяльність. Є прихильницею Росiї - страни-агресора, яка веде проти України гiбридну вiйну з 2014 року.[4]
Є частою гостею різноманітних політичних передач каналiв Вiктора Медведчука, та суспільних ток-шоу.
Примітки
- ↑ https://starozhitnosti.kiev.ua/322-kievskiy-dramaticheskiy-teatr-bravo.html
- ↑ Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України
- ↑ Календарь за 2012 год
- ↑ Любовь Титаренко - биография, новости, личная жизнь, фото. stuki-druki.com (рос.). Процитовано 17 листопада 2021.