Гудзенко Костянтин Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:03, 13 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (Бот: перекатегоризація з Педагоги СРСР на Радянські педагоги)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гузенко.
Гудзенко Костянтин Наумович
Народився22 травня 1913(1913-05-22)
Шполянський район, Україна
Помер6 серпня 2008(2008-08-06) (95 років)
Діяльністьпедагог
Alma materЦентральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Гудзенко Костянтин Наумович (22 травня 1913, с. Маслове Шполянського району, Черкаська область — пом. 2 серпня 2008) — український педагог, краєзнавець. Член Всеукраїнської спілки краєзнавців України (1980). Почесний громадянин м. Кам'янка, лауреат районної премії імені Марії Шкаліберди (2005). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2008)[1].[2]

Життєпис

[ред. | ред. код]

У липні 1914 р. з батьками переїхав до с. Коханівка Кам'янського району. Закінчив чотирикласну школу в с. Коханівка та Красносільську семирічку. Закінчив Кам'янські курси бухгалтерів, працював рахівником сільської кооперації. З серпня 1931 р. студент Єлисаветградського педагогічного технікуму. З 1931 р. співпрацює з районною газетою. На початку 1933 р. поступив на роботу вчителем Будківської школи на Смілянщині. Після технікуму викладав математику й фізику у школі с. Бовтишка на Кіровоградщині.

Закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут (1940), історико-географічний факультет Одеського державного педагогічного інституту (1951).

Під час німецько-радянської війни служив на польовому аеродромі 17 авіадивізії зв'язківцем 316 авіабази, що обслуговувала цю дивізію. В бою був поранений, знаходився в польовому госпіталі. Під час захоплення німцями госпіталю, потрапив у полон. Втік з полону. Два тижні добирався до сім'ї в с. Лузанівка Кам'янського району. Під час відходу німців знову потрапив у полон, втік. З 1944-го р. на фронті. Нагороджений 19-ма медалями та 2-ма орденами, зокрема Орденом Вітчизняної війни другого ступеня, медаллю «За відвагу».

З 1946 по 1948 р. працював заступником директора і вчителем фізики Лузанівської середньої школи, згодом працював директором Баландинської семирічної школи № 2, викладав фізику в інших школах Кам'янського району[3].

З 1954 р. співпрацює з обласними газетами «Черкаська правда» (нині «Черкаський край»), «Молодь Черкащини», «Нова доба»

Ініціатор відкриття у с. Коханівка Кам'янського району першого в районі пам'ятника жертвам голодомору (квітень 1990 р.). Ініціатор встановлення погруддя Т. Г. Шевченка в м. Кам'янка.

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Трагічні голоси» (1993),
  • «Мій родовід» (1999),
  • «Крізь призму пережитого»
  • ."Місто на скалистих берегах Тясмину" (у співавторстві).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Олександр Черевко передав вітання від Президента черкаському ветерану. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 13 вересня 2016.
  2. ↑ Указ Президента України від 5 травня 2008 року № 418/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Гудзенко Костянтин Наумович http://library.ck.ua/index.php/2009-06-02-13-47-47/62-2009-09-14-06-41-00/1126-2015-05-28-15-18-36[недоступне посилання з липня 2019]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гудзенко_Костянтин_Наумович&oldid=34074835