Коваль Валерій Вікторович
Валерій Вікторович Коваль (*1959) — український учений у галузі телекомунікацій. Доктор технічних наук, доцент. Член АН ВШ України з 2008 р.
Біографія
Народився на Одещині. В 1976 р. зарахований на факультет багатоканального електрозв'язку Одеського електротехнічного інституту зв'язку (ОЕІЗ) ім. О. С. Попова (денне відділення). В 1981 р. закінчив його з відзнакою, отримавши кваліфікацію інженера багатоканального електрозв'язку. Був направлений в Уфимське конструкторське бюро «Кабель». З 1982 р. по 1991 р. — аспірант (заочне відділення), інженер, старший інженер, старший науковий співробітник, викладач, старший викладач, доцент ОЕІЗ. Досліджував проблеми розробки та оптимізації систем синхронізації цифрових систем передачі інформації. З 1991 по 1994 р. — докторант Московського інституту зв'язку, ОЕІЗ. У 1994–1999 рр. — доцент кафедри мережі зв'язку Української державної академії ім. О. С. Попова, м. Одеса. З 1999 р. начальник відділу планування та розвитку мереж Одеської дирекції УДПЕЗ «Укртелеком», директор по розвитку "Телекомунікаційної компанії «Велтон. Телеком. Одесса», старший науковий співробітник, доцент, професор, завідувач кафедри радіомоніторингу та радіочастотного менеджменту Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій Мінтрансзв'язку України, м. Київ. Займався розробкою та впровадженням систем управління, синхронізації цифрових телекомунікаційних мереж та інформаційних інфраструктур. Кандидат технічних наук з 1987 р. Доктор технічних наук з 2007 р.
Наукова діяльність
Автор понад 130 наукових публікацій в міжнародних та вітчизняних наукових журналах, в тому числі 6 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, 4 монографії, навчальний посібник та близько 50 статей у фахових виданнях. Проводить спільні наукові дослідження з науковцями академічних установ та навчальних закладів України, а також з науково-дослідними інститутами зарубіжжя та України. Підготував 2 кандидатів технічних наук, є науковим керівником аспірантів та магістрантів.
Область наукових інтересів охоплює такі напрями: глобальна інформаційна інфраструктура; телекомунікаційні мережі; радіотехнічні пристрої та засоби телекомунікацій. Основні напрямки наукових досліджень — ієрархічні структури; аналітичні методи аналізу процесів управління; синхронізація; багатокритеріальна оптимізація; перетворення еквівалентних структур; підвищення точності, швидкодії та надійності функціонування пристроїв синхронізації; завадостійке кодування; оптимізація та створення нових електронних пристроїв.
Окрім наукової та навчальної роботи, бере активну участь у науково-організаційній роботі в межах України, популяризації науки і техніки серед населення, студентської молоді та школярів. З 2007 р. — член спеціалізованої вченої ради Д26.861.01 по захисту докторських дисертацій, член-кореспондент Академії зв'язку України.
Джерела
- Академія наук вищої школи України. 1992–2010. Довідник
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |