Окарем — Гарабогаз
Окарем – Бейнеу – колишня складова газопровідної системи «Середня Азія – Центр», споруджена для обслуговування родовищ прикаспійської частини Туркменістану та Казахстану. Наразі виконує локальні завдання у газотранспортних мережах названих країн.
В 1975 році для подачі до європейської частини СРСР продукції родовищ східного Прикаспію спорудили третю нитку системи Середня Азія – Центр (САЦ-3), яка брала початок у Окаремі на південному заході Турменістану, неподалік від іранського кордону. Далі вона прямувала на північ та на своєму шляху приймала додатковий ресурс, зокрема, від Казахського газопереробного заводу у Жанаозені, перша черга якого стала до ладу в тому ж 1975-му. У підсумку на компресорній станції Бейнеу САЦ-3 сходилась з іншими нитками системи САЦ, які живились від узбецьких та східнотуркменських родовищ. Довжина САЦ-3 на ділянці між Окаремом та Бейнеу становила 999 км, в т.ч. 527 км по території Туркменістану та 473 км в Казахстані.[1] Газопровід виконали в діаметрах 500 мм, 700 мм, 1000 мм та 1200 мм. Він мав робочий тиск 5,4 МПа та річну пропускну здатність у 5 млрд.м3, що забезпечувалось роботою компресорних станцій «Белек»,«Бекдаш» (Туркменія) та «Жанаозен» (Казахстан).[2]
Після надбання центральноазійськими державами незалежності використання ділянки Окарем – Бейнеу у первісному режимі припинилось. Існували плани задіяти її в проекті Прикаспійського трубопроводу, для чого пропонувалось розширення зі збільшенням пропускної здатності вдвічі.[3] Втім, цей проект так і залишився нереалізованим.
Казахська ділянка з 2014-го[4] використовується у реверсному режимі для транспортування газу від компресорної станції Бейнеу до Жанаозену з подальшою передачею у трубопровід Жанаозен – Актау (живить споживачів Мангистауської області, зокрема, завод з виробництва добрив «КазАзот» в місті Актау).[5]
Турменська частина продовжує обслуговувати місцеві підприємства прикаспійського регіону, при цьому з другої половини 1990-х родовища району Окарем також задіяли для експортних поставок до Ірану по газопроводу Корпедже – Курт-Куі. А з 2015-го до компресорної станції Белек через трубопровід Схід – Захід подали ресурс із головного газовидобувного регіону на сході Турменістану.
Примітки
- ↑ В. В. Рындин, Р. Е. Каиржанов, А. Т. Сагинаева ГАЗОПРОВОДЫ КАЗАХСТАНА (PDF).
- ↑ Годовой отчет АО "Казмунайгаз" за 2008 год (PDF).
- ↑ Нефть, газ, уголь. polpred.ru. Процитовано 9 березня 2017.
- ↑ Магистральному газопроводу «Средняя Азия-Центр» - 50 лет - КазТрансГаз. www.kaztransgas.kz. Процитовано 29 червня 2020.
- ↑ Шоковой девальвации не будет (PDF).