Дорогобузька ТЕС
| 54°59′15″ пн. ш. 33°22′34″ сх. д. / 54.98761111° пн. ш. 33.37608333° сх. д. | ||||
| Країна |  Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Росія Смоленська область, Верхньодніпровський | |||
| Введення в експлуатацію | 1956 – 1957 (перша черга), 1967 (друга черга), 2005 (газотурбінні установки) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | Дніпро | |||
| Котельні агрегати | 2 ПК-19 + 1 ПК-14-2 + 1 Барнаульський котельний заводу БКЗ-220-100Ф (паротурбінні установки), 2 котла-утилізатора КУП-20 (газотурбінні установки) | |||
| Турбіни | 1 парова Р-18-90/2,5 + 1 парова Т-38-90/1,5 + 1 парова ПТ-60-90 (паротурбінні установки), 2 газові Сатурн ГТД-6РМ (газотурбінні установки) | |||
| Встановлена електрична потужність | 128 | |||
| Сайт | tgk-4.ru/branches/other/ooo_dorogobuzh_tec/ | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Дорогобузька ТЕС | ||||
 | ||||
54°59′14″ пн. ш. 3°22′34″ сх. д. / 54.98722° пн. ш. 3.37611° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
Дорогобузька ТЕЦ – теплова електростанція на заході Росії, у Смоленській області.
В межах першої черги на майданчику станції ввели в експлуатацію центральну котельню із п’яти парових котлів, які забезпечували роботу трьох турбін – введеної в дію у 1956-му Р-18-90/2,5 потужністю 18 МВт та запущених в 1957-му двох типу Т-38-90/1,5 з показниками по 38 МВт.
У 1967-му станцію підсилили котлом Барнаульського котельного заводу БКЗ-220-100Ф продуктивністю 220 тон пари на годину та турбіною типу ПТ-60-90 потужністю 60 МВт.
В 2005-му додатково запустили дві газові трубіни виробництва НПО «Сатурн» типу ГТД-6РМ потужністю по 6 МВт. Від них живляться два котла-утилізатора КУП-20, які продукують теплову енергію.
Станом на другу половину 2010-х одназ з турбін Т-38-90/1,5 (станційний номер ) була вже виведена з експлуатації, при цьому з перших п’яти котлів у роботи залишались три продуктивністю по 120 тон пари на годину – два типу ПК-19 та один ПК-14-2.
З 1983-го станцію перевели у теплофікаційний режим та перейменували на ТЕЦ. У другій половині 2010-х її теплова потужність визначалася як 392 Гкал/год, в тому числі 296 Гкал/год за рахунок відборів від трьох парових турбін, 26 Гкал/год від котлів-утилізаторів і 70 Гкал/год від редукційно-охолоджувальної установки РОУ-100/30.
Первісно ТЕЦ використовувала вугілля, проте починаючи в 1960-х її перевели на газ, який почав надходити по трубопроводу Брянськ – Смоленськ – Верхньодніпровський. В подальшому у цей район також подали ресурс по перемичці від системи Торжок – Івацевичі.
Вода для технологічних потреб надходить з річки Дніпро.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 220 кВ та 110 кВ.[1][2][3][4][5]
Примітки
- ↑ Главная. dor-tec.ru (ru-ru) . Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ История. dor-tec.ru (ru-ru) . Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ Модернизированной оборудование (паровые турбины и их станционные номера) (PDF).
- ↑ Об утверждении программы "Развитие электроэнергетики Смоленской области" на 2014-2018 годы от 29 апреля 2013 - Структура установленной мощности и состав электростанций на территории Смоленской области - docs.cntd.ru. docs.cntd.ru. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ Официальный сайт органов местного самоуправления Верхнеднепровского городского поселения Дорогобужского района Смоленской области. xn--b1aafdabwihzcnmigs2d.xn--p1ai. Процитовано 12 січня 2022.