Гранульний синтез звуку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 2 лютого 2022, заснована на цій версії.
Agon - Horacio Vaggione
Фрагмент твору з використанням гранульного ситнезу.
При проблемах гляньте в довідку.
Демонстрація гранульного ситнезу
Приклад гранульного синтезу. Окремі гранули звуку спочатку сприймаються відокремлено, але зі зміною параметрів зливаються в одне ціле, формуючи новий тембр.
При проблемах гляньте в довідку.

Гранульний синтез звуку (також гранульований, гранулярний[1], англ. granular synthesis) — один з напрямків в області синтезу звуку, заснований на формуванні звуку з надкоротких (1-50 мс) семплованих фрагментів звукової хвилі. В результаті взаємодії частоти їх повторення і частотних складових семплованої звукової форми, виходить тембрально складне звучання, що нагадує звукову хмару. В процесі руху цей об'єкт нерідко піддається різним маніпуляціям — зміни взаємного розташування гранул (їх щільності, тривалості тощо), а також обробкам (напр. амплітудна модуляція). Винахід теорії гранульного синтезу належить фізикові Деннісу Габору, першим використав його в композиторській практиці Яніс Ксенакіс.

Примітки

  1. ↑ див. термінологічне зауваження П. Безвухого

Джерела

  • И. Н. Ракунова Новые композиторские технологии. Творчество Аллы Загайкевич. — К. 2010. — С. 92. (рос.)
  • Miller Puckette The Theory and Technique of Electronic Music. — World Scientific, 2007. — р. 46. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гранульний_синтез_звуку&oldid=34465170