Політика ненасильницьких дій
198 методів ненасильницьких дій - список ненасильницьких методів боротьби створений Джином Шарпом і опублікований в 1973 році в книзі "Політика ненасильницьких дій" згодом в 1994 році список повторно був опублікований як додаток в книзі Джина Шарпа "Від диктатури до демократії". Згодом список став розповсюджуватися в Світі і окремо ставши практичним керівництвом дій для протестуючих в багатьох країнах Світу [1] [2].
Згідно Джина Шарпа у людей, що ведуть ненасильницьку боротьбу, є в розпорядженні цілий арсенал "ненасильницької зброї". В списку методи розділені на три великі категорії: ненасильницький протест і переконання; відмова від співпраці (соціальної, економічної і політичної); ненасильницьке втручання. Ці категорії у свою чергу поділяються на під категорії. Список вільно розповсюджується в інтернеті як посібник для борців проти диктатур та окупацій по всьому Світу [3].
Список традиційно жорстко критикується представниками політичних режимів які на думку дослідників можна назвати диктаторськими або поліцейськими [4]. Відповідні критики заявляють про насильницьку направленість методів, також заявляється про проти законність більшості методів, на їхню думку. Наприклад в Росії вийшла книга Е.Черепанова «Керівництво з протидії кольоровим революціям» з протитезами до списку.
Див. також
Примітки
- ↑ 198 МЕТОДІВ НЕНАСИЛЬНИЦЬКИХ ДІЙ
- ↑ Актуальні книги цього літа. Що почитати про протести, революції і диктаторів. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ Джин Шарп і його теорія ненасильницьких дії
- ↑ Волання в пустелі. Ще раз про те чому ненасильницький спротив ефективніший за силовий